Рішення

від 07.02.2013 по справі 5015/5087/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.13 Справа№ 5015/5087/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „Амстек", м. Нововолинськ, Волинська область до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології", с. Зарічне, Жидачівський район, Львівська область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Львіввікнопласт", м. Львів про: стягнення 168119,47 грн. Суддя Артимович В.М.

При секретарі Савчин І.О.

Представники сторін:

від позивача: Семенюк Л.В. - представник;

від відповідача: Кротов В.Є. - представник;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства „Амстек", м. Нововолинськ, Волинська область, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології", с. Зарічне, Жидачівський район, Львівська область, надалі - відповідач, про стягнення коштів в сумі 168119,47 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.12.2012 р. До участі у даній справі з ініціативи суду залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Львіввікнопласт".

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідно до договору № 30/11/09 про відступлення права вимоги від 30.11.2009 р., укладеного між ТзОВ „Львіввікнопласт" (первісний кредитор), ПП „Амстек" (новий кредитор) та ТзОВ „Енергозберігаючі технології" (боржник), первісний кредитор здійснив відступлення права вимоги, а новий кредитор прийняв право вимоги боргу кредитором до боржника в сумі 198119,47 грн., проти чого боржник не заперечив. 14.12.2009 р. відповідач на виконання умов даного договору перерахував грошові кошти в сумі 30000,00 грн. 08.10.2012 р. ПП „Амстек" направив відповідачу вимогу про виконання грошового зобов'язання, у якій просило у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги погасити борг перед позивачем в сумі 168119,47 грн. Проте, відповідачем дана вимога залишена без відповіді та задоволення.

У зв'язку з відрядженням судді Артимовича В.М. судове засідання, призначене на 18.12.2012 р., не відбулось. Ухвалою суду від 29.12.2012 р. розгляд справи відкладено на 24.01.2013 р.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 24.01.2013 р., в якому зазначив, що сума, зазначена в договорі, не є підставою і доказом заборгованості боржника на момент пред'явлення позову. З даної суми неможливо визначити підстави виникнення цього боргу, так як відсутнє посилання на конкретні первинні документи (накладні, рахунки, договори тощо), які і підтверджують наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін. Одночасно, відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Із пояснень третьої особи щодо позовних вимог від 01.02.2013 р. вбачається, що заборгованість відповідача перед третьою особою, право вимоги по якій було відступлене ПП „Амстек", виникло на підставі зобов'язань відповідача перед третьою особою щодо оплати за товар, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який був підписаний в день підписання договору № 30/11/09. Окрім цього, третя особа зазначає, що у неї відсутні будь-які первинні документи.

Ухвалою суду від 01.02.2013 р. продовжено строк розгляду спору згідно ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 07.02.2013 р.

Як вбачається із додаткових пояснень до відзиву від 07.02.2013 р., відповідач заперечив проти доводів позивача, ствердив, що звірки взаєморозрахунків не є підставою виникнення грошових зобов'язань і доказом заборгованості, оскільки є документом, за яким звіряється бухгалтерський облік операцій. Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами: договорами, накладними, рахунками тощо. Проте, позивачем не надано суду жодного первинного документа, який би засвідчував наявність зобов'язань боржника перед новим кредитором. Відповідач зазначає, що між первісним кредитором та відповідачем договір укладений не був, а сам по собі факт передачі товару не породжує для останнього зобов'язання здійснити оплату за нього. Окрім цього, по кожній бездоговірній поставці, що мала місце між відповідачем та первісним кредитором, сплив строк позовної давності. В даному випадку право на вимогу щодо оплати товару виникло на наступний день з моменту отримання товару підприємством. Проте, ані первісний кредитор, ані новий кредитор з вимогою щодо оплати за отриманий товар до 31 грудня 2011 року до боржника не звертались. До додаткових пояснень відповідачем долучено копії видаткових накладних, копії платіжних доручень, копії договорів на абонентське обслуговування котельні та копії податкових накладних.

У своїх запереченнях на відзив від 07.02.2013 р. позивач заперечив проти доводів відповідача щодо пропуску строку позовної давності, посилаючись на норму ст. 264 Цивільного кодексу України. На думку позивача, зважаючи на той факт, що боржник сплатив 30000,00 грн. боргу 14.12.2009 р., чим перервав перебіг строку позовної давності, строк позовної давності з цього часу розпочався заново і закінчився 14.12.2012 р. Позов було подано до суду в листопаді 2012 р., таким чином, позивачем не пропущено строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

В засідання суду 07.02.2013 р. з'явилися представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення по суті спору. Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та запереченнях на відзив та додаткові пояснення до відзиву відповідача. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах на позов. Третя особа явку повноважного представника в засідання суду не забезпечила, вимог ухвали суду не виконала. Розглянувши клопотання позивача про виклик в судове засідання уповноваженого працівника ДПІ у Жидачівському районі Львівської області в порядку ст. 30 ГПК України, проаналізувавши матеріали справи, суд ухвалив в задоволенні даного клопотання відмовити як безпідставного.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між третьою особою, як первісним кредитором, позивачем, як новим кредитором, та відповідачем, як боржником, 30.11.2009 р. укладено договір № 30/11/09 про відступлення права вимоги. За цим договором первісний кредитор здійснив відступлення права вимоги, а новий кредитор прийняв право вимоги боргу кредитором до боржника в сумі 198119,47 грн., а боржник не заперечив про перехід права вимоги до нового кредитора. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, з чим боржник погоджується.

Як вбачається з додаткових пояснень до відзиву відповідача, поданих суду 07.02.2013 р., у даній справі та підтверджено долученими відповідачем до справи доказами, у 2008 р. відповідач отримав від первісного кредитора товарно-матеріальні цінності на суму 286519,47 грн. Вказане підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-001481 від 03.07.2008 р.; № РН-1554 від 01.11.2008 р.; № РН-1553 від 01.11.2008 р.; № РН-01553 від 01.11.2008 р.; № РН-1555 від 01.11.2008 р.; № РН-1556 від 01.11.2008 р.; № РН-1551 від 03.12.2008 р.; № РН-1552 від 03.12.2008 р.; № РН-1732 від 29.12.2008р.; № РН-1731 від 29.12.2008 р.

Згідно платіжного доручення № 5146 від 19.03.2009 р. відповідач за отриманий товар з первісним кредитором - третьою особою розрахувався частково коштами в сумі 80000,00 грн.

Окрім цього, сума в розмірі 8400,00 грн. була зарахована третьою особою в порядку розрахунку за отримані конструкції згідно укладених між первісним кредитором та боржником договорів по абонентському обслуговуванню котельні № со-1001/39 від 01.10.2008 р. та № со-1001/02 від 01.10.2009 р. Копії даних договорів та податкових накладних за квітень-вересень 2009 р. та жовтень-листопад 2009р., які підтверджують даний факт, долучено до матеріалів справи.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед первісним кредитором за поставку продукції у 2008 р. становила 198119,47 грн. Про це свідчить і акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 р. по 30.11.2009 р., підписаний 30.11.2009 р. відповідачем та третьою особою і скріплений їх мокрими печатками.

Відповідно до п. 2 договору новий кредитор набуває право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань, а боржник зобов'язаний виконати їх згідно умов, які існували з первісним кредитором.

14.12.2009 р. відповідачем частково перераховано грошові кошти згідно даного договору позивачу, як новому кредитору, в сумі 30000,00 грн., що підтверджується банківською випискою. Відтак, заборгованість відповідача становить 168119,47 грн.

Таким чином, боржнику було відомо про здійснення відступлення права вимоги заборгованості у розмірі 198119,47 грн., з чим він погодився, підписавши даний договір та здійснивши часткову оплату згідно договору про відступлення права вимоги.

08.10.2012 р. позивачем відправлено відповідачу вимогу про виконання грошового зобов'зання в сумі 168119,47 грн. Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд, розглянувши та дослідивши докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник має виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 1.ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

У відповідності до вимог ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. При цьому, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ст. 518 Цивільного кодексу України).

Як вбачається зі самого тексту договору про відступлення права вимоги боржник знав про заміну кредитора у зобов'язанні, проте жодних заперечень щодо цього не заявляв. Відповідач не надсилав заперечень і на вимогу про сплату боргу від 01.10.2012 р. Окрім цього, сплативши 30000,00 грн. боргу, боржник підтвердив існування заборгованості перед позивачем.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ст. 9 закону первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такими документами у господарській діяльності є накладні, рахунки тощо.

В матеріалах справи наявні належним чином завірені копії видаткових накладних, на підставі яких здійснювалась поставка товару між первісним кредитором та боржником у 2008 р., які підтверджують зобов'язання боржника, і є належними та допустимими доказами у даній справі.

Твердження відповідача про сплив строку позовної давності спростовується наступним.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Проте, ст. 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідач, сплативши частково 14.12.2009 р. на користь позивача, як нового кредитора, кошти в сумі 30000,00 грн. на виконання умов договору № 30/11/09 про відступлення права вимоги, вчинив дію, яка свідчить про визнання ним боргу, чим перервав сплив строку позовної давності. За таких обставин, перебіг позовної давності розпочався заново і закінчився лише 14.12.2012 р. Як вбачається зі штемпеля на поштовому конверті, позов надіслано на адресу суду 22.11.2012 р. Таким чином, позивачем не пропущено строку позовної давності для звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг не погасив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 30, 33, 34, 43, 49, 69, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства „Амстек", м. Нововолинськ, Волинська область, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології" (81795, Львівська область, Жидачівський район, с. Зарічне; ідентифікаційний код 20808038) на користь Приватного підприємства „Амстек" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Соборна, 10, кв. 5; ідентифікаційний код 34665208) 168119,47 грн. заборгованості та 3362,40 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно вимог ст. 116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.02.2013 р.

Суддя Артимович В.М.