Ухвала

від 24.02.2014 по справі 2а-17933/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2014 р. м. Київ К/800/24786/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2013

у справі № 2а-17933/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Лакмівест»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство Лакмівест» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0014502204 від 17.12.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агенство Лакмівест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ФСБ-ОХОРОНА» за лютий 2011 року, складено акт № 1080/22-04/34349594 від 23.11.2012, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий на загальну суму 120 250 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 17.12.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0014502204 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120 251 грн., в т.ч.: 120 250 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошове зобов'язання з податку на додану вартість податковий орган виходив з того, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ФСБ-ОХОРОНА», оскільки відсутній правочин між вказаними юридичними особами за лютий 2011 року, як такий що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Матеріалами справи встановлено, що 01.01.2011 між ТОВ «ФСБ-ОХОРОНА» та ТОВ «Агенство Лакмівест» укладено договір № 1/01Л про взаємну співпрацю в господарчій діяльності в сфері охоронних та інших послуг, за умовами якого сторони приймають на себе обов'язок виконання робіт та послуг у відповідності до своїх статутних завдань та переліку видів діяльності на оплатній основі шляхом проведення організаційних заходів по охороні, надання в оренду спеціалізованих технічних засобів охорони, проведення з персоналом фізичних тренувань, надання кінологічних, монтажно-технічних послуг, технічного обслуговування, інспекційної перевірки постів охорони та іншої допоміжної діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих контрагентом ТОВ «ФСБ-ОХОРОНА», який, на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, був зареєстрований платником податку на додану вартість та зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (виконання робіт та послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеним контрагентом були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «ФСБ-ОХОРОНА», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні виконаних робіт, послуг, з документальним підтвердженням.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний