Постанова

від 13.02.2013 по справі 14/69/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 14/69/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Домдах" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2012 р. у справі№ 14/69/2012/5003 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Домдах" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранзит" про розірвання договору комісії та стягнення 144 000 грн. ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 р. позивач звернувся в суд з позовом про розірвання укладеного з відповідачем договору комісії від 29.11.2010 р. № 29/11-К у зв'язку з тим, що внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора.

У серпні 2012 р. позивач доповнив позов вимогами про стягнення з відповідача збитків у сумі 144 000 грн., які він поніс внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов'язань за договором комісії.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.10.2012 р. (суддя Тварковський А.А.) позов задоволено.

Розірвано договір комісії від 29.11.2010 р. № 29/11-К, укладений між ТОВ "Домдах" та ТОВ "Енерготранзит".

Стягнуто з ТОВ "Енерготранзит" на користь ТОВ "Домдах" 144 000 грн., внесених як передоплата за митне оформлення товару.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 р. (головуючий - Демидюк О.О., судді - Огороднік К.М., Бригинець Л.М.) рішення господарського суду Вінницької області від 10.10.2012 р. скасовано та постановлено нове, яким у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 р., залишивши в силі рішення господарського суду Вінницької області від 10.10.2012 р.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 29.11.2010 р. між ТОВ "Енерготранзит" (комісіонер) та ТОВ "Домдах" (комітент) укладено договір комісії №29/11-К (а.с.9-11,т.1).

Згідно з п.1 договору комітент доручає комісіонеру, а комісіонер зобов'язується від власного імені, в інтересах та за дорученням комітента, придбати за рахунок комітента для останнього товар, на умовах цього договору.

На виконання умов договору між іноземним суб'єктом господарювання - компанією "OSLUN LIMITED" (Великобританія) (продавець) та ТОВ "Енерготранзит" (покупець) 01.12.2010 р. укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №5, предметом якого був товар (електропобутове обладнання) на суму 1000000 доларів США (а.с.12-15,т.1).

Відповідач, маючи ліцензію на здійснення брокерської діяльності АВ №480625 від 27.07.2009р. (а.с.16,т.1), на виконання договору комісії виконував митне оформлення (очищення) придбаного за контрактом на користь позивача товару.

Поставка даного товару на митну територію України проходила в три етапи, а товар було розділено на три партії.

Дві партії товару на підставі поданих вантажно-митних декларацій від 17.12.2010 року №401000009/2010/008685 (а.с.71-73,т.1) та від 22.12.2010 року №401000009/2010/008834 (а.с.75-85,т.1) відповідачем як декларантом розмитнено, комітенту надано звіти про виконання умов договору комісії (а.с.96, 99,т.1), які останнім були прийняті, про що свідчать акти приймання-передачі (а.с.100, 97, 98,т.1)., а послуги відповідача повністю оплачені.

При подачі відповідачем вантажно-митної декларації від 25.12.2010 р. №401000009/2010/008971 на третю партію товару, митним органом виявлено порушення посадовою особою декларанта ТОВ "Енерготранзит" правил митного оформлення, внаслідок чого за даним фактом порушено кримінальну справу, яку згодом у зв'язку із декриміналізацією закрито, з подальшим складанням протоколу про порушення митних правил та винесенням у 2012 році Староміським районним судом м. Вінниці та апеляційним судом Вінницької області відповідних рішень про притягнення винної посадової особи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил (ст.352 Митного кодексу України ) (а.с.47-54,т.1).

Розмитнення третьої партії товару декларантом ТОВ "Енерготранзит" на виконання договору комісії до теперішнього часу не відбулося.

28.05.2012 р. ТОВ "Домдах" направило на адресу ТОВ "Енерготранзит" письмову вимогу, якою повідомило, що у зв'язку із тривалим простроченням виконання з боку відповідача умов договору комісії - товар не розмитнено та не поставлено, звіт не направлено, позивач на підставі ч.2 ст. 220 ГК України та ч.3 ст. 613 ЦК України відмовляється приймати виконання зобов'язань та просить повернути кошти перераховані на розмитнення товару (а.с.55,т.1).

11.06.2012 р. ТОВ "Енерготранзит" надіслало позивачу відповідь на вимогу, зазначаючи про безпідставність та необґрунтованість вимог, оскільки комісіонер повністю виконав свої зобов'язання за договором комісії (а.с.56-58,т.1).

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ч.1 ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Статтею 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Частиною 2 ст.220 ГК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічна норма міститься в ст. 612 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що зобов'язання не було виконане відповідачем з незалежних від нього причин - він не мав можливості здійснити розмитнення третьої партії товару, оскільки вказані матеріальні цінності були залучені як речові докази в кримінальній справі № 2011/401/01.

Крім того, в договорі комісії не встановлені строки митного очищення товару, а визначення цих строків місцевим господарським судом на підставі Митного кодексу України,є безпідставним, оскільки їх порушення зумовлене, знову ж таки визнанням товарів речовими доказами.

Відмова у стягненні 144 000 грн. внесених позивачем за розмитнення товару мотивована тим, що кошти надійшли на рахунок митниці, а не відповідача, а тому за їх поверненням позивач має звернутися саме до митниці.

Проте погодитися з такими висновками суду неможливо з таких підстав.

Невиконання зобов'язань за договором комісії відбулося внаслідок порушення відповідачем вимог ст. 3 договору комісії в частині проведення митного оформлення товару згідно чинного законодавства, адже саме порушення посадовою особою декларанта ТОВ "Енерготранзит" ОСОБА_1 правил митного оформлення стало підставою для визнання товарів речовими доказами, а тому посилання на неможливість своєчасного розмитнення товару з незалежних від відповідача обставин є безпідставним і не грунтується на матеріалах справи.

Що стосується невизначення договором комісії строків розмитнення товару, то місцевий господарський суд правильно зазначив, що зі змісту ст. 612 ЦК України вбачається, що строки виконання зобов'язань не визначені в договорі, можуть бути передбачені законом.

Оскільки згідно ст. 6 договору комісії комісіонер зобов'язаний після надходження товару до місця призначення провести його митне очищення, то воно мало бути здійснене строки, визначені Митним кодексом України, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, ст. 78 якого передбачала, що митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Згідно із ч.1 ст.85 Кодексу митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення.

Частинами 4, 5 ст.86 Кодексу визначено, що з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Проте, у встановлені законом строки, в тому числі і до моменту розгляду спору в суді, дій щодо розмитнення третьої партії товару на виконання договору комісії відповідачем вчинено не було, що свідчить про невиконання та прострочення відповідачем зобов'язання.

За таких обставин суд місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для втрати позивачем інтересу до виконання відповідачем зобов'язань за договором, що є підставою для односторонньої відмови від зобов'язання та розірвання договору.

Також правильним є висновок суду про стягнення з відповідача 144 000 грн., які були перераховані позивачем як передоплата за митне оформлення товару, оскільки відповідно до ч.1 ст.293 МК України від 13.03.2012р. № 4495-VI особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант.

Судом встановлено 17 та 20 грудня 2010 року позивач, вніс на розрахунковий рахунок №37349240100026 кошти в сумі 126000 грн. та 18000 грн. для розмитнення третьої партії товару, що підтверджується меморіальними ордерами №N0VZO64126 від 17.12.2010 року та N0VZO56364 від 20.12.2010р. (а.с.124, т.1).

Частинами 1 та 2 статті 229 Кодексу визначено, сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати). Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я митних органів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Для цього для декларанта відкривається депозитний рахунок на ім'я митних органів в органах Державного казначейства України за балансовим рахунком 3734 "Депозитні рахунки органів стягнення", де кошти передоплати (доплати) обліковуються (розділ ІІ Порядку від 20.07.2007р. N 615).

ТОВ "Енерготранзит" як декларант, що підтверджується розділом 14 вантажно-митних декларацій, при розмитненні товару, який належить ТОВ "Домдах", також використовувало механізм авансових платежів, у зв'язку із чим використовувало депозитний рахунок Вінницької митниці в органах державного казначейства України №37349240100026.

За правилами ч.4 ст.299 Кодексу кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це митному органу та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються митним органом до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів, тобто кошти, які обліковується на казначейському рахунку 3734 можуть використовуватися тільки за розпорядженням та погодженням декларанта, в даному випадку ТОВ "Енерготранзит", при цьому незалежно від того ким вони на цей рахунок внесені та відповідно до ч.5 ст.299 МК України можуть бути повернуті митним органом декларанту за його заявою.

Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду постановлене відповідно до вимог закону, що регулює спірні правовідносини, та на підставі всебічної, повної і об'єктивної оцінки зібраних у справі доказів, а тому його необхідно залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Домдах" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2012 року у справі за №14/69/2012/5003 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2012 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранзит" (21018, м. Вінниця, вул. Р. Скалецького, 25/29 код ЄДРПОУ 32754264) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Домдах" (04071, м. Київ, вул. Фрунзе, 124/74, код ЄДРПОУ 33548279) 2 191,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

Доручити господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Домдах" з Державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача за ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок 31211254700007, код класифікації доходів бюджету 22030004, символ звiтностi банку 254) 576, 00 грн. судового збору, зайво сплаченого за квитанцією № 102283.738.1 від 24.12.2012 р.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко