Постанова

від 31.01.2007 по справі 9/283-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/283-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 січня 2007 р.                                                                                   № 9/283-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргивідкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”, м. Дніпродзержинськ

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2006р.

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомвідкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”, м. Дніпродзержинськ

додержавного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ

простягнення 31 031, 28 грн.

за участю представників:

позивача: Продайко О.В. –дов. від 11.01.2007р. №9

відповідача: Шляєв І.В. –дов. від 01.01.2007р. №74

ВСТАНОВИВ:

        ВАТ “Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” звернувся з позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ДП “Придніпровська залізниця” грошових коштів в сумі 31 031, 28 грн., які були списані з особового рахунку позивача по платіжній відомості за користування вагонами №072333 від 31.07.05р.

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2006р. зі справи №9/283-06, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2006р. з даної справи, в задоволенні позову відмовлено в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

   Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, ВАТ “Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги  задовольнити в повному обсязі, мотивуючи скаргу тим, що господарськими судами неправильно застосовані та не застосовані норми матеріального права, а саме ст. 136 Статуту залізниць України та ст. 257 ЦК України.        

         Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено господарським судом 1-ї та 2-ї інстанцій, між ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського” (вантажовласник) та ДП “Придніпровська залізниця” (залізниця) був укладений договір №ПР.ДЦ.-1/04-24-0524-02-НЮ від 01.03.2004р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі Договір).

      Згідно п. 2.3 Договору передбачено, що залізниця зобов'язалася здійснювати перевезення вантажів вантажовласника, та здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою за перевезення вантажів і надані додаткові послуги, у тому числі плату за користування вагонами, згідно діючим тарифам. Перевізник веде облік нарахованих і сплачених сум та надає відповідні розрахункові документи через станції Правда, Дніпродзержинськ, а вантажовласник зі своєї сторони зобов'язався здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів у сумах, відповідних до обсягу перевезень та вагонообігу на під'їзній колії, на обумовлений в цьому договорі рахунок вантажовласника.

Одержані кошти залізниця зобов'язалася зараховувати на особовий рахунок вантажовласника (код № 7822100) і у міру виконання перевезень та надання послуг списувати відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами, штрафи) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т. ін. (п.3.2. Договору).

Згідно п.4.2 Договору, залізниця несе відповідальність перед вантажовласником за списання сум з його особового рахунку за документами, що не мають відношення до вантажовласника. У разі виявлення такого списання, залізниця відновляє неправильно списану суму на особовому рахунку вантажовласника у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Судами встановлено, що при проведенні сторонами звірки розрахунків попередньої оплати за фактично надані послуги станом на 01.08.2005р., що підтверджується актом виконаних робіт № 42, в графі “нараховано платежів” виявилась розбіжність на суму 31031,28 грн.

Зазначені грошові кошти були списані залізницею з особового рахунку вантажовласника згідно переліку № 0108 від 01.08.2005р. на підставі відомості плати за користування вагонами № 072333 по вагонах № 67167064, № 67849943, № 65942229, № 23987308, № 67907618,  67724617, № 65960825, № 66708322, № 63559066, № 60411154, № 67657023, №65949703 за липень-грудень 2004 року та №66932476, №66730524, №60734647, №60621943 за січень-квітень 2005 р. за користування вагонами, які були пошкоджені при вивантаженні вантажу на фронті вивантаження металургійного комбінату та перебували на ремонті у вагонному депо залізниці.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, вказане   списання відбулось з порушенням п. 3 і 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99р. №113, та п.3.2. Договору, які передбачають, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за „відомістю плати за користування вагонами” форми ГУ-46, „Актів загальної форми ГУ-23”. Відомості плати за користування вагонами підписуються представниками залізниці та вантажовласника з наданням одного екземпляру кожному. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласнику до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Залізниця в порушення приписів ст. ст. 526, 610 ЦК України і ст. 193 ГК України взятих на себе зобов'язань по відновленню неправильно списаних сум (п.4.2 Договору) належним чином не виконала та відмовила вантажовласнику у задоволенні претензії останнього від 26.09.2005р. № М029-3 на суму 31031,28 грн.

 За таких обставин місцевий та апеляційний господарський суд правильно визнали вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 31031, 28 грн. обгрунтованими, однак відмовили в позові за пропуском строку позовної  давності, оскільки з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 ЦК України та відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення  позову.           

 Також  ч.1 ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст. 315 ГК України, щодо порядку вирішення спорів щодо перевезень, якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначений строк пропустив, доказів поважності пропуску такого строку суду не надав, в зв'язку з чим місцевий та апеляційний господарський суд, враховуючи приписи ч.4 ст. 267 ЦК України, обґрунтовано відмовили у позові.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення та  неправильного застосування господарським судом норм матеріального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстав для скасування яких колегія не вбачає.

      Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

         В задоволенні касаційної скарги відмовити.

   Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2006р. у справі № 9/283-06 залишити без змін.      

Головуючий суддя                                                                            В.С. Божок          

          Судді:                                                                                         Т.Ф. Костенко    

                                                                                          Г.П. Коробенко