Рішення

від 18.02.2013 по справі 5011-75/17520-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/17520-2012 18.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Бердянськзовніштранс ЛТД"

до Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт"

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

3. Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради

про визнання права власності

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Барачевський С.С, довіреність №1/439 від 21.12.2012.

Хлепітько В.Ю., довіреність №1/440 від 21.12.2012.

від відповідача - Глєбов С.В., довіреність №70/4/14-13 від 11.01.2013.

від третьої особи-1 - Харченко В.Є., довіреність №02/40-19-юр від 02.01.2013.

від третьої особи-2 - Фалієва Ю.Д., довіреність № 01/1002 від 16.10.2012.

від третьої особи-3 - не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Бердянськзовніштранс ЛТД" звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради про визнання права власності на 1/3 частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: №6 по вулиці Горького у м. Бердянськ, Запорізької області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на підставі договору купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994, свідоцтва про власність № 76 від 04.10.1994 є власником 1/3 частини нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 6, та перебуває на балансі ДП «Бердянський морський торговельний порт» проте спірна нежитлова будівля повністю зареєстрована за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд від 15.02.2009.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що право власності на спірне майно зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є відповідач, на підставі свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд від 15.02.2009, на який посилається позивач, а договір купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 укладено з порушенням вимог законодавства про приватизацію майна державних підприємств, яке діяло на час його укладення.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати за ним право власності на 1/80 частину комплексу будівель та споруд, що розташовані по вул. Горького 6 у м. Бердянську та залишити у власності Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України балансоутримувач Державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт» право власності на 79/80 часток комплексу будівель та споруд по вул. Горького, 6 у м. Бердянську, посилаючись на те, що у зв'язку з приєднанням до комплексу будівель та споруд по вул. Горького 6 у м. Бердянську всіх приміщень порту, частка, що належить ТзОВ Фірма "Бердянськзовніштранс ЛТД" та складається з третього поверху основної нежитлової будівлі літера «Б» змінилася з 1/3 на 1/80.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.08.2012 у справі №5009/2050/12 позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012 вказане рішення суду скасовано, а матеріали справи повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог частини першої статті 17 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.11.2012 матеріали справи № 5009/2050/12 направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, справу № 5009/2050/12 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2012 справу № 5009/2050/12 прийнято до провадження, присвоєно їй № 5011-75/17520-2012 та призначено розгляд справи.

17.12.2012 третя особа-1 подала пояснення по суті позовних вимог, в яких просить відмовити в задоволенні позову, оскільки право власності на спірне майно зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на підставі свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд від 15.02.2009, а у реєстраційному посвідченні Бердянського міжміського БТІ від 08.02.1994, на підставі якого позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, чітко не визначено якими саме приміщеннями володіє позивач, що становлять 1/3 частини будівлі та не вказано точної площі належного позивачу майна. До того ж, третя особа-1 наголошує, що в 1994 році адресою спірного приміщення була вул. Горького 13/7, а поштову адресу: вул. Горького 6, присвоєно лише у 2009 році, на підставі розпорядженням в.о. міського голови м. Бердянська №16р від 15.01.2009.

24.12.2012 третя особа-2 подала пояснення в яких зазначила, що приватизація майна ОП «Бердянськзовніштранс» була здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 28.06.1994 №128, який є чинним, так як в судовому порядку недійсним не визнавався.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 розгляд справи відкладено на 21.01.2013 та витребувано у третьої особи-2 всю документацію, яка передувала укладенню договору купівлі - продажу державного майна №128 від 04.11.1994.

14.01.2013 третьою особою-2 через відділ діловодства суду надіслано витребувані ухвалою суду від 24.12.2012 документи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2013 продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 18.02.2013.

При цьому, господарським судом міста Києва зроблено запит до Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради про надання копії рішення виконкому від 30.05.1968 № 222 "Про впорядкування нумерації домобудувань вулиць міста Бердянська", на підставі якого Державному підприємству "Бердянський морський торговельний порт" присвоєно поштову адресу: вул. Горького, 6.

04.02.2013 Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради на запит суду надіслало лист вих.№55 від 30.01.2013 в якому повідомило, що Морському торговельному порту було присвоєно поштову адресу: вул. Горького, 6 рішенням виконкому міської ради депутатів трудящих Запорізької області Української РСР від 30.05.1968 № 222 "Об упорядочении нумерации домостроений улиц города Бердянска", копію якого додано до листа.

В судовому засіданні 18.02.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що з матеріалами справи та вимогами викладеними в позовній заяві не ознайомлений.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні 18.02.2013 заперечив проти задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Представник третьої особи-2 залишив вимоги викладені в позовній заяві на розсуд суду.

Представник третьої особи-3 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення, з відмітками про отримання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що третя особа-3 в процесі розгляду справи так і не скористалася правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника третьої особи-3 не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, так як відповідно до матеріалів справи 01.02.2013 уповноважений представник відповідача скористався правами передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, а саме: ознайомився з матеріалами справи та зробив необхідні фотокопії. При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення даного спору закінчився 06.02.2013, ухвалою від 21.01.2013 він був продовжений до 21.02.2013, що унеможливлює чергове відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь при розгляді справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.08.1975 між Бердянським морським портом та Конторою Загальносоюзного об'єднання «Союзвнештранс» в м. Бердянськ укладена угода, відповідно до якої Бердянський морський порт передає приміщення на третьому поверсі для розміщення Контори Загальносоюзного об'єднання «Союзвнештранс» в м. Бердянськ, а Контора з/о «Союзвнештранс» в м. Бердянськ приймає участь у пайовому будівництві житлового фонду на суму 40 тисяч карбованців.

На підставі акту від 12.10.1976 Бердянський морський порт передав, а Контора з/о «Союзвнештранс» в м. Бердянськ прийняла в безстрокове постійне користування службове приміщення загальною площею 321 кв.м на третьому поверсі приміщення магазину «Торгмортранса», з подальшою передачею цього приміщення на баланс контори.

Довідкою Бердянського морського порту № 4/24 від 12.03.1984 підтверджено факт передачі на баланс Контори з/о «Союзвнештранс» в м. Бердянськ приміщення загальною площею 321 кв.м.

10.04.1981 Контора Загальносоюзного об'єднання «Союзвнештранс» в м. Бердянськ була перейменована в Контору Загальносоюзного госпрозрахункового зовнішньоторговельного об'єднання «Союзвнештранс» в м. Бердянськ, а в подальшому 14.07.1989 - в Контору Загальносоюзного зовнішньоекономічного об'єднання «Союзвнештранс» в м. Бердянськ (Контора ЗЗО «Союзвнештранс»).

У відповідності до розпорядження Ради Міністрів СССР № 2129 від 19.12.1990, на підставі рішення трудового колективу Контори ЗЗО «Союзвнештранс» та рішення Правління Концерну «Союзвнештранс» № 1 від 24.12.1991 було створено Підприємство Концерну «Союзвнештранс» - «Бердянсквнештранс», яке в подальшому йменувалося «Бердянсквнештранс», та яке є правонаступником Контори ЗЗО «Союзвнештранс» в м. Бердянську.

Згідно реєстраційного посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним та громадським установам, підприємствам та організаціям від 08.02.1994, Бердянське міжміське бюро технічної інвентаризації засвідчило, що домоволодіння № 6 по вул. Горького у місті Бердянську 1/3 частина зареєстровано за "Бердянсквнештранс" на підставі акта передачі від 12.10.1976.

Відповідно до протоколу №2 загальних зборів трудового колективу підприємства «Бердянсквнештранс» від 17.02.1994 з працівників підприємства створено організацію орендарів для здійснення оренди майна підприємства.

Рішенням загальних зборів орендарів орендного підприємства «Бердянсквнештранс» №3 від 12.04.1994 затверджено статут орендного підприємства «Бердянсквнештранс», як правонаступника Підприємства «Бердянсквнештранс», який зареєстровано 24.05.1994 Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області №225.

27.04.1994 між Фондом державного майна України, в особі начальника регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області, як орендодавцем, та організацією орендарів підприємства «Бердянсквнештранс», в особі голови Ради організації орендарів, як орендарем, укладено договір оренди з викупом № 136, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду основні засоби, запаси, витрати та грошові кошти Підприємства «Бердянсквнештранс», згідно з переліком викупного майна, який є додатком №1 до цього договору.

На виконання умов зазначеного договору Регіональним відділенням Фонду державного майна по Запорізькій області передано, а організацією орендарів підприємства «Бердянсквнештранс» прийнято в оренду предмет оренди, про що було підписано без заперечень акт приймання-передачі основних і оборотних засобів, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

28.06.1994 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області, як продавцем, та Організацією орендарів підприємства «Бердянсквнештранс», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу державного майна №28, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу державного майна, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 6, площею 442 кв.м, що становить 1/3 частини приміщення, розташованого на території Бердянського морського торгівельного порту та збудованого в порядку пайової участі з використанням земельної ділянки на праві спільного користування з морським портом (лист виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів № 01-245/31 від 17.07.1994) згідно умов, визначених цим договором. Майно підприємства включає обладнання, пристрої, інвентар та інше майно, згідно акту інвентаризації, перелік якого додається до цього договору (додаток № 1) та є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).

14.07.1994 договір купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 посвідчений державним нотаріусом Першої Запорізької нотаріальної контори та зареєстрований рішенням виконавчого комітету Бердянської міської Ради народних депутатів від 28.07.1994 за № 378.

Згідно пояснень регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області договір купівлі-продажу державного майна №128 від 28.06.1994 є чинним, судом недійсним не визнавався. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем суду не надано.

Згідно п. 2.2 договору, покупець зобов'язаний внести 120 294 000 карбованців за куплений об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору.

Орендне підприємство «Бердянсквнештранс» сплатило на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 120 294 000,00 крб., що підтверджується приватизаційними платіжними дорученнями-ордерами № 238, № 290 від 30.06.1994 та № 298 від 06.07.1994.

Пунктом 5.5 договору купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 визначено, що покупець зобов'язаний в місячний строк з моменту підписання акта передачі майна підготувати установчі документи і зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності в місцевих органах виконавчої влади.

На виконання вказаного пункту договору, створено Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Бердянскзовніштранс ЛТД» в результаті перетворення орендного підприємства «Бердянсквнештранс» яке є його правонаступником згідно Статуту, затвердженого рішенням засновницьких зборів від 05.08.1994, протокол № 1. Статут зареєстровано виконкомом Бердянської міської ради народних депутатів 15.09.1994 за №13604395.

04.10.1994, на виконання умов вищезазначеного договору купівлі-продажу державного майна, регіональним відділення Фонду державного майна по Запорізькій області передано, а організацією орендарів підприємства «Бердянсквнештранс» прийнято майно, придбане в процесі приватизації вартістю 120 294 000,00 крб., про що було підписано акт передачі державного майна від 04.10.1994.

За актом від 04.10.1994 позивачу, зокрема, передано приміщення підприємства, яке складається із групи приміщень на третьому поверсі площею 327,3 кв.м згідно експлікації внутрішніх площ до плану будівлі літера "А" по вул. Горького, 6, складеної 01.02.1994 Бердянським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Крім того, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області на підставі нотаріально посвідченого та зареєстрованого договору купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Бердянскзовніштранс ЛТД» видано Свідоцтво про власність від 04.10.1994 реєстраційний №76.

Позивач 04.04.2012 звернувся до Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради із заявою про проведення державної реєстрації права власності на частину будівлі по вул. Горького, 6 в м. Бердянськ на підставі договору купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994.

У відповідь на заяву позивача, Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради листом № 472 від 06.04.2012 відмовило ТОВ Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД» в проведенні державної реєстрації права власності на частину будівлі по вул. Горького, 6 у м. Бердянськ Запорізької області, оскільки, заявлене право вже зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (балансоутримувач - ДП «Бердянський морський торговельний порт») на підставі Свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд від 15.02.2009.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» від 18.11.2008 № 13-36/282, за Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства транспорту та зв'язку України (балансоутримувач - ДП «Бердянський морський торговельний порт») виконавчим комітетом Бердянської міської ради було зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Горького, 6, на підтвердження чого видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.02.2009 серії САС № 319708.

В подальшому, Міністерство транспорту та зв'язку України на підставі Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» реорганізоване в Міністерство інфраструктури України зі збереженням правонаступництва (Указ Президента України від 12.05.2011 № 581/2011 «Про Положення про Міністерство інфраструктури України»).

Відтак, оскільки спірне майно на праві власності зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є відповідач, позивач звернувся до суду з даним позовом, так як право власності останнього не визнається відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності до вимог ст. 4 Цивільного кодексу УРСР 1963, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 17 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції станом на час укладення договору купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994) визначено, що викуп державного майна, договір оренди якого укладено з правом його викупу, провадиться відповідно до Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій».

Згідно із ст. 28 вказаного Закону орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України.

Організація орендарів (орендар) має право на укладення договору оренди з викупом орендованого майна не пізніше трьох років з дня укладення (приведення у відповідність з цим Законом) договору оренди, якщо орендоване майно не віднесено до об'єктів, приватизацію яких заборонено законодавчими актами України, та якщо це не суперечить Державній програмі приватизації.

Отже, законодавством, яке діяло на час приватизації спірного майна позивачем, було передбачено такий спосіб приватизації державного майна, як викуп майна передбаченого по договору оренди з правом викупу.

Згідно із вимогами ч. 1, 4 ст. 27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, а також реєстрації виконкомами Рад народних депутатів протягом одного місяця з дня його укладення. Порядок переходу права власності на приватизовані об'єкти визначається відповідно до законодавства.

Так, за умовами ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 Міністерством комунального господарства Української РСР (чинної на дату укладення договору купівлі-продажу державного майна від 28.06.1994), реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

При цьому Інструкцією були передбачені документи, що встановлюють право власності (правовстановлюючі документи), на підставі яких таке право підлягало реєстрації.

Переліком № 1 до Інструкції не було передбачено угод купівлі-продажу орендованого державного майна як правовстановлюючого документу, втім, як було зазначено вище, згідно ч. 4 ст. 27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, а також реєстрації виконкомами Рад народних депутатів.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначених норм, чинним на дату укладення договору купівлі-продажу державного майна від 28.06.1994 законодавством, була передбачена державна реєстрація таких угод виконкомами Рад народних депутатів із видачею відповідного свідоцтва про право власності на об'єкт приватизації.

Відтак, оскільки договір купівлі-продажу державного майна №128 від 28.06.1994 посвідчений у першій Запорізькій нотаріальній конторі і зареєстрований згідно рішення №378 виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів від 28.07.1994, номер запису про реєстрацію 35 та майно передано за актом приймання-передачі державного майна від 04.10.1994 з видачею свідоцтва про власність № 76 від 04.10.1994 суд вважає, що позивач набув право власності на спірне нерухоме майно згідно ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР.

У відповідності до п. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав (в редакції чинній на дату звернення позивача до господарського суду із позовом).

Як встановлено судом право власності позивача на спірне майно було підтверджено належним чином, у відповідності до законодавства того часу.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом визнаються державою.

У відповідності до ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зокрема, статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, оскільки позивач є власником спірного майна на підставі договору купівлі-продажу державного майна №128 від 28.06.1994, проте право власності на це майно зареєстровано за відповідачем та не визнається ним, що порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження своїм майном, суд дійшов висновку, що право позивача підлягає судовому захисту.

При цьому, судом встановлено, що згідно розрахунку частки, здійсненого Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради, третій поверх основної будівлі, яка на сьогодні рахується за літ. «Б» площею 327,3 кв.м складає 1/80 частину від всього комплексу будівель і споруд, які зареєстровані за Державою Україна та перебувають на балансі Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", по вул. Горького, 6 у м. Бердянськ.

Згідно ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

З врахуванням викладеного вище, суд вважає, що позовна вимога про визнання за позивачем права власності на 1/80 частину комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького 6, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог, а доводи відповідача, про те, що договір купівлі - продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 укладено з порушенням вимог законодавства про приватизацію майна державних підприємств не приймаються судом до уваги, оскільки доказів визнання цього договору недійсним суду не надано, що свідчить про його чинність.

Не обґрунтованими суд визнає і посилання балансоутримувача на розпорядження в.о. міського голови м. Бердянськ від 15.01.2009 №16-р, яким комплексу будівель та споруд ДП «Бердянський морський торгівельний порт», що розташований по вул. Горького присвоєно поштову адресу - вул. Горького 6, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, дане розпорядження приймалося у зв'язку з тим, що до комплексу будівель та споруд по вулиці Горького,6 в м. Бердянську приєднано приміщення порту, яке рахувалося за адресою вул. Горького, 13/7. Тоді як, спірне майно розміщувалось саме за адресою вул. Горького, 6 і предметом договору купівлі-продажу державного майна №128 від 28.06.1994 на підставі якого у позивача виникло право власності, було саме майно за адресою: вул. Горького, 6, м. Бердянськ.

Судом не приймаються до уваги і заперечення третьої особи-1, про те, що реєстраційне посвідчення від 08.02.1994, на яке посилається позивач в обґрунтування свого позову не містить відомостей про об'єкт права власності, організаційно-правову форму підприємства, якому його видано та містить невірну адресу будинку, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, реєстраційне посвідчення від 08.02.1994 видано правопопереднику позивача - "Бердянсквнешторг" на 1/3 частину домоволодіння № 6 по вул. Горького в місті Бердянську і зазначену адресу було присвоєно рішенням виконкому міської ради депутатів трудящих Запорізької області Української РСР від 30.05.1968 № 222 "Об упорядочении нумерации домостроений улиц города Бердянска", про що свідчить відповідь надана на запит суду Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради вих.№55 від 30.01.2013.

При цьому, суд відзначає, що позивачем не реєструвалось право власності на спірне нерухоме майно в бюро технічної інвентаризації та йому не видавалось відповідне реєстраційне посвідчення, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу, законодавство не пов'язувало виникнення права власності на нерухоме майно із його реєстрацією відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 Міністерством комунального господарства Української РСР.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Бердянськзовніштранс ЛТД» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького 6, ідентифікаційний код 13604395) право власності на 1/80 частину комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: вул. Горького 6, м. Бердянськ, Запорізька область та складається з: сходової клітки №1 площею 15,4 кв.м коридору № 301 площею 10,9 кв.м, кімнати № 302 площею 25,3 кв.м, комори № 303 площею 2,6 кв.м, комори № 304 площею 3,3 кв.м, кімнати № 305 площею 14,2 кв.м, кабінету № 306 площею 17,1 кв.м, коридору № 307 площею 2,0 кв.м, кабінету № 308 площею 18,7 кв.м, вмивальної № 309 площею 1,8 кв.м, вмивальної № 310 площею 1,7 кв.м, архіву № 311 площею 4,9 кв.м, туалету № 312 площею 1,5 кв.м, вбиральні № 313 площею 1,7 кв.м, комори № 314 площею 5,9 кв.м, кабінету № 315 площею 32,5 кв.м, кабінету № 316 площею 11,4 кв.м, кабінету № 317 площею 20,2 кв.м, кабінету № 318 площею 13,3 кв.м, кабінету № 319 площею 19,3 кв.м, кабінету № 320 площею 29,8 кв.м, кабінету № 321 площею 15,4 кв.м, приймальної № 322 площею 16,5 кв.м, кабінету № 323 площею 6,7 кв.м, коридору № 324 площею 35,2 кв.м, а всього 327,3 кв.м.

3. Залишити у власності Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; ідентифікаційний код 37472062) балансоутримувач: Державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт» (71112, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7; ідентифікаційний код 01125761) право власності на 79/80 часток комплексу будівель та споруд по вул. Горького, 6 у м. Бердянську Запорізької області.

4. Стягнути з Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 37472062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького 6, ідентифікаційний код 13604395) 13104 (тринадцять тисяч сто чотири) грн. 98 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.2013

Суддя Т.В.Васильченко