Постанова

від 05.02.2013 по справі 2а-13226/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2013 року 17:51 № 2а-13226/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача - Сидорець О.В., відповідача - Мороз О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «МАКРОХІМ» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2012 року № 0000214030, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 вересня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «МАКРОХІМ» (далі - ПАТ «МАКРОХІМ», позивач) з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2012 року № 0000214030.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-13226/12/2670 призначено до судового розгляду на 24 жовтня 2012 року.

24 жовтня 2012 у судовому засідання оголошено перерву до 07 листопада 2012 року, до 28 листопада 2012 року, до 19 грудня 2012 року, до 23 січня 2013 року та до 05 лютого 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «МАКРОХІМ» (код за ЄДРПОУ 24720905) зареєстроване 24 лютого 1997 року у Московській державній районній адміністрації м. Києва та перереєстровано розпорядженням Печерської районної державної адміністрації м. Києва 14 грудня 1999 року відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 770466, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 070 105 0011 008046. Вказане товариство розташоване за адресою: 01133, м. Київ, вул. Верхня, 3.

ПАТ «МАКРОХІМ» взято на податковий облік в органах податкової служби 06.02.2001 року № 25084 та на момент проведення перевірки перебувало на обліку в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

До видів діяльності ПАТ «МАКРОХІМ» за КВЕД відповідно до Довідки серії АА № 628702 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема: 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами, 46.49 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

На підставі направлень від 17.04.2012 р. № 245, № 246, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «МАКРОХІМ» (код за ЄДРПОУ 24720905) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» (код за ЄДРПОУ 34181587) за січень, травень 2011 року та ТОВ «Компанія «Благотранс» (код за ЄДРПОУ 33594278) за березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 травня 2012 року № 410/40-30/24720905.

В ході перевірки було встановлено, що ПАТ «МАКРОХІМ» задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 6 067 034, 00 грн. відповідно до податкових накладних виписаних ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» та ТОВ «Компанія «Благотранс» за результатами фінансово-господарських операцій з вказаними юридичними особами, які визнані такими, що не спричиняють настання реального правового наслідку.

Перевіркою ПАТ «МАКРОХІМ» встановлено порушення :

- ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України наслідком яких правочини з придбання товарів здійсненні між ПАТ «МАКРОХІМ» та ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» (код за ЄДРПОУ 34181587) за січень, травень 2011 року та ТОВ «Компанія «Благотранс» (код за ЄДРПОУ 33594278) за березень 2011 року, визнанні нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення;

- п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 6 067 034, 00 грн., в тому числі: в січні 2011 року на суму ПДВ 1 194 500, 00 грн. в березні 2011 року на суму ПДВ 3 127 018, 00 грн., в травні 2011 року на суму ПДВ 1 745 516, 00 грн.

01 червня 2012 року Окружною державною податковою службою - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000214030, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI, із змінами та доповненнями за порушення п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 100 551, 00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 6 067 034, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 033 517, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням ПАТ «МАКРОХІМ» звернулось до суду з адміністративним позовом про його скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» та ТОВ «Компанія «Благотранс», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач також зазначив, що під час виписки відповідних податкових накладних вказані вище товариства знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були у встановленому законом порядку зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби подала заперечення проти позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ПАТ «МАКРОХІМ» відмовити в повному обсязі.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ПАТ «МАКРОХІМ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкової накладної від 01 лютого 2011 року № 1 контрагентом позивача) (далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем в підтвердження своєї позиції на правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, травень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» та за березень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Благотранс» надано укладені з вказаними товариствами договори та додані до них документи. Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази, з огляду на наступне.

Судом досліджено договори купівлі-продажу від 04 січня 2011 року та від 04 травня 2011 року, укладені між ПАТ «МАКРОХІМ» (Покупець) та ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» (Продавець) та додані до них документи, а саме: накладні, податкові накладні, банківські виписки.

Відповідно до умов вказаних договорів «Продавець» зобов'язується передати у власність «Покупця», а «Покупець» прийняти та оплатити хімічну продукції та лабораторне обладнання в асортименті, по ціні та в кількості визначених у видаткових накладних до даного договору на загальну суму 7 167 000, 00 грн. (Сім мільйонів сто шістдесят сім тисяч гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 1 194 500, 00 грн. (п. 1.1 Договорів).

Поставка за вказаними договорами здійснюється за погодженням сторін окремими партіями транспортом продавця . Доказом передачі партії хімпродукції і лабораторного обладнання у власність «Покупця» є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання партії хімпродукції і лабораторного обладнання. Датою відвантаження хімпродукції і лабораторного обладнання є дата оформлення видаткової накладної (Розділ 3 Договорів).

На підтвердження виконання вказаних умов договору, позивачем не надано суду документів, що підтверджують транспортування, складування товару вказаної в договорі продукції.

При цьому, відповідачем в підтвердження своєї позиції надано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» (код за ЄДРПОУ 34181587) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2010 року - червень 2011 року» від 02.08.2011 р. № 876/3/23-40-34181587, з якого вбачається, що у ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що ставить під сумнів факт здійснення операцій останнім по взаємовідносинам з ПАТ «МАКРОХІМ».

З вказаного акту перевірки також вбачається, що ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» не надано до перевірки підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт, послуг, що свідчить про відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від підприємств-постачальників, фактів передачі товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за грудень 2010 року - червень 2011 року.

Судом оцінено також інші письмові докази - договір купівлі-продажу від 01.03.2011 р., укладений між ПАТ «МАКРОХІМ» (Покупець) та ТОВ «Компанія «Благотранс» (Продавець) та додані до нього документи, а саме: накладні, податкові накладні, банківські виписки.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію та лабораторне обладнання в асортименті, по ціні та в кількості визначених у видаткових накладних до даного договору на загальну суму 18 762 107, 79 грн. (Вісімнадцять мільйонів сімсот шістдесят дві тисячі сто сім гривень 79 коп.) в т.ч. ПДВ 3127 017,97 грн.).

Розділом 3 договору передбачено, що поставка здійснюється за погодженням сторін окремими партіями транспортом продавця. Доказом передачі партії хімпродукції і лабораторного обладнання у власність Покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання партії хімпродукції і лабораторного обладнання. Датою відвантаження хімпродукції і лабораторного обладнання є дата оформлення видаткової накладної.

На підтвердження виконання вказаних умов договору, позивачем також не надано суду документів, що підтверджують транспортування, складування товару вказаної в договорі продукції.

З наданого відповідачем в підтвердження своєї позиції надано акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС «Про результати документальної перевірки ТОВ «Компанія «Благотранс» (код за ЄДРПОУ 33594278) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з квітня 2010 року по червень 2011 року» від 02.09.2011 р. № 974/3/23-40-33594278, також вбачається, що у ТОВ «Компанія «Благотранс» відсутні основні засоби, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві складає 1 особа.

ТОВ «Компанія «Благотранс» до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по операціям придбання і продажу товарів, робіт, послуг, що свідчить про відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від підприємств-постачальників, фактів передачі товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за березень 2011 року.

Окрім цього, з досліджених судом вищевказаних актів перевірки вбачається, що ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» та ТОВ «Компанія «Благотранс» є СГД, які задіяні у схемі мінімізації та інструментом формування схемного податкового кредиту, а за вказаних обставин розслідуються кримінальні справи № 49-38-71 та № 71-00213, які порушені за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Судом також не береться до уваги посилання позивача на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року, якою позовні вимоги ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» задоволено повністю та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення документальної невиїзної перевірки за результатами якої було складено Акт від 02.08.2011 р. № 876/3/23-40-34181587 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» (код за ЄДРПОУ 34181587) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року», з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Матеріали справи свідчать, що зазначеними судовими рішеннями протиправними визнано тільки дії податкової інспекції щодо проведення перевірки, а не висновки, викладені в акті перевірки (акті зустрічної звірки).

Окрім цього, суд зазначає, що за змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, у вказаній справі відповідачем, який заперечував проти позову, надано належні та допустимі докази, які спростовують преюдиційні обставини судового рішення.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частини четвертої та п'ятої статті статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного зясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

З метою зясування обставин фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентами ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» та ТОВ «Компанія «Благотранс») судом вживалися заходи щодо виклику в судові засідання для допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є директорами вказаних вище суб'єктів господарювання. Втім, такі особи до суду не прибули, що свідчить про обґрунтованість висновків органів державної податкової служби про відсутність товариств за юридичними адресами та відсутність у останніх первинних та бухгалтерських документів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських торгівельних приміщень тощо, які необхідні для здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на вищевикладене, висновки, викладені у постанові Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року, не можуть бути взяті до уваги при вирішенні цієї адміністративної справи.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що правочини, укладені між позивачем та ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн», ТОВ «Компанія «Благотранс» відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, зокрема віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг - до податкового кредиту є безпідставним, а тому суд дійшов висновку про правомірність збільшення податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби при винесенні податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2012 року № 0000214030 діяла відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для визнання його протиправним та скасування, у суду немає.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «МАКРОХІМ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.02.2013 р .