Постанова

від 19.02.2013 по справі 10/5014/1484/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа № 10/5014/1484/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Луганської філії ПАТ "Кредитпромбанк" на рішеннявід 27.08.2012 господарського суду Луганської області на постанову від 20.11.2012 Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 10/5014/1484/2012 господарського суду Луганської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Луганської філії ПАТ "Кредитпромбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершина", 2) Приватного виробничо-комерційного підприємства "Прогрес 2000",

простягнення 1 289 141,19 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивачане з'явились; відповідача-1не з'явились; відповідача-2не з'явились; Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.02.2013 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М. (доповідач), Шевчук С.Р.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" в особі Луганської філії ПАТ "Кредитпромбанк" (надалі - ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Луганської філії ПАТ "Кредитпромбанк") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершина" (надалі - ТОВ "Інтершина", відповідач-1), Приватного виробничо-комерційного підприємства "Прогрес 2000" (надалі - ПВКП "Прогрес 2000", відповідач-2) про стягнення 1 289 141,19 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 798000,00 грн., заборгованості за відсотками - 0,00 грн., заборгованості за пенею - 491141,19 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.08.2012 у справі № 10/5014/1484/2012 (суддя Мінська Т.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2012 (колегія суддів: Малашкевич С.А., судді - Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.), позов задоволений частково; стягнуто з ТОВ "Інтершина" на користь ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Луганської філії ПАТ "Кредитпромбанк" заборгованість за Кредитним договором № 13/036/2008-КЛТ від 12.06.2008 у сумі 798000,00 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів і несвоєчасну сплату процентів у сумі 110515,99 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 18170,32 грн.; в решті вимог до відповідача-1 відмовлено; в задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанції, позивач - ПАТ "Кредитпромбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 27.08.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2012 скасувати, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів кредитної заборгованості задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального, зокрема, ст. ст. 43, 83, 103 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 251, 252, 254, 259 Цивільного кодексу України, п. 4.4. Договору поруки, в якому зазначено, що строк позовної даності за цим Договором встановлюється в межах трьох років, тобто, на думку скаржника, сторонами погоджено, що кредитор має право протягом трьох років з моменту настання строку виконання основного зобов'язання пред'являти вимогу до поручителя, у зв'язку з чим судами надано невірну юридичну оцінку щодо припинення договору поруки, що призвело до прийняття незаконних судових актів та є підставою для їх скасування.

Відповідачі не скористалися правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Сторони у судове засідання касаційної інстанції не з'явилися. Враховуючи, що про час, місце та дату розгляду касаційної скарги сторони повідомлялись належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 12.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк") в особі Луганської філії (Банк) та ТОВ "Інтершина" (Позичальник) укладений Кредитний договір № 13/036/2008-КЛТ (надалі -Кредитний договір), а також Додаткова угода № 1 до Кредитного договору від 12.06.2008, за умовами яких Банк надає Позичальнику кредит на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності у сумі 1000000,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше 11.06.2009; Позичальник також зобов'язався сплачувати нараховані проценти 25 числа кожного місяця; процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 30% річних.

В забезпечення належного виконання Позичальником кредитних зобов'язань, 05.02.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (Банк) та ПВКП "Прогрес 2000" (Поручитель) укладений Договір поруки № 13/036/П01/2009-ПО, за умовами якого Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ТОВ "Інтершина" за Кредитним договором № 13/036/2008-КЛТ від 12.06.2008; Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного договору щодо розміру кредитної лінії, процентної ставки, строку повернення кредиту; Поручитель зобов'язався відповідати перед Банком у тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і Позичальник (п. п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору поруки).

Відповідно до пункту 4.1. Договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і втрачає чинність після повного погашення Позичальником та/або Поручителем заборгованості за Кредитним договором. В пункті 4.4. сторони погодили, що строк позовної давності за цим Договором поруки встановлюється в межах трьох років.

Судами встановлено, що Банк виконав свої зобов'язання та надав кредитні кошти у розмірі та строки встановлені договором; проте Позичальник неналежним чином виконував свої зобов'язання і в стрк втановлений договором кредитні кошти повернув лише частково у сумі 202000,00 грн., і станом на 16.03.2012 за ним рахується заборгованість по кредиту у сумі 798000,00 грн., а також позивачем нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів у сумі 1000000 грн. за період з 12.06.2009 по 12.12.2009 (6 місяців), що становить 106013,13 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів у сумі 24657,54 грн., строк сплати яких настав 25.05.2009, нарахована за період з 26.05.2009 по 26.11.2009 (6 місяців), що становить 2668,08 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів у сумі 18904,11 грн., строк сплати яких настав 12.06.2009, нарахована за період з 12.06.2009 по 26.11.2009, що становить 1834,22 грн.; а отже загальний розмір пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів і несвоєчасну сплату процентів становить 110515,99 грн.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши факт невиконання відповідачем-1 своїх зобо'язань за Кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та процентів за користування ними у строки встановлені договром, і з урахуванням вищенаведених правових положень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості по кредиту у сумі 798000,00 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За умовами кредитного договору, і зокрема в пункті п. 3.4.9., сторони погодили, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами, Позичальником сплачується пеня за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період простроченої заборгованості.

Місцевим господарським судом, здійснено перевірку нарахування пені Банком та встановлено, що розрахунок пені відповідає положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та в межах строків, передбачених частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому задоволено до стягнення з відповідача-1 пеню у загальному розмірі 110515,99 грн.

В частині стягнення кредитної заборгованості з відповідача-2 - ПВКП "Прогрес 2000" як поручителя та солідарного боржника, в силу договору та закону, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що за умовами Договору поруки сторони не встановили строк дії договору, оскільки в пункті 4.1. цього Договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і втрачає чинність після повного погашення Позичальником та/або Поручителем заборгованості за кредитним договором, в забезпечення якого надано поручительство, що не може розглядатися як установлення строку дії поруки тому, що дане визначення строків у договорі поруки не відповідає вимогам ст. 252 Цивільного кодексу України. Згідно із цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено.

Виходячи з того, що у Договорі поруки не встановлений строк дії договору, то строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення кредитних коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання за основним кредитним зобов'язанням, тобто, з 11.06.2009. Оскільки позивачем протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явлено вимоги до поручителя (лист до останнього з вимогою погасити кредитну заборгованість позичальника направлений лише 29.05.2012), тому суд дійшов висновку, що в силу приписів частини 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука є припиненою в силу закону, а отже відсутні правові підстави для стягнення кредитної заборгованості з поручителя - відповідача-2, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з солідарного боржника відмовлено.

Відповідно до частини 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова Договору поруки (пункт 4.1) про припинення цього Договору після повного погашення Позичальником та/або Поручителем заборгованості за Кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки зазначене суперечить частині 1 ст. 251 та частині 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, тому суди дійшли правомірного висновку, що у цьому разі підлягають застосуванню норми частини 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з поручителя.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суд відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи позивача, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій.

При цьому, судом касаційної інстанції не приймаються посилання позивача на положення пункту 4.4. Договору поруки, що строк позовної давності за цим Договором встановлюється в межах трьох років, у зв'язку з чим, судами, на його думку, надано невірну правоу оцінку умовам договору, оскільки зазначений строк у три роки є договірним строком дії Договору поруки, в межах якого позивач мав право звернутися до суду з вимогою до Поручителя про виконання зобов'язань по Договору поруки, виходячи з такого.

Згідно з частиною 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 1 ст 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строк дії договору і умови (підстави) його припинення визначається договором або законом, і він не є строком позовної давності, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права і який не може бути змінений за домовленністю сторін. Отже, позивачем безпідставно ототожнено строк позовної давності зі строком дії договору, що зводиться до намагань скаржника оцінювати докази та тлумачити законодавство виключно на свою користь, тому до уваги судом не береться.

Також, слід зауважити, що за своєю правовою природою строк, передбачений частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, є преклюзивним (припиняючим), і його закінчення є підставою для припинення поруки, при цьому у випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у ст. ст. 263, 264, ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України; а отже встановлення судом факту закінчення строку, є правовою підставою для відмови кредитору в позові за відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з поручителя, що припинилося у зв'язку з його спливом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Луганської філії ПАТ "Кредитпромбанк" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2012 та рішення господарського суду Луганської області від 27.08.2012 у справі №10/5014/1484/2012 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук