Постанова

від 06.02.2013 по справі 2а-17933/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року № 2а-17933/12/2670

О 17 годині 44 хвилини в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0014502204 від 17 грудня 2012 року.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України та зазначає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби №0014502204 від 17 грудня 2012 року підлягає скасуванню, оскільки в ньому наявні розбіжності у сумі нарахованого грошового зобов'язання, а висновки, викладені в акті позапланової перевірки, на підставі якого приймалося оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються на припущеннях, недостовірній інформації, розбіжностях та необґрунтованості даних.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Господарського кодексу України та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки під час проведення перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФСБ Охорона", проте у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСБ Охорона" наявні ознаки фіктивної господарської діяльності. Також представник відповідача вказав на те, що розбіжності у сумі нарахованого грошового зобов'язання є технічними помилками.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 14 листопада 2012 року по 19 листопада 2012 року відповідно до наказу начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 1789 від 9 листопада 2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФСБ Охорона" за лютий 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 23 листопада 2012 року № 1080/22-04/34349594, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено підприємством податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 120250 грн., у тому числі за лютий 2011 року в сумі 120250 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки ТОВ "Агенство Лакмівест" подало свої заперечення від 4 грудня 2012 року № 04/12.

За результатами розгляду заперечень позивача, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби надіслала на адресу ТОВ "Агенство Лакмівест" лист від 14 грудня 2012 року № 11002/10/22-411, яким повідомила, що висновок по акту від 23 листопада 2012 року № 1080/22-04/34349594 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Агенство Лакмівест" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ФСБ Охорона" за лютий 2011 року залишено без змін.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17 грудня 2012 року № 0014502204, яким збільшено ТОВ "Агенство Лакмівест" суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 120250 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 4010100.

Так, при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби зроблений висновок, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" неправомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "ФСБ Охорона", оскільки відсутній правочин ТОВ "Агенство Лакмівест" з ТОВ "ФСБ Охорона" за лютий 2011 року як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

1 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФСБ-Охорона" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" укладено договір № 1/01Л про взаємну співпрацю в господарчій діяльності в сфері охоронних та інших послуг, за умовами якого сторони приймають на себе обов'язок виконання робіт та послуг у відповідності до своїх статутних завдань та переліку видів діяльності на оплатній основі шляхом проведення організаційних заходів по охороні, надання в оренду спеціалізованих технічних засобів охорони, проведення з персоналом фізичних тренувань, надання кінологічних, монтажно-технічних послуг, технічного обслуговування, інспекційної перевірки постів охорони, та іншої допоміжної діяльності.

На виконання умов договору ТОВ "ФСБ Охорона" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 1 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 12000 грн.,

- № 2 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 15000 грн.,

- № 3 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 15333,33 грн.,

- № 4 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 14500 грн.,

- № 5 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 14166,67 грн.,

- № 6 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 13400 грн.,

- № 7 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 13750 грн.,

- № 8 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 7500 грн.,

- № 9 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 14600 грн.

Між ТОВ "Агенство Лакмівест" та ТОВ "ФСБ Охорона" 28 лютого 2011 року підписані відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000010, № ОУ-0000011, № ОУ-0000012, № ОУ-0000013, № ОУ-0000014, № ОУ-0000015, № ОУ-0000016, №ОУ-0000017 та № ОУ-0000018.

На підтвердження перерахування коштів від ТОВ "Агенство Лакмівест" на користь ТОВ "ФСБ Охорона", згідно договору № 1/01Л від 1 січня 2011 року про взаємну співпрацю в господарчій діяльності в сфері охоронних та інших послуг, позивачем надано виписки по рахунку в ПАТКБ "Правекс-Банк".

Відносно висновків відповідача про те, що договір № 1/01Л від 1 січня 2011 року про взаємну співпрацю в господарчій діяльності в сфері охоронних та інших послуг був укладений між позивачем та ТОВ "ФСБ Охорона" без мети настання реальних наслідків, суд зазначає про наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, суд зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року.

При цьому, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання за лютий 2011 року за договором № 1/01Л від 1 січня 2011 року між ТОВ "Агенство Лакмівест" та ТОВ "ФСБ Охорона" виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами, а тому посилання відповідача на те, що правочин між ТОВ "Агенство Лакмівест" та ТОВ "ФСБ Охорона" за лютий 2011 року є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби прийшла до висновку про те, що ТОВ "Агенство Лакмівест" не мало права на віднесення сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФСБ Охорона", оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСБ Охорона" наявні ознаки фіктивної господарської діяльності, на підставі акту Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 24 липня 2012 року № 588/22-817/35369297 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ФСБ-Охорона" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Русто" за період з 1 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року.

Проте, суд не погоджується з доводами, наведеними відповідачем, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Крім того, суд зазначає, що, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Так, ТОВ "Агенство Лакмівест" 22 травня 2006 року видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37724237.

ТОВ "ФСБ Охорона" 25 жовтня 2007 року видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100073529, яке було анульоване 25 квітня 2012 року та видане 25 квітня 2012 року нове свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200041818.

Крім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків його контрагентами за договорами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою встановлено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Так, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30 травня 2012 року вбачається, що ТОВ "Агенство Лакмівест" зареєстроване 5 травня 2006 року, ТОВ "ФСБ-Охорона" - 28 серпня 2007 року.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ "Агенство Лакмівест" є: діяльність приватних охоронних служб, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, консультування з питань комерційної діяльності й керування, обслуговування систем безпеки, проведення розслідувань, комплексне обслуговування об'єктів.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ "ФСБ-Охорона" є: проведення розслідувань та забезпечення, діяльність ресторанів, нотаріальна та інша юридична діяльність, видання журналів та періодичних публікацій, підбір та забезпечення персоналом, інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва.

Також позивачем на підтвердження реальності надання послуг у сфері охоронної діяльності надано ліцензію Міністерства внутрішніх справ України, видану ТОВ "ФСБ-Охорона" на право надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян в період з 11 січня 2008 року по 11 січня 2013 року та ліцензію Міністерства внутрішніх справ України, видану ТОВ "Агенство Лакмівест" на право надання послуг з охорони власності та громадян з 19 вересня 2011 року.

З урахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "ФСБ-Охорона", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що господарські операції вчинені за участю ТОВ "ФСБ-Охорона" з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є необгрунтованими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, позивачем під час розгляду справи на підтвердження реальності операцій також надано дислокацію об'єктів охорони до договору № 1/01Л від 1 січня 2011 року та штатний розпис ТОВ "ФСБ-Охорона" станом на лютий 2011 року.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи наведене, суд зазначає про наявність у позивача господарської мети платника податку при укладанні договору.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ "ФСБ-Охорона ".

При цьому, суд також приймає до уваги доводи позивача відносно того, що в податковому повідомленні-рішенні наявні розбіжності в зазначенні суми донарахованого грошового зобов'язання, а саме: в оскаржуваному податковому повідомленні рішенні зазначено, що сума грошового зобов'язання за основним платежем у цифровому значенні складає 120250 грн., проте словами вказана сума в розмірі 72170 грн.

Судом також приймаються до уваги доводи позивача відносно того, що в акті перевірки помилково вказано про те, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова 10 листопада 2010 року було видано ТОВ "ФСБ-Охорона" свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ № 100309202, яке в подальшому було анульоване 15 червня 2011 року в зв'язку з ліквідацією юридичної особи за власним бажанням, оскільки ТОВ "ФСБ Охорона" зареєстроване у м. Києві, та приймається до уваги той факт, що в період з 14 листопада 2012 року по 19 листопада 2012 року позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Агенство Лакмівест" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ "ФСБ Охорона" за лютий 2011 року проведена головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби ОСОБА_1, який звільнений з посади згідно наказу від 13 листопада 2012 року.

Разом з тим, суд не дає оцінку доводам позивача відносно висновків податкового органу, що ТОВ "ФСБ Охорона" ніколи не мала господарських відносин з ТОВ "Русто", оскільки вказані взаємовідносини не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0014502204 від 17 грудня 2012 року підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовним вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0014502204 від 17 грудня 2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" судові витрати у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 12 лютого 2013 року.