Ухвала

від 18.02.2013 по справі 6/2/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

м. Запоріжжя

18.02.13 Справа № 6/2/11

Суддя Місюра Людмила Сергіївна , розглянувши скаргу Комунального підприємства „Облводоканал" Запорізької обласної ради м. Запоріжжя вих. № 12/144 від 29.01.2013 року на дії Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції, з урахуванням уточнень від 18.02.2013 року, яка подана у справі № 6/2/11

За позовом Комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 180-а)

До Приватного підприємства "Автобан" (70454, смт. Малокатеринівка Запорізького району Запорізької області, вул. Комунарівська, буд. 86)

Про стягнення 221 195 грн. 52 коп.

Суддя Місюра Л. С.

За участю представників:

Від КП "Облводоканал ": Скворцова О.О. - дов. 12/1401 від 27.12.2012р.

Від ПП „Автобан" : Синєбок Ф.Д. - директор, довідка ГУ статистики у Запорізькій області № 15-7/8057 від 29.12.2010р.

Від ВДВС : не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство „Облводоканал" Запорізької обласної ради (надалі - стягувач) звернулось до господарського суду Запорізької області із скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції (надалі - виконавча служба). В обґрунтування вимог скарги стягувач зазначав наступне: в провадженні виконавчої служби знаходився виконавчий документ - наказ господарського суду Запорізької об ласті № 6/2/11 від 25.01.2011р. про стягнення на користь стягувача з Приватного підприємства „Автобан" суми 223 407 грн. 47 коп. боргу. 04.07.2012р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Ярошенко М.С. була винесена постанова про по вернення виконавчого документу, стягувачеві з підстав, перед бачених п. 5 ч. 1 ст. 47 закону України «Про виконавче провадження»: в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити місцезнаходження боржника - юри дичної особи. Листом від 05.07.2012р. № 11015 постанова направлена боржнику . Однак, як свідчить вхідний штам та поштовий конверт, вказана постанова направлена боржнику лише 25.01.2013р., отримана боржником 28.01.2013р. Виконавча служба порушила вимоги ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче про вадження», яка визначає, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкова ний. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в де сятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Несвоєчасне направлення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві позбавило останнього можливості порушити справу про банкрутство боржника відпові дно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка передбачала банкрутство відсутнього боржника як особливої категорії справ в незалежності від суми боргу. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка діє з 01.01.2013р. не передбачає бан крутство в такому порядку. Стягувач вважає дії посадових осіб виконавчої служби такими, що не відповідають дію чому законодавству та порушують законі права та інтереси стягувача на виконання судового рішення щодо стягнення боргу. Частина 1 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного орга ну державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Стягувач в скарзі просив визнати дії посадових осіб виконавчої служби щодо несвоєчасного направлення постанови про поверненню виконавчого документа стягувачеві (ВП № 31713758) за наказом господарського суду Запорізької області від 25.01.2011р. по справі № 6/2/11 незаконними.

До судового засідання стягувач надав суду пояснення, в яких вказав, що постанова про повернення виконавчого документу отримана стягувачем 28.01.2013р., скарга подана до господарського суду 30.01.2013р. Таким чином, вимоги ст.121-1 ГПК України щодо подачі скарги у 10-ти денний строк з дня, коли особі стало відомо про вчинену дію, стягувачем дотримані. Стаття 121-2 ГПК України визначає, що дії чи бездіяльність органів Державної вико навчої служби можуть бути оскаржені зокрема до господарського суду. З огляду на обстави ни, викладені стягувачем у скарзі, він вважає, що виконавча служба вчинила відправлення по станови про повернення виконавчого документу від 04.07.2012р. несвоєчасно, 25.01.2013р., що порушило 3-х денний строк, встановлений ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»: «про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесен ня, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Ко пія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиден ний строк у порядку, встановленому цим Законом». Стягувач вважає, що виконавча служба повинна діяти у відповідності із порядком, встановленим Конституцією України, зокрема стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України , та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України.

До судового засідання від Приватного підприємства „Автобан" (надалі - боржник) до господарського суду надійшло клопотання вих. № 5 від 15.02.2013 року, в якому він просить перенести термін розрахунків по справі № 6/2/11 на червень-серпень 2013 року.

Клопотання боржника залучено до матеріалів справи, але не може бути задоволено судом з огляду на наступне:

На даний час господарським судом розглядається скарга стягувача на дії органу державної виконавчої служби щодо порядку примусового виконання рішення суду у справі № 6/2/11.

Питання своєчасного перерахування або неперерахування боржником коштів за наказом у справі № 6/2/11 не є предметом даного судового розгляду.

При цьому, суд звертає увагу божника на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України надає сторонам можливість звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Порядок та умови вирішення такого питання врегульовані ст. 121 ГПК України.

Стягувач надав суду заяву про уточнення вимог скарги, де остаточно просить визнати дії виконавчої служби в частині щодо несвоєчасного направлення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу за наказом господарського суду Запорізької області від 25.01.2011 року по справі № 6/2/11 незаконними.

Заява стягувача приймається судом, оскільки не суперечить чинному законодавству.

Ухвалою від 31.01.2013 року скарга стягувача була прийнята до розгляду, судове засідання було призначено на 18.02.2013 року о 12 годині 30 хвилин.

Пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що: перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання .

Вказана позиція викладена в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року.

На зворотній стороні ухвали суду від 31.01.2013 р. про прийняття скарги до розгляду та призначення засідання суду має місце відмітка про відправлення трьох примірників цієї ухвали сторонам по справі та виконавчій службі, що підтверджується вихідним реєстраційним номером № 09-11а/1186 від 31.01.2013 р. із зазначенням кількості таких примірників.

Ухвала суду від 31.01.2013 року про прийняття скарги до розгляду та призначення засідання суду була отримана виконавчою службою 04.02.2013р., про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 11492576.

Виконавча служба, повідомлена по місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, витребувані судом документи та письмові пояснення на скаргу не надала.

Неявка представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги , про що прямо вказано в ч. 2 ст. 121 2 ГПК України.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути скаргу без участі представника виконавчої служби, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі надані суду матеріали скарги, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, суд вважає, що скарга, з урахуванням уточнень, підлягає задоволенню з наступних підстав :

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.01.2011 року були задоволені у повному обсязі позовні вимоги стягувача і на його користь з боржника було присуджено до стягнення збитки в сумі 221 195 грн. 52 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 211 грн. 95 коп. та на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., що разом становить 223 643 грн. 47 коп.

Не погодившись із прийнятим рішенням, боржник оскаржив його до Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року апеляційна скарга боржника була залишена без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 25.01.2011 року у справі № 6/2/11- без змін.

На виконання рішення від 25.01.2011 року, господарським судом Запорізької області було видано наказ від 23.05.2011 року у справі № 6/2/11 про стягнення з боржника на користь стягувача суми 223 643 грн. 47 коп.

Вказаний наказ був направлений стягувачу 27.05.2011 року, про що свідчить відбиток штампу вихідної кореспонденції канцелярії суду за № 09-11в/2410 на копії наказу суду, що знаходиться в матеріалах справи.

20.03.2012 року виконавча служба прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.05.2011 року у справі № 6/2/11.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2012 року була задоволена заява боржника та було надано розстрочку виконання рішення у справі № 6/2/11 на вісім місяців, до 19.12.2012 року.

Однак, 04.07.2012 року виконавча служба прийняла постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, якою наказ господарського суду від 25.01 .2011 року у справі № 6/2/11 був повернути без виконання на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження", оскільки за адресою, зазначеною у виконавчому документі, боржник не знаходиться.

Вказана постанова була надіслана стягувачу із супровідним листом вих. № 11015/2 датованим 05.07.2012 року, у конверті, як проста кореспонденція.

Але, вдповідно до відбитку штампу поштового відділення на конверті, фактично постанова та супровідний лист були направлені поштою 25.01.2013р .

Оригінал конверту був наданий суду для огляду в судовому засіданні 18.02.2013 року.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження , про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення .

Виконавча служба в порушення вимог даної статті закону, направила постанову про повернення виконавчого документу стягувачу простою кореспонденцією.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону, про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Доказів направлення постанови від 04.07.2012 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, у встановлений Законом України „Про виконавче провадження" триденний строк, не було надано суду.

Фактично, виконавча служба направила дану постанову стягувачу простою кореспонденцію і лише 25.01.2013 року, тобто з істотним порушенням встановленого Законом триденного строку з дати прийняття (04.07.2012 року).

Стягувач надав суду копію з журналу реєстрації вхідних документів, розпочатий 07.05.2012р., згідно якого кореспонденція відправлена виконавчою службою 25.01.2013 року, надійшла до стягувача 28.01.2013 року.

Крім того, господарським судом наказ у справі № 6/2/11 було видано 23.05.2011 року, а не 25.01.2011 року, як зазначає виконавча служба в оскаржуваній постанові.

Стаття 11 вказаного Закону України „Про виконавчу службу" передбачає, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Ця ж стаття надає державним виконавцям доволі широке коло прав з метою фактичного виконання судових рішень.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суду не було надано доказів, які б свідчили про неупередженість, своєчасність та повноту вчинення виконавчою службою всіх виконавчих дій у справі № 6/2/11.

Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, вимоги стягувача, з урахуванням уточнень від 18.02.2013р., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 75, 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Комунального підприємства „Облводоканал" Запорізької обласної ради м. Запоріжжя вих. № 12/144 від 29.01.2013 року, з урахуванням уточнень від 18.02.2013 року, яка подана у справі № 6/2/11 - задовольнити.

Визнати дії Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції щодо несвоєчасного направлення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу за наказом господарського суду Запорізької області від 25.01.2011 року по справі № 6/2/11 незаконними.

Суддя Л.С. Місюра

Ухвала підписана : 18.02.2013р.