Постанова

від 15.11.2006 по справі 9/283-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/283-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2006                                                                                   Справа № 9/283-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Головка В.Г., Чохи Л.В.   

при секретарі судового засідання   Стуковенковій Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача:  Продайко О.В. , довіреність №9  від 14.01.06;

від відповідача:  Шамаров Т.О. , довіреність №39  від 01.01.06;

від відповідача:  Шляєв І.В., довіреність № 218  від 01.01.06;

розглянувши матеріали апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", м. Дніпродзержинськ  на рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.06р.   у справі № 9/283-06

за позовом    відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", м. Дніпродзержинськ

до   державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про  стягнення 31031,28 грн.  

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року ВАТ „ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського”  звернулось  до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ДП “Придніпровська залізниця”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 31031,28 грн., які були списані з особового рахунку позивача по платіжній відомості за користування вагонами №072333 від 31.07.05р.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.06 року по справі №9/283-06 (суддя Подобед І.М.) в позові відмовлено в зв"язку зі спливом строку позовної давності.

          Не погодившись із рішенням, відкрите акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", м. Дніпродзержинськ подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати., оскільки вважає, що   господарським судом невірно застосовані норми матеріального права, а саме те, що  до даних правовідносин слід застосовувати  загальні строки позовної давності передбачені статтею  257 Цивільного кодексу України, тому як положення  статті 134 Статуту залізниць України, що є  підзаконним нормативно-правовим актом, суперечать положенням основного акту цивільного законодавства - Цивільного кодексу України.

Крім того, скаржник зазначає, що пред'явлені ним позовні вимоги не випливають з  договору перевезення, а  виникли в зв'язку з неправомірними діями відповідача, що призвело до  порушення його майнових прав, неправомірним списанням з його особового рахунку грошових коштів всупереч умовам укладеного договору, тому  до правовідносин  слід застосовувати положення статей 526,610 Цивільного кодексу України.

У відзиві відповідач вважає доводи скаржника безпідставними, просить рішення залишити без змін.

          При перегляді справи за апеляційною скаргою встановлені наступні обставини.

Між позивачем - Відкритим акціонерним товариством „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" та відповідачем - Державним підприємством „Придніпровська залізниця" був укладений договір №ПР.ДЦ.-1/04-24-0524-02-НЮ від 01.03.2004р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі Договір).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що відповідач зобов'язався здійснювати перевезення вантажів позивачу, та здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою за перевезення вантажів і надані додаткові послуги, у тому числі плату за користування вагонами, згідно діючим тарифам. Перевізник веде облік нарахованих і сплачених сум та надає відповідні розрахункові документи через станції Правда, Дніпродзержинськ, а позивач зі своєї сторони зобов'язався здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів у сумах, відповідних до обсягу перевезень та вагонообігу на під'їзній колії, на обумовлений в цьому договорі рахунок відповідача.

Одержані кошти відповідач зобов'язався зараховувати на особовий рахунок позивача (код № 7822100) і у міру виконання перевезень та надання послуг списувати відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами, штрафи) з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т. ін.( п.3.2. договору).

Пунктом 3.4. договору сторони встановили, що не меньше одного разу на місяць позивач і відповідач проводять звірку розрахунків, результати якої оформляються актом.

Згідно п.4.2 договору, відповідач несе відповідальність перед позивачем за списання сум з його особового рахунку за документами, що не мають відношення до позивача. У разі виявлення такого списання, відповідач відновляє неправильно списану суму.

При проведенні сторонами звірки розрахунків попередньої оплати за фактично надані послуги станом на 01.08.05, що підтверджується актом виконаних робіт № 42 в графі „нараховано платежів" виявилась розбіжність на суму 31031,28 грн.

Вказані грошові кошти були списані з особового рахунку позивача за користування вагонами згідно переліку № 0108 від 01.08.05р. (підстава –відомость плати за користування вагонами № 072333) по вагонах № 67167064, № 67849943, № 65942229, № 23987308, № 67907618, № 67724617, № 65960825, № 66708322, № 63559066, № 60411154, № 67657023, № 65949703 за липень-грудень 2004 року та №66932476, №66730524, №60734647, №60621943 за січень-квітень 2005 року.

При вивантаженні вантажу на фронті вивантаження металургійного комбінату у названі періоди 2004-2005 років вказані вище вагони дійсно були пошкоджені.

Пункти 3 і 4 Правил користування вагонами і контейнерами (затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99р. №113) та п.3.2. укладеного між сторонами договору №ПР.ДЦ.-1/04-24-0524-02-НЮ від 01.03.2004р. передбачають, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за „відомістю плати за користування вагонами" форми ГУ-46, „Актів загальної форми ГУ-23". Відомості плати за користування вагонами підписуються представниками відповідача та позивача з наданням одного екземпляру кожному. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник позивача зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі позивачу до моменту їх фактичного прийняття від позивача.

За час користування вагонами з моменту їх подачі позивачу до моменту їх передачі позивачем в ремонт, відповідачем були списані грошові кошти на загальну суму 28832,72 грн.

В подальшому відповідач додатково списав з особового рахунку позивача, врахувавши час знаходження вагонів на ремонті у вагонному депо, по неналежне оформленій платіжній відомості за користування вагонами №072333 від 31.07.05р. грошові кошти в сумі 31031,28 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань по відновленню неправильно списаних сум (пункт 4.2 договору) належним чином не виконав, чим порушив приписи ст. ст. 526, 610 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України

26.09.05р. позивач пред'явив відповідачу претензію № М029-3 на суму 31031,28 грн., у задоволенні якої відповідачем було відмовлено.

Згідно ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявленя позову.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач цей строк пропустив, оскільки грошові кошти в сумі 31031,28 грн. були списані по платіжній відомості за користування вагонами №072333 від 31.07.05р.

          Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

При вирішенні даної справи Вищим господарським судом України не враховані положення частини другої статті 9 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Згідно з частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають з Статуту залізниць, статтею 137 цього Статуту та передбачено, що за вимогами щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень зазначений шестимісячний строк обчислюється після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу.

Звертаючись до суду з даним позовом, Залізниця цей строк пропустила, і Обставини спливу позовної давності досліджувались судом апеляційної інстанції, який   дійшов   обґрунтованого   висновку   щодо   відсутності   поважних   причин пропущення позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про  відмову у задоволенні  позову через сплив позовної давності.  Підстави для скасування рішення, які передбачені ст.104 Господарського процесуального  кодексу України відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49,101-103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

            Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", м. Дніпродзержинськ на рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.06р.   у справі № 9/283-06  залишити без задоволення.

             Рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.06р.   у справі № 9/283-06  залишити без змін.     

   Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                        О.М.Лисенко

Суддя                                                                               В.Г.Головко

Суддя                                                                               Л.В.Чоха