Постанова

від 05.02.2013 по справі 5015/6112/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.13 Справа № 5015/6112/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою

відповідальністю "Форпостінвест", б/н від 10.09.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2012 р.

у справі № 5015/6112/11

за первісним позовом: ТзОВ "Синдикат", с. Волосянка Сколівського району Львівської

області,

до відповідача: ТзОВ "Форпостінвест", м. Львів,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача: ТзОВ "Розділспецбуд", м. Новий Розділ,

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2

Борисівної, м. Львів,

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: ТзОВ "Фондова компанія", м. Львів,

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, м. Стрий

про застосування наслідків недійсності правочину: повернення майна, повернення правовстановлюючих документів, скасування державної реєстрації права власності

за зустрічним позовом: ТзОВ "Форпостінвест", м. Львів,

до відповідача: ТзОВ "Синдикат", с. Волосянка Сколівського району Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: ТзОВ "Розділспецбуд", м. Новий Розділ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу

ОСОБА_2, м. Львів,

про визнання добросовісним набувачем

за участю представників (за первісним позовом) :

від позивача -Ріжнів М.І. -арбітражний керуючий -ліквідатор;

від відповідача -Солод І.В. -представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи 1 -Фурса В.Г.- представник(довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи 2 -не з'явився;

від третьої особи 3 -Татух М.Д. - представник( довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи 4 -не з'явився.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.12р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Процика Т.С., суддів Дубник О.П., Скрипчук О.С.) розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Форпостінвест" був відкладений на 12.11.2012р.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Процика Т.С. розпорядженням керівника апарату суду № 149 від 07.11.12 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5015/6112/11 та розподілено до розгляду судді -доповідачу Хабіб М.І.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/6112/11 господарського суду Львівської області введено суддів - Данко Л.С., Якімець Г.Г.

Згідно з розпорядженням голови суду від 11.12.12р. у зв'язку з зайнятістю судді Якімець Г.Г. в іншому судовому засіданні у склад колегії суддів введено суддю Гриців В.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.08.2012 року у справі № 5015/6112/11 (суддя Матвіїв Р.) первісний позов задоволено частково. Зобов'язано ТзОВ "Форпостінвест" передати ТзОВ "Синдикат" нерухоме майно - об'єкти незавершеного будівництва, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Також відмовлено в задоволенні заяв ТзОВ "Синдикат" та ТзОВ "Форпостінвест" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпостінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синдикат" - 17 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпостінвест" в доход державного бюджету - 68 грн. 00 коп.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване, зокрема, положеннями ст.ст.15,16,216, 330,388,598,599,601,655 ЦК України, ст.ст.66, 67 203, 220 ГК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ визнання правочинів недійсними", ст. ст.19,27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, що набрав чинності 07.03.2012 року.

Так, при задоволенні первісного позову в частині вимог про повернення майна місцевий суд виходив з того, що договір купівлі-продажу, за яким відповідач придбав нерухоме майно, яке є предметом спору, визнаний судом недійсним.

Водночас, місцевий суд відмовив у зустрічному позові з тих підстав, що добросовісне придбання згідно зі ст.388ЦК можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просять рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким зустрічний позов ТзОВ "Форпостінвест" задоволити повністю, визнати ТзОВ "Форпостінвест" добросовісним набувачем об'єкту незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, а в задоволенні первісного позову ТзОВ "Синдикат" відмовити повністю.

Скаржник вказує, зокрема, що в силу закону він є добросовісним набувачем об'єкту незавершеного будівництва, оскільки про існування обмеження права на відчуження спірного об'єкту у ТОВ «Синдикат» йому, як добросовісному набувачу нічого не було відомо і не могло бути відомо. Договір купівлі-продажу від 06.05.2009 р. укладено в присутності приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яка посвідчила вказаний правочин та надала відповідні витяги з Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відсутності таких заборон. Тому апелянт вважає, що визнання договору недійсним при розгляді справи № 10/152 (10) відбулося з вини ТОВ «Синдикат», яке не повідомило ТОВ «Форпостінвест» про будь-які обмеження своїх прав, а також дій приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яка посвідчила вказаний правочин, не переконавшись у відсутності заборон на відчуження майна. Водночас зазначає, що майно придбане ним за відплатним договором, в рахунок оплати майна листом від 15.02.2010р. позивач погодився зарахувати зустрічні вимоги ТОВ «Форпостінвест» до нього на суму 2 600 000,00грн., які виникли на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2009 р. № Б-3/0807-1/09 Будь-які відомості про місцезнаходження 2-х векселів, відчужених на користь ТзОВ «Синдикат», відсутні. Вказана обставина унеможливлює їх повернення ТзОВ «Форпостінвест», а визнання ТОВ «Синдикат» банкрутом унеможливлює відшкодування будь-яких грошових коштів за вказаними договорами. Вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, а застосування ст. 388 Цивільного кодексу України неправильним.

Скаржник наполягає на задоволенні його заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони ТзОВ «Синдикат», ТзОВ «Роздіспецбуд», та заборони вчиняти будь-які дії із спірним майном та право установчими документами.

Разом з тим, скаржник вважає, що вимоги позивача про зобов'язання приватного нотаріуса повернути право установчі документи на об'єкти незавершеного будівництва та про скасування державної реєстрації на ці об'єкти не можуть бути розглянуті господарським судом за нормами ГПК

Також звертає увагу апеляційного суду, що при поданні позову позивач не сплатив державного мита у встановленому розмірі, оскільки сплатив лише 17 грн. державного мита, в той час як вимога про повернення майна є майновою вимогою.

Крім того, стверджує, що судом першої інстанції було порушено право відповідача на участь у судовому засіданні, оскільки всупереч нормам ст..65 ГПК про два останні судові засідання (20.08.2012р. та 27..08.2012р.) відповідач не був повідомлений

Арбітражний керуючий - ліквідатор ТзОВ «Синдикат» у відзиві (вх.6708 від 22.10.12р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи відповідача та зазначає, що ТзОВ «Синдикат» звернулося в суд із вимогою застосувати наслідки недійсності правочину - реституцію в порядку ст.216 ЦК України, яка являється імперативною нормою і настає незалежно від вини сторін. Поряд з тим, вважає, що ТзОВ «Форпостінвест» згідно із ст. 388 ЦК не може бути добросовісним набувачем, так як останній придбав майно у власника, а не у третьої особи, яка не мала права його відчужувати. Звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач не оплатив майно і не мав на меті виконання договору купівлі-продажу від 06.05.2009р.щодо оплати товару.

Крім того, зазначає, що згідно з договором комісії №Б-3/0807-1/09 від 08.07.2009р. оплата третьою особою за цінні папери здійснюється в день підписання акту приймання - передачі цінних паперів, а ТзОВ «Фондова Компанія» - комісіонер відступив від вказівок ТзОВ «Форпостінвест» - комітента, уклав договір купівлі-продажу цінних паперів з відтермінуванням платежу на 120 днів, чим порушив Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, які затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 12.12.2006 № 1449.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (за первісним позовом) - ТзОВ "Розділспецбуд" у запереченнях (вх.6710 від 22.10.12р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та наголошує на тому, що ТзОВ «Форпостінвест», претендуючи на роль добросовісного набувача нерухомого майна, при укладанні договору купівлі-продажу зобов'язане було зажадати від нотаріуса належним чином виконати свої посадові обов'язки та запросити виписку з Реєстру, вказати всі дані щодо власника нерухомого майна та самого майна, яке підлягало реалізації. Крім того, вважає, що добросовісного набувача повинен був насторожити той факт, що постанова про зняття арешту, довідка Стрийського МБТІ про ринкову вартість нерухомого майна і рішення власників ТзОВ «Синдикат» про реалізацію нерухомого майна оформлені в один день - 06 травня 2009 року, і що того ж дня було оформлено й сам договір купівлі-продажу. Зазначає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна передбачає оплату придбаного майна протягом одного місяця з дня підписання договору, шляхом перерахування обумовленої договором суми 2 600 000,00 грн. на банківський рахунок продавця. Проте, скаржником кошти не сплачені.

Посилаючись на вирок Сколівського районного суду Львівської області від 22 серпня 2012р., який набрав законної сили, вважає встановленими факти незаконних дій директора ТзОВ «Синдикат» - ОСОБА_7 та неоплату ТзОВ «Форпостінвест» за придбаний ним спірний об'єкт нерухомості.

Вважає, що твердження скаржника про те, що розрахунок за придбаний об'єкт нерухомості проведено шляхом зарахування зустрічних платіжних вимог не відповідає дійсності, оскільки у ТзОВ «Форпостінвест» були грошові вимоги до ТзОВ «Фондова компанія», а у ТзОВ «Синдикат»були грошові вимоги до ТзОВ «Синдикат». Проте, прямих грошових вимог до ТзОВ «Синдикат» скаржник не мав.

Третя особа -3 в поясненнях від 30.01.2013р. стверджує, що на виконання купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2009р., який підписаний директором ТзОВ «Синдикат» Донцовою Т.М., ТзОВ «Фондова компанія» по акту приймання передачі від 08.07.2009р. передало позивачу векселі, внаслідок чого у позивача виникли грошові зобов'язання перед відповідачем на суму 2 600 000грн.

Треті особи 2,4 (за первісним позовом) правом, наданим ст.96 ГПК України, не скористались, відзивів на апеляційну скаргу суду не направили, в судові засідання явки повноважних представників не забезпечили, жодних пояснень не подали.

В судовому засіданні 22.01.2013р. представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове, яким зустрічний позов ТзОВ "Форпостінвест" задоволити повністю, визнати його добросовісним набувачем об'єкту незавершеного будівництва, в задоволенні первісного позову ТзОВ "Синдикат" відмовити повністю.

Представник позивача - арбітражний керуючий-ліквідатор ТзОВ "Синдикат" та представник третьої особи - 1 заперечили проти доводів скаржника, просили рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи -3 в судовому засіданні підтримав доводи скаржника.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

06.05.2009 року позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 995.

Згідно з п.1 вказаного договору ТзОВ "Синдикат" передає у власність ТзОВ "Форпостінвест", а ТзОВ "Форпостінвест" приймає об'єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершений будівництвом корпус, відсоток готовності якого складає 31 % (літера за планом земельної ділянки "А-4"), незавершений будівництвом спальний корпус, відсоток готовності якого 46 % (літера за планом земельної ділянки "Б-2"), незавершений будівництвом спальний корпус, відсоток готовності якого 46 % (літера за планом земельної ділянки "В-2"), незавершений будівництвом басейн, сауна, відсоток готовності якого 45 % (літера за планом земельної ділянки "Г-2"), незавершений будівництвом спальний корпус, відсоток готовності якого 46 % (літера за планом земельної ділянки "Д-3"), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі-предмет договору).

Предмет договору розташований на земельній ділянці площею 0,44 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка передана в оренду продавцю для будівництва відпочинкового комплексу на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.05.2005р., зареєстрованого в Сколівському відділенні Львівської регіональної філії ЦДЗК, про що Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2005 року за №040546000024, кадастровий номер - 46244580800:01:014:0532.

Відповідно до відомостей, викладених у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 22117071, виданому КП Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне БТІ» від 11.03.2009р., загальна вартість об'єкту незавершеного будівництва становить - 2 572 411,00 грн.(п.3 договору).

Згідно п.4 вказаного Договору продаж об'єкту незавершеного будівництва за згодою сторін вчинено за ціною 2 600 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ, які покупець сплатить продавцю не пізніше 30 календарних днів з дня підписання цього договору.

По акту приймання-передачі від 08.05.2009 року майно передане покупцю( відповідачу).

Згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 35182623, виданою Стрийським міжрайонне БТІ ( т.3, а.с. 123), на підставі договору купівлі-продажу від 06.05.2009р., реєстр. № 995, за ТзОВ «Форпостінвест» зареєстровано 09.10.2009р. право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що відповідач (покупець) не сплатив грошових коштів за придбане майно.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2009 р. № Б-3/0807-1/09 ТзОВ «Синдикат» придбало у ТзОВ «Фондова компанія» 2 векселі на загальну суму 2 600 000,00 грн., які покупець( ТзОВ «Синдикат») зобов'язується сплатити замовникові - ТзОВ «Фортпостінвест» упродовж 120 днів з дня передачі цінних паперів. При укладенні названого договору ТзОВ «Фондова компанія» діяла на підставі ліцензії від 20.10.2004р. АБ №113315 та договору комісії від 08.07.2009 р. № 6-3/0807/09, укладеного ТзОВ «Фондова компанія», як комісіонером, та ТзОВ «Форпостінвест», як комітентом.

Векселі передані позивачу по акту приймання - передачі цінних паперів від 08.07.2009р.(т.3, а.с. 45-48).

Заявою від 01.02.2010р. ТзОВ "Форпостінвест" повідомило ТзОВ "Синдикат" про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 600 000,00 грн., які виникли між сторонами на підставі договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 06.05.2009 року на суму 2 600 000,00 грн., кредитором по якому є ТзОВ "Синдикат", та договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2009 року №Б-3/0807-1/09 і договору комісії від 08.07.2009 року №Б-3/0807/09 на суму 2 600 000,00 грн., кредитором по якому є ТзОВ "Форпостінвест"( т.3 а.с.49).

У відповідь на заяву відповідача листом від 15.02.2010 р. №01-15/02-10 ТзОВ "Синдикат" підтвердило зарахування вказаних вище зустрічних однорідних вимог на суму 2 600 000,00 грн.(т.3 а.с.50).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року у справі №10/152 (10), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 року у справі №10/152 (10), за позовом ТзОВ "Розділспецбуд" визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 06.05.2009р., укладений ТзОВ "Синдикат" та ТзОВ "Форпостінвест".( т.1, а.с. 11-12,16-17).

Підставою визнання недійсним цього договору недійсним було те, що на момент укладення договору в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна був чинним запис про арешт всього нерухомого майна ТзОВ «Синдикат», в т.ч. предмету договору (незавершеного будівництва).

Постановою господарського суду Львівської області від 17.11.2010 року у справі №31/172-2010 за позовом ДПІ у Сколівському районі про банкрутство ТзОВ "Синдикат" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ріжніва Михайла Івановича.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (ч.5 ст.216 ЦК України).

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вимога про застування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 Цивільного кодексу) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину (п. 10 постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ визнання правочинів недійсними").

Матеріалами справи підтверджено, що 06.05.2009р. позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. у справі №10/152 (10), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 р., за позовом ТзОВ "Розділспецбуд" визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06.05.2009 р. об'єкту незавершеного будівництва, укладений ТзОВ "Синдикат" та ТзОВ "Форпостінвест".

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу названої норми випливає, що до відсутності правової підстави названа стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала, зокрема, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підс?таві якого особа користувала?ся майном..

Отже, у зв'язку з визнанням договору купівлі-продажу від 06.05.2009р. недійсним, відповідач - ТзОВ "Форпостінвест" зобов'язаний повернути позивачу майно, придбане за вказаним договором.

Таким чином, вимога позивача за первісним позовом про повернення нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, правомірно задоволена місцевим судом.

Щодо решти вимог, заявлених в межах первісного позову, про повернення приватним нотаріусом правовстановлюючих документів на об'єкти незавершеного будівництва та про скасування в судовому порядку державної реєстрації права власності на об'єкти незавершеного будівництва, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду та вважає ці вимоги щодо відповідача безпідставними з огляду на те, що відповідачем у справі за первісним позовом є ТзОВ "Форпостінвест", що первісний позов заявлено до нього на підставі ст.216 ЦК про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу - повернення майна, як сторони недійсного договору. Крім того, як вбачається з позовної заяви та із заяви про уточнення позовних вимог ( т.1 а.с. 44) ці вимоги заявлені до осіб, які не є сторонами у справі, а є третіми особами. Пред'явлення позовних вимог до третіх осіб суперечить нормам ГПК. Як вірно зазначено місцевим судом, треті особи не є сторонами недійсного правочину - договору купівлі-продажу, тому до них в порядку ст.216 ЦК не можуть бути заявлені вимоги у спорі про застосування наслідків недійсного договору, а у разі порушення прав позивач за первісним позовом не позбавлений можливості звернутися у встановленому порядку з самостійними позовами до цих осіб та у встановлений спосіб захистити свої порушені права..

Колегія суддів також вважає правомірною відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог відповідача про визнання його добросовісним набувачем спірного майна з огляду на наступне.

Відповідач заперечує проти первісного позову про повернення майна саме з тих підстав, що він є добросовісним набувачем спірного майна, водночас, відповідач подав зустрічний позов про визнання його добросовісним набувачем майна на підставі ч.1 ст.388 ЦК.

Згідно з ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як зазначено вище, незаконність набуття відповідачем права власності на спірне майно встановлена судом, оскільки договір, на підставі якого відповідач набув майно, визнаний судом недійсним.

Цивільним кодексом України в главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Частина 1 ст.388 ЦК передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про. що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом .

Отже, добросовісне набуття згідно із ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане за відплатним договором не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Вказана позиція суду кореспондується з висновками Верховного Суду України, що викладені у рішенні Верховного Суду України від 19 січня 2011 року у справі № 6-13839св10 ( рішення в матеріалах справи).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач - ТзОВ "Форпостінвест", який придбав спірне майно у законного власника - ТзОВ "Синдикат", не може вважатись добросовісним набувачем в розумінні ст.388 ЦК.

Крім того, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК, ст..20 ГК України суд захищає порушене право чи інтерес особи у спосіб, встановлений законом. Питання добросовісності набуття майна є одним із фактів, які мають значення при вирішенні спорів про витребування майна у набувача. Факт добросовісного набуття майна може бути лише підставою для відмови у позові про витребування власником майна у набувача. Однак, вимога про визнання добросовісним набувачем не може бути предметом позову, оскільки такий спосіб захисту права не передбачений законом. Така ж позиція щодо вимог про визнання добросовісним набувачем викладена в рішенні Верховного Суду України від 16.02.2011р. у справі № 6-13679св08 (рішення в матеріалах справи).

З огляду на вимоги, заявлені відповідачем у зустрічному позові, - визнати його добросовісним набувачем, колегія суддів апеляційного суду вважає правомірною відмову місцевого суду в задоволенні заяви відповідача про вжиття заходів до забезпечення позову, а його доводи про неправомірність такої відмови місцевим судом необґрунтованими.

Твердження скаржника про порушення його права на участь у судових засіданнях шляхом неналежного повідомлення про розгляд справи, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був у встановленому порядку повідомлений про порушення провадження у даній справі. Його представник брав участь в судових засіданнях, зокрема, 09.07.12р., 11.07.2012р., 06.08.12р. В судове засідання 13.08.2012р.представник відповідача не з'явився хоча про відкладення розгляду справи на 13.08.2012р. було оголошено в судовому засіданні 06.08.2012р., що підтверджується протоколом судового засідання. Ухвали про відкладення розгляду справи на 20.08.2012р. та на 27.08.2012р. надіслані всім учасникам судового процесу, про що свідчать штампи з відмітками про їх відправку на ухвалах

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

.

Інші доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю, вони не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні. Слід зазначити, що з метою захисту своїх прав у зв'язку з визнанням недійсним названого вище договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, відповідач не позбавлений права звернутися до позивача з вимогою про повернення векселів, придбаних позивачем, вартість яких зарахована в рахунок оплати об'єкту незавершеного будівництва.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Водночас, що стосується сплати позивачем державного мита при поданні первісного позову та розподілу судових витрат судом першої інстанції, колегія суддів вважає висновок місцевого суду щодо розподілу судових витрат помилковим з огляду на наступне.

Вдповідно до ст. 55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребовується.

Згідно із п.31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляється вимога.

Відповідно до ст.3 Декрету КМ України від 21.01.1993р. №7-93 "Про державне мито"(чинного на момент подання первісного позову - 18.10.11р.) за подання позовної заяви майнового характеру до суду першої інстанції підлягало до сплати державне мито у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру-5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріалами справи підтверджено, що предметом спору за первісним позовом є майнова вимога щодо повернення майна та дві немайнові вимоги: про зобов'язання нотаріуса повернути правовстановлюючі документи та скасування в судовому порядку державної реєстрації права власності на об'єкти незавершеного будівництва

Згідно з договором купівлі-продажу від 06.05.2009 р., а також Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 22117071, виданим КП Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне БТІ», що містяться в матеріалах справи, вартість об'єкту незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить - 2 572 411,00 грн.

Відтак, за майнову вимогу підлягало сплаті державне мито в сумі 25 500 грн.(1% - 25 724,11 грн., однак, максимальний розмір - 25 500,00грн.) та 170 грн. ( 85 +85) за немайнові вимоги.

При поданні позовної заяви ( 11.10.2011р.) позивач за первісним позовом сплатив державне мито в сумі 17,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого господарс?ького суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського пр?оцесуального кодексу України" від 17.05.2011р. №7 у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Крім того, місцевий суд не розподілив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно до задоволених вимог.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині п.п.5,6 резолютивної частини належить змінити, та за результатами розгляду спору судові витрати розподілити наступним чином: стягнути з ТзОВ "Форпостінвест" 17,00грн. державного мита і 234,45грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь ТзОВ "Синдикат". Стягнути з ТзОВ "Форпостінвест" 25 483 грн. державного мита в Доход державного бюджету.

Стягнути з ТзОВ "Синдикат" в Доход державного бюджету - 170 грн. державного мита, доповнивши резолютивну частину рішення пунктом 6/1.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Водночас , наявні підстави для зміни рішення в частині судових витрат.

При поданні апеляційної скарги (10.09.2012р.) відповідач сплатив судовий збір в сумі 536,50грн. (квитанція № ПН6776 від 07.09.2012р.). В подальшому доплатив ще 26 000,00грн. + 26 000,00грн. (п/д №61 від 20.11.2012р.,.п/д №62 від 20.11.2012р.), та 536,50грн. (п/д №63 ві.20.11.2012р.). Всього відповідач сплатив 53 073грн. Однак, згідно із Законом України « Про судовий збір» підлягав до сплати судовий збір за майновий спір - в розмірі 1% від ціни позову, але не більше 30 розмірів мінімальних заробітних плат ( 32 190,00), а за немайновий -0.5 розміру мінімальної заробітної плати. Тобто, за подання апеляційної скарги на рішення у даній справі підлягав до сплати судовий збір в розмірі 26 260,61 грн. (25 724,11 грн. за майнову вимогу за первісним позовом (1% від вартості майна) + 536,50 - за немайнову вимогу за зустрічним позовом).

Отже, судовий збір в сумі 26 260,61 грн. за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника., решту зайво сплаченого судового збору в сумі 26 812,39грн. ( 53073,00 - 26 260,61) підлягає поверненню скаржнику на підставі п. 1 частини 1 ст. 7 ЗУ « Про судовий збір», оскільки сбір сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

Керуючись ст.ст.44, 49, 55, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ЗУ «Про судовий збір», Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1 . В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2012 року у справі

№ 5015/6112/11 в частині пунктів 5 та 6 резолютивної частини змінити, виклавши їх в наступній редакції:

Пункт 5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпостінвест", ідент. код 35775224, адреса: 79005, м.Львів, проспект Шевченка, 22, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синдикат", ідент. код 30556685, юридична адреса: 82663, с.Волосянка Сколівського району Львівської області, вул. Івана Франка, 15, (поштова адреса ліквідатора ТзОВ «Синдикат» Ріжніва М.І. АДРЕСА_2 ) - 17,00 грн. державного мита та 234,45грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Пункт 6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпостінвест", ідент. код 35775224, адреса: 79005, м.Львів, проспект Шевченка, 22, в Доход державного бюджету - 25 483 грн. державного мита.

Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2012 року у справі № 5015/6112/11 пунктом 6/1 наступного змісту:

Пункт 6/1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синдикат", ідент. код 30556685, юридична адреса: 82663, с.Волосянка Сколівського району Львівської області, вул. Івана Франка, 15, (поштова адреса ліквідатора ТзОВ «Синдикат» Ріжніва М.І:. АДРЕСА_2 ) в доход Державного бюджету України 170,00грн. державного мита.

В решті рішення залишити без змін.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Форпостінвест", ідент. код 35775224, адреса: 79005, м.Львів, проспект Шевченка, 22, з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 26 812,39грн.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Гриців В.М.