Ухвала

від 09.04.2013 по справі 2а-17933/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17933/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві згідно ч.1 ст.41 КАС України справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" до Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2013 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0014502204 від 17 грудня 2012 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" судові витрати у розмірі 1073 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 14 листопада 2012 року по 19 листопада 2012 року відповідно до наказу начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 1789 від 9 листопада 2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФСБ Охорона" за лютий 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 23 листопада 2012 року № 1080/22-04/34349594, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено підприємством податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 120250 грн., у тому числі за лютий 2011 року в сумі 120250 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки ТОВ "Агенство Лакмівест" подало свої заперечення від 4 грудня 2012 року № 04/12, які залишені без задоволення.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17 грудня 2012 року № 0014502204, яким збільшено ТОВ "Агенство Лакмівест" суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 120250 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 4010100.

Так, при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби зроблений висновок, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" неправомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "ФСБ Охорона", оскільки відсутній правочин ТОВ "Агенство Лакмівест" з ТОВ "ФСБ Охорона" за лютий 2011 року як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФСБ-Охорона" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство Лакмівест" укладено договір № 1/01Л про взаємну співпрацю в господарчій діяльності в сфері охоронних та інших послуг, за умовами якого сторони приймають на себе обов'язок виконання робіт та послуг у відповідності до своїх статутних завдань та переліку видів діяльності на оплатній основі шляхом проведення організаційних заходів по охороні, надання в оренду спеціалізованих технічних засобів охорони, проведення з персоналом фізичних тренувань, надання кінологічних, монтажно-технічних послуг, технічного обслуговування, інспекційної перевірки постів охорони, та іншої допоміжної діяльності.

На виконання умов договору ТОВ "ФСБ Охорона" було виписало на користь позивача податкові накладні.

На підтвердження перерахування коштів від ТОВ "Агенство Лакмівест" на користь ТОВ "ФСБ Охорона", згідно договору № 1/01Л від 1 січня 2011 року про взаємну співпрацю в господарчій діяльності в сфері охоронних та інших послуг, позивачем надано виписки по рахунку в ПАТКБ "Правекс-Банк".

Відносно висновків відповідача про те, що договір № 1/01Л від 1 січня 2011 року про взаємну співпрацю в господарчій діяльності в сфері охоронних та інших послуг був укладений між позивачем та ТОВ "ФСБ Охорона" без мети настання реальних наслідків, то колегія зазначає наступне.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд звертає увагу, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року.

Слід зазначити, що зобов'язання за лютий 2011 року за договором № 1/01Л від 01 січня 2011 року між ТОВ "Агенство Лакмівест" та ТОВ "ФСБ Охорона" виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами, а тому посилання відповідача на те, що правочин між ТОВ "Агенство Лакмівест" та ТОВ "ФСБ Охорона" за лютий 2011 року є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, судом вірно до уваги не прийнято.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Виходячи з системного аналізу п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та обставин справи, суд дійшов обгрунтованого висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Як вірно зазначено судом першої інстанції що, якщо на час здійснення господарських операцій контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків його контрагентами за договорами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Згідно вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою встановлено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30 травня 2012 року вбачається, що ТОВ "Агенство Лакмівест" зареєстроване 5 травня 2006 року, ТОВ "ФСБ-Охорона" - 28 серпня 2007 року.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ "Агенство Лакмівест" є: діяльність приватних охоронних служб, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, консультування з питань комерційної діяльності й керування, обслуговування систем безпеки, проведення розслідувань, комплексне обслуговування об'єктів.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ "ФСБ-Охорона" є: проведення розслідувань та забезпечення, діяльність ресторанів, нотаріальна та інша юридична діяльність, видання журналів та періодичних публікацій, підбір та забезпечення персоналом, інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва.

З урахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "ФСБ-Охорона", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що господарські операції вчинені за участю ТОВ "ФСБ-Охорона" з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є необгрунтованими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Також, позивачем під час розгляду справи на підтвердження реальності операцій було надано дислокацію об'єктів охорони до договору № 1/01Л від 1 січня 2011 року та штатний розпис ТОВ "ФСБ-Охорона" станом на лютий 2011 року.

Враховуючи викладене, колегія приходить висновку щодо наявності у позивача господарської мети платника податку при укладанні договору, а також, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ "ФСБ-Охорона ".

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.