Рішення

від 04.02.2009 по справі 3/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.09                                                                                           Справа№ 3/270

Суддя Н.Березяк  при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи  

За позовом: ТзОВ „Бескид”, с.Добряни

До відповідача: Дочірнього підприємства „Стрийлісопродукт”, с. Добряни, Стрийський район

Про стягнення 159905,00 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Галишин С.О. - представник за дорученням

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю ”Бескид”  до Дочірнього підприємства „Стрийлісопродукт” про стягнення 159905,00 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечує з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов та поясненнях наданих в судову засіданні.

В судовому завданні 04.02.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.11.2007 року між ТзОВ „Бескид” (Продавець) та Дочірнім підприємством „Стрийлісопродукт” (Покупець) було укладено контракт про поставку товару №01/11.

На виконання умов Контракту №01/11 від  01.11.2007 року в період з 09.11.2007 року по 03.12.2007 року  позивач поставив відповідачу лісоматеріали на загальну суму 128278,50 грн., які відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 58897,50 грн.

Відповідно до п.5.4 Контракту позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції в розмірі 101007,56 грн., які, згідно поданого розрахунку, складають 0,5 відсоток від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Проаналізувавши всі обставини, дослідивши оригінали поданих до справи документів, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

При  прийнятті рішення, суд  виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту №01/11 від 01.11.2007 року позивач в період 09.11.2007 року та 03.12.2007 року поставив відповідачу товар, а саме: лісоматеріали на загальну суму 128278,50 грн., що підтверджується накладними №9/11 від 09.11.2007 р.,  № 3/12 від 03.12.2007 року (а.с.31).

Відповідно до положень п.5.3 договору оплата товару повинна була проводитись покупцем по факту загрузки на підставі попереднього рахунку-фактури.

Станом на 01.09.2008 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені лісоматеріали складала 58897,50 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним та завіреним печатками сторін.

Відповідно до п.5.4 контракту позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції з розрахунку 0,5 % від суми вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення:

-          в розмірі 19944,59 грн. за прострочку оплати в 180 к.д. товару поставленого за накладною №9/11 від 09.11.2007 року  на суму  75810,60 грн.;

-           в розмірі 81062,96 грн. за прострочку оплати в 306 к.д. товару поставленого за накладною №3/12 від 03.12.2007 року  на суму  52 467,90 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач повністю погасив суму основного боргу, чого не заперечує позивач. В частині  стягнення основного боргу на суму 58897,50 грн. провадження у справі підлягає припиненню.

Що стосується заявлених до стягнення штрафних санкцій , то слід зазначити наступне:

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з огляду на діючий порядок нарахування пені ГК України, який підлягає застосуванню до господарських правовідносин, визнає право стягувача на здійснення нарахування лише за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 ст.223 ГК України, передбачає, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи, що ГК України не встановлює строків позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій, то до позову в частині стягнення пені має бути застосована спеціальна позовна давність, передбачена ЦК України.

За змістом пункту 1 частини 2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України, тобто 6-ти місячний строк - це строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а річний строк - це строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, відповідно до ч. 5 цієї норми, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач отримав право на стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату вартості товару, отриманого за накладною №9/11 від 09.11.2007 року - 10.11.2007 року. Річний строк позовної давності по стягненню таких санкцій сплив відповідно 10.11.2008 року. Право на стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату вартості товару, отриманого за накладною №3/12 від 03.12.2007 року - 04.12.2007 року. Річний строк позовної давності по стягненню таких санкцій сплив відповідно 04.12.2008 року.

Слід звернути увагу, що позовна заява про стягнення штрафних санкцій подана позивачем 10.12.2008 року, тобто  після закінчення строку позовної давності, в зв'язку з чим в частині стягнення 101007,56 грн. –штрафних санкцій слід відмовити.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Поважних причин пропуску позовної давності  позивач не обґрунтував, клопотання про відновлення строку позовної давності не подавав.

          З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України та обставин справи, керуючись ст.ст.251-267 ЦК України, ст.ст.223,232 ГК України, ст.ст. 6, 7, 12, 32, 33, 34, 35,83-85  ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 58897,50 грн.  основного боргу.

2. В частині  стягнення 101007,56 грн. штрафних санкцій  відмовити.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства „Стрийлісопродукт” (82427,Львівська область Стрийський район с. Добряни, код ЄДРПОУ 25240691) на користь ТзОВ „Бескид” (82427 Львівська  область Стрийський район с.Добряни, код ЄДРПОУ 32063590)  588,98 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09.02.2009 року.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.