Постанова

від 28.01.2013 по справі 2а/2370/4139/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

28 січня 2013 року Справа № 2а/2370/4139/2012

12 год. 06 хв. м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Мисан В.М.,

за участю представників:

позивача - Сизька Б.Б. за довіреністю,

відповідача - Дзими Є.М. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» до Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» звернулось до суду з адміністративним позовом до Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області від 30.12.2011 р. № 0000432303 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на загальну суму 172 297 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача стосовно невизнання його права на податковий кредит за березень, травень та серпень 2011 року та нарахування штрафних санкцій, з посиланням на нікчемність правочину між позивачем та ПП «НВП «Таврія», є помилковими, оскільки всупереч положень чинного законодавства ревізори податкового органу не вказали в акті перевірки на докази існування та форми прояву мети, завідомо суперечливої інтересам держави та суспільства. А тому, неможливим є встановлення форми вини позивача та його контрагента при укладенні спірного правочину, що виключає нікчемність цього правочину. Як зазначає позивач, договір № 05, укладений 01.03.2011р. між ТОВ «Корсуньрайагропостач» та ПП «НВП Таврія» на поставку дизельного пального в березні, травні та серпні 2011р., виконаний сторонами повністю, що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами. На думку позивача, відповідач вийшов за межі повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав зазначений договір купівлі-продажу недійсним. На підставі викладеного, а також тієї обставини, що позивач на момент здійснення господарських операцій був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач вважає, що вже згадане податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що Корсунь-Шевченківська міжрайонної державна податкова інспекція Черкаської області, здійснивши перевірку позивача, з питань дотримання податкового законодавства, яке регулює справляння податку на додану вартість за березень, травень та серпень 2011 року, виявила ознаки нікчемності договору купівлі-продажу дизельного пального № 05 від 01.03.2011р., укладеного між ТОВ «Корсуньрайагропостач» та ПП «НВП «Таврія». Податковий орган зазначає, що господарські операції з постачання приватним підприємством «НВП «Таврія» дизельного пального товариству з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» фактично не відбулись та мають лише документальне відображення. Такі висновки відповідача ґрунтуються на відомостях, викладених в довідках від 11.07.2011р. № 76, від 28.09.2011р. № 448/23-10/37252021 та листа-відповіді від 27.10.2011р. № 7/23-10-10 складених Олександрійською ОДПІ Кіровоградської області. Цими документами, на думку відповідача, підтверджується, що взаємовідносини між ТОВ «Корсуньрайагропостач» та ПП «НВП «Таврія» (Код ЄДРПОУ 37252021, Кіровоградська обл., Олександрійський район, село Веселе) не створюють юридичних наслідків, оскільки останнє та його постачальник ТОВ «Кременчукцементгруп» відсутні за місцем реєстрації, в них відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того, податковий орган вказує на недоліки податкових та товаро-транспортних накладних, які підтвержують поставку дизельного палива від ПП «НВП «Таврія» до ТОВ «Корсуньрайагропостач».

На цих підставах відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000432303 від 30.12.2011р. прийняте відповідно до законодавства, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач», як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 00908627, зареєстрований 29.04.1996р., взятий на облік в органах державної податкової служби 22.07.1999р., є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 16.04.2010р. № 100279462, індивідуальний податковий номер 009086223140.

Як встановлено судом, за результатами проведеної державною податковою інспекцією у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, правонаступником якої є Корсунь-Шевченківська міжрайонна державна податкова інспекція Черкаської області, документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «НВП» Таврія» за березень, травень та серпень 2011 року, складено акт від 19.12.2011р. за № 342/23-03/00908627. Цим актом встановлено, завищення товариством з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» податкового кредиту по податку на додану вартість за березень, травень, серпень 2011 року на суму 158 946 грн. Згідно даних акту перевірки, таке порушення виникло внаслідок того, що ПП «НВП «Таврія» та його постачальник ТОВ «Кременчукцементгруп» відсутні за місцем реєстрації, в них відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності. А тому, фактичне виконання договору поставки № 05 від 01.03.2011р., укладеного між ТОВ «Корсуньрайагропостач» та ПП «НВП «Таврія», не відбулось, що свідчить про нікчемність цього правочину. Крім того, податковий орган вказує на неналежність оформлення податкових накладних № 4 від 11.03.2011р., № 5 від 18.05.2011р., № 14 від 11.08.2011р. та товаро-транспортних накладних №08 від 11.03.2011р., № 24 від 18.05.2011р., МІГ № 30 від 11.08.2011р., які підтвержують поставку дизельного палива від ПП «НВП «Таврія» до ТОВ «Корсуньрайагропостач».

В акті перевірки від 19.12.2011р. за № 342/23-03/00908627 відповідач робить висновки, про порушення позивачем: частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, в результаті чого, занижено грошові зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, за березень, травень, серпень 2011 року на суму 158 946 грн., в томі числі: за березень 2011 року на суму 50 888 грн., за травень 2011 року на суму 54 657 грн., за серпень 2011 року на суму 53 401 грн.

На підставі згаданого акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000432303 від 30.12.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в розмірі 172 297 грн., в тому числі за основним платежем - 158 946 грн., за штрафними санкціями - 13 351 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін державною податковою службою в Черкаській області та Державною податковою службою України.

Вирішуючи питання про правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, який набрав чинності 1 січня 2011 року.

В розумінні підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з положень пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

В силу положень пунктів 198.1-198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно відомостей, які містяться в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року за № 742/11/13-11 судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, платник податків наділений правом на включення до складу податкового кредиту витрати, понесені ним у зв'язку з фактичним придбанням товарів/послуг та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, суд наголошує, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо буде встановлено, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру.

При дослідженні письмових матеріалів справи, судом встановлено, що між приватним підприємством «НВП Таврія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» укладено договір № 05 від 01.03.2011р., згідно умов якого ПП «НВП Таврія» зобов'язалось поставити товариству з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» нафтопродукти, а останнє - оплатити їх вартість.

Згідно відостей, які містяться в додатках до декларацій з податку на додану вартість за березень, травень та серпень 2011 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» відобразило у складі податкового кредиту за вказаний період операції з придбання дизельного пального у приватного підприємства «НВП Таврія», а саме: за березень 2011 року в сумі 50 888 грн. 25 коп., за травень 2011 року в сумі 54 657 грн. 75 коп., за серпень 2011 року в сумі 53 401 грн. 25 коп. Підставою формування податкового кредиту стали податкові накладні № 4 від 11.03.2011р., № 5 від 18.05.2011р. та № 14 від 11.08.2011р., видані приватним підприємством «НВП Таврія» товариству з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач».

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій з поставки дизельного пального згідно договору № 05 від 01.03.2011р., судом встановлено, що документами, які надані позивачем на підтвердження купівлі-продажу та транспортування дизельного пального від приватного підприємства «НВП Таврія» є: рахунки-фактури № СФ-0000004 від 11.03.2011р. на суму 305 329 грн. 50 коп., в т. ч. ПДВ - 50 888 грн. 25 коп., № СФ-0000019 від 18.05.2011р. на суму 327 946 грн. 50 коп., в т. ч. ПДВ 54 657 грн. 75 коп., № СФ-0000053 від 25.08.2011р. на суму 320 407 грн. 50 коп., в т. ч. ПДВ 53 401 грн. 25 коп., видаткові накладні № РН-0000004 від 11.03.2011р. на суму 305 329 грн. 50 коп., в т. ч. ПДВ - 50 888 грн. 25 коп., № РН-0000024 від 18.05.2011р. на суму 327 946 грн. 50 коп., в т. ч. ПДВ 54 657 грн. 75 коп., № РН-0000093 від 11.08.2011р. на суму 320 407 грн. 50 коп., в т. ч. ПДВ 53 401 грн. 25 коп., а також товарно-транспортні накладні № 08 від 11.03.2011р., № 24 від 18.05.2011р., МІГ № 30 від 11.08.2011р.

Крім того, судом встановлено, що між приватним підприємством «НВП Таврія» та приватним підприємством «МІГ 29» укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні № 06 від 01.08.2011р., згідно умов якого, приватне підприємство «МІГ 29» зобов'язалось доставити автоцистернами довірені йому приватним підприємством «НВП Таврія» нафтопродукти (вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни, відповідно до даного договору та зазначених погодженими між сторонами заявками (усними чи письмовими), що є невід'ємною частиною цього договору.

Дослідивши наведені документи, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, суд вважає, що ці докази не можуть безумовно свідчити, що операції з поставки дизельного пального між ПП «НВП Таврія» та ТОВ «Корсуньрайагропостач» фактично відбулись. Так, зокрема, наведений договір на здійснення перевезень № 06 укладено між ПП «МІГ 29» та ПП «НВП Таврія» 01.08.2011р., тобто, більше ніж через чотири місяці після виписки першої товарно-транспортної накладної № 08 від 11.03.2011р. про здійснення перевезення першої партії дизельного пального товариству з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» від приватного підприємства «НВП Таврія».

Крім того, судом допитано в судовому засіданні в якості свідків: директора приватного підприємства «МІГ 29» - ОСОБА_3 та водія приватного підприємства «МІГ 29» - ОСОБА_4. Так, ОСОБА_3 зазначив, що договір на здійснення перевезень № 06 від 01.08.2011р. укладався шляхом обміну кореспонденцією через відділення поштового зв'язку. Свідок ОСОБА_3 підтвердив працевлаштування на ПП «МІГ 29» ОСОБА_4 та його батька ОСОБА_5. Також, свідок ОСОБА_3 вказав, що відвантаження дизельного пального здійснювалось на площі біля нафтопереробного заводу у м. Кременчузі, на відкритій місцевості, особою на ім'я ОСОБА_3, який представився директору ОСОБА_3 уповноваженою особою від приватного підприємства «НВП Таврія». В той же час, як зазначив свідок ОСОБА_3, йому невідомі прізвище та по-батькові згаданого ОСОБА_3, оскільки він не перевіряв документів, які підтверджують повноваження зазначеної особи, як не перевіряв і реєстраційні документи юридичної особи - приватного підприємства «НВП Таврія», в тому числі ті, які підтверджують особу та керівні повноваження директора цього підприємства - ОСОБА_6. Тобто, свідок ОСОБА_3 не підтвердив, що приватне підприємство «МІГ 29» здіснювало перевезення дизельного пального товариству з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» саме від приватного підприємства «НВП Таврія».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що з 15 березня 2011 року працює водієм на приватному підприємстві «МІГ 29» та декілька разів здійснював транспортування дизельного пального, отримувачем якого, являлось товариство з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач». За твердженням свідка, перевезення дизельного пального здіснювалось вантажним автомобілем марки «МАН» реєстраційний НОМЕР_2, до якого прикріплявся напівпричеп-цистерна, реєстраційний НОМЕР_1, місткістю 37 695 літрів. При цьому, ОСОБА_4 вказав, що йому невідома інформація про продавців цього пального, він не перевіряв відомості, які містились у товарно-транспортних накладних та подорожніх листах, які надавались йому бухгалтерією приватного підприємства «МІГ 29».

Допитані в судовому засіданні в якості свідків працівники товариства з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач»: завідуючий складом паливно-мастильних матеріалів ОСОБА_7, товарний оператор ОСОБА_8 та бухгалтер ОСОБА_9, які займались прийняттям дизельного пального, зазначили, що перевезення цього пального від ПП «НВП Таврія» здійснював водій ОСОБА_4 разом зі своїм батьком ОСОБА_5. За твердженням свідків, акти від 11.03.2011р., від 18.05.2011р. та від 11.08.2011р. про прийняття дизельного пального від приватного підприємства «НВП Таврія» складені на підставі наданих супровідних документів на перевезення згаданого пального.

Як вбачається з відомостей, які містяться в аналітичній довідці Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області від 11.07.2011р. за № 76, та листі зазначеної інспекції від 27.10.2011р. за № 7/23-10-10 на приватному підприємстві «НВП Таврія» працює лише одна особа - ОСОБА_6, який являється одночасно засновником, директором та головним бухгалтером цього підприємства; у приватного підприємства «НВП Таврія» відсутні складські приміщення, транспортні засоби, власні чи орендовані земельні ділянки, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Проаналізувавши зазначені докази та свідчення свідків, суд приходить до висновку, що відвантаження дизельного пального в м. Кременчузі, Полтавської області, здійснювалось особою, що не працює на приватному підприємстві «НВП Таврія», не уповноважувалась останнім здійснювати господарські операції від імені цього підприємства. Також, враховуючи ту обставину, що обмін документами між перевізником - приватним підприємством «МІГ 29» та замовником перевезень - приватним підприємством «НВП Таврія» здійснювався поштою, то передача товарно-транспортних накладних, заповнення необхідних реквізитів щодо транспортного засобу та водія, що будуть здійснювати перевезення, щодо об'єму дизельного пального, з одночасним їх підписанням директором ПП «НВП Таврія», є неможливим у момент відвантаження дизельного пального. При цьому, як вбачається з відомостей, які містяться в товарно-транспортних накладних № 08 та № 24 транспортування дизельного пального 11.03.2011р. та 18.05.2011р. здійснювалось транспортним засобом марки «МАN» реєстраційний НОМЕР_3 разом з причепом марки «LDS» реєстраційний НОМЕР_4, водієм у цих товарно-транспортних накладних значиться ОСОБА_10 Згідно відомостей, які містяться в товарно-транспортній накладній МІГ № 30 транспортування дизельного пального 11.08.2011р. та здійснювалось транспортним засобом марки «МАN» реєстраційний НОМЕР_2 разом з причепом марки «MAGYAR» реєстраційний НОМЕР_1, водієм у цій товарно-транспортній накладній значиться ОСОБА_4 В той час, як свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказали, що дизельне паливо від ПП «НВП Таврія» транспортував виключно ОСОБА_4 та його батько ОСОБА_5.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що приватне підприємство «НВП Таврія» не поставляло 11.03.2011р., 18.05.2011р. та 11.08.2011р. дизельне пальне товариству з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач», а лише надало останньому бухгалтерські документи, податкові та видаткові накладні, з метою формування податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 158 946 грн. А тому, ці документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд зауважує, що наявність оплати вартості дизельного пального на користь приватного підприємства «НВП Таврія» згідно платіжних доручень № 140 від 11.03.2011р. на суму 202 000 грн., № 141 від 11.03.2011р. на суму 96 000 грн., № 142 від 11.03.2011р. на суму 7 329 грн. 50 коп., № 317 від 18.05.2011р. на суму 97 000 грн., № 319 від 18.05.2011р. на суму 121 000 грн., № 320 від 19.05.2011р. на суму 50 000 грн., № 321 від 19.05.2011р. на суму 59 946 грн. 50 коп., № 536 від 25.08.2011р. на суму 100 000 грн., № 538 від 26.08.2011р. на суму 110 000 грн., № 542 від 29.08.2011р. на суму 4 000 грн., № 552 від 01.09.2011р. на суму 50 407 грн. 50 коп., № 553 від 01.09.2011р. на суму 20 000 грн., сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування спірних сум податкового кредиту, оскільки рух цих коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Суд не приймає посилання представника позивача, як на доказ підтвердження здійснення згаданих господарських операцій між ПП «НВП Таврія» та ТОВ «Корсуньрайагропостач», а саме: на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі № 1170/2а-4735/11 про припинення юридичної особи - приватного підприємства «НВП Таврія», якою встановлено відсутність у відповідача заборгованості по розрахунках з бюджетом, оскільки позивач не надав доказів набрання законної сили вказаним судовим рішенням. Крім того, суд звертає увагу, що під час розгляду даної справи про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, не встановлювались обставини дотримання приватним підприємством «НВП Таврія» податкового законодавства в частині сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, тому що ці обставини не впливають на формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчать про фактичне здіснення господарських операцій з поставки дизельного пального приватним підприємством «НВП Таврія» товариству з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач».

При вирішенні спору по суті, суд відхиляє посилання представника позивача стосовно преюдиційної сили постанов апеляційного суду Черкаської області від 31.05.2012р. та від 12.06.2012р. у справах № 33-191/2012р., № 33/2390/192/12 про накладення дисциплінарних стягнень за порушення встановленого порядку ведення податкового обліку на директора ТОВ «Корсуньрайагропостач» ОСОБА_11 та головного бухгалтера цього товариства ОСОБА_12 Згідно відомостей, які містяться у вказаних судових рішеннях апеляційного суду Черкаської області, що набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12, постановами судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30.03.2012р., визнані винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягало у веденні податкового обліку з порушенням встановленого порядку, чим занижено ПДВ за березень 2011 року в сумі 50 888 грн., за травень 2011 року - 54 657 грн., за серпень 2011 року - 53 401 грн.

Скасовуючи рішення судді, та приймаючи постанови про закриття провадження у вказаних справах з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд Черкаської області посилався на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та вказав на недоліки протоколів про адміністративне правопорушення, які складені відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 При цьому, апеляційним судом Черкаської області не встановлені обставини дотримання чи недотримання встановленого порядку ведення податкового обліку директором ОСОБА_11 та головним бухгалтером ОСОБА_12, а також не досліджувались обставини фактичного здійснення господарських операцій з поставки дизельного пального 11.03.2011р., 18.05.2011р. та 11.08.2011р., від приватного підприємства «НВП Таврія» товариству з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач». Апеляційний суд Черкаської області фактично скасував наведені рішення судді з формальних підстав, які виявились у недотриманні процедури притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Виходячи з положень частин 1, 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд звертає увагу, що постанови апеляційного суду Черкаської області не містять відомостей, чи мало місце діяння у вигляді порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, чи вчинено це діяння директором ОСОБА_11 та головним бухгалтером ОСОБА_12 товариства з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач», а тому суд не вважає наведені постанови суду такими, що свідчать про незаконність податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Корсунь-Шевченківському районі від 30.12.2011р. № 0000432303.

Наведена позиція співпадає з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 14.11.2012 р. за № 2379/12/13-12, згідно з якою, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

В силу положень частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що податковий орган довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» до Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 04.02.2013р.