Постанова

від 09.10.2014 по справі 2а-17933/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17933/12/2670 (2 тома) Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство Лакмівест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство Лакмівест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство Лакмівест» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та просило скасувати податкове повідомлення-рішення 17.12.2012 №0014502204.

Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів та належним чином оформлених первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «ФСБ Охорона» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 14 листопада 2012 року по 19 листопада 2012 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство Лакмівест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСБ Охорона» за лютий 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 23 листопада 2012 року №1080/22-04/34349594, яким встановлено порушення позивачем пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120 250 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення форми від 17 грудня 2012 року № 0014502204, яким ТОВ «Агенство Лакмівест» збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 120 250 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та контрагентом лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок «безтоварності» спірних операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 січня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСБ-Охорона» було укладено договір №1/01Л про взаємну співпрацю в господарській діяльності в сфері охоронних та інших послуг, за умовами якого сторони приймають на себе обов'язок виконання робіт та послуг у відповідності до своїх статутних завдань та переліку видів діяльності на оплатній основі, шляхом проведення організаційних заходів з охорони, надання в оренду спеціалізованих технічних засобів охорони, проведення з персоналом фізичних тренувань, надання кінологічних, монтажно-технічних послуг, технічного обслуговування, інспекційної перевірки постів охорони, та іншої допоміжної діяльності.

На виконання умов вищеозначеного договору ТОВ «ФСБ Охорона» виписало на адресу позивача податкові накладні: № 1 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 12000 грн., № 2 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 15000 грн., № 3 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 15333,33 грн., № 4 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 14500 грн., № 5 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 14166,67 грн., № 6 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 13400 грн., № 7 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 13750 грн., № 8 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 7500 грн., № 9 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 14600 грн.

Крім того, на підтвердження реальності проведення спірних господарських операцій позивачем були надані наступні копії документів, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010, №ОУ-0000011, №ОУ-0000012, №ОУ-0000013, №ОУ-0000014, №ОУ-0000015, №ОУ-0000016, №ОУ-0000017, №ОУ-0000018, виписки за рахунком в ПАТКБ «Правекс-Банк», ліцензію Міністерства внутрішніх справ України, видану ТОВ «ФСБ-Охорона» на право надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян в період з 11 січня 2008 року по 11 січня 2013 року, ліцензію Міністерства внутрішніх справ України, видану ТОВ «Агенство Лакмівест» на право надання послуг з охорони власності та громадян з 19 вересня 2011 року, дислокацію об'єктів охорони відповідно до договору № 1/01Л від 1 січня 2011 року та штатний розпис ТОВ «ФСБ-Охорона» станом на лютий 2011 року.

Вищеозначені документи відповідають положенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, на момент підписання вказаного господарського договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Посилання ж податкового органу на те, що в подальшому свідоцтво ТОВ «ФСБ-Охорона» як платника ПДВ було анульоване, спростовується матеріалами справи. Так, 25 жовтня 2007 року ТОВ «ФСБ Охорона» було видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100073529, яке було анульоване 25 квітня 2012 року, та в той же день видане нове свідоцтво за №200041818.

Стосовно висновків суду першої інстанції про відсутність у ТОВ «ФСБ Охорона» технічних та технологічних можливостей для виконання умов означеного вище договору про надання послуг, колегія суддів звертає увагу на наступне:

По-перше, згідно з довідкою ЄДРПОУ основними видами діяльності вказаного підприємства є : проведення розслідувань та забезпечення діяльності ресторанів, нотаріальна та інша юридична діяльність, видання журналів та інших періодичних публікацій, підбір та забезпечення персоналом та діяльність у сфері фінансового посередництва. Така діяльність цілком може здійснюватись за допомогою укладення договорів лізингу, оренди, підряду, тощо.

По-друге, наявність технічних можливостей виконання взятих на себе договірних зобов'язань, серед іншого, підтверджує те, що впродовж 2011 року ТОВ «ФСБ Охорона» здійснювало фінансово-господарську діяльність з низкою підприємств, реальність проведення якої в подальшому була підтверджена в судовому поряду (ухвала ВАСУ від 17.02.2014 по справі №К/800/52599/13 та ухвалою КААС від 22.08.2013 по справі №2а-7458/12/2670).

По-третє, такі висновки суду першої інстанції та податкового органу грунтуються виключно на даних Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФСБ-Охорона» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Русто» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, від 24.07.2012 №588/22-817/35369297, що, в свою чергу, не може бути належним та допустимим доказом фіктивного характеру спірних правовідносин, оскільки право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

При цьому, податковий орган не довів того, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому мало бути відомо про можливі порушення його контрагента, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, зокрема, щодо фіктивного характеру здійснених операцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій з отримання позивачем послуг, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, допущено порушення норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство Лакмівест» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство Лакмівест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року №0014502204 визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.