Ухвала

від 20.02.2013 по справі 2а/0570/11060/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року справа №2а/0570/11060/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Васильєвої І.А., Губської Л.В.

секретар судового засідання Іллінов О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Москаленко В.П.

від відповідача - Галишева К.В. - за довір. від 11.02.2013 року № 2/10-013

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації Садівничого товариства "Прогресс" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/11060/2012 за позовом Громадської організації Садівничого товариства "Прогресс" до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області Державної податкової служби про визнання акту камеральної перевірки необґрунтованим та протиправним, скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація Садівничого товариства "Прогресс" (з урахуванням уточнених позовних вимог) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області Державної податкової служби про визнання акту камеральної перевірки від 13.08.2010 року № 298 необґрунтованим та протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2010 року № 0001931550/0, визнання податкового боргу в розмірі 1583,46 грн. неузгодженим, скасування всіх наступних рішень про нарахування штрафних санкцій, визнання дії відповідача щодо включення до зворотного боку облікової картки суму податкового зобов'язання у розмірі 1583,46 грн. неправомірними та виключити її.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/11060/2012 (суддя Кірієнко В.О.) у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що до теперішнього часу податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 року № 0001931550/0 не отримав.

Наголошує на тому, що податковий орган мав можливість вручити копію оскаржуваного акту та податкове повідомлення-рішення в день виклику позивача до ДПІ у Старобешівському районі кабінет № 319 на 14.06.2010 року, на 15:00 для підписання акту, куди своєчасно позивач з'являвся.

Також зазначає, що відповідачем, з порушенням пункт 6.2.4 статті 6 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000 року, був виданий акт за № 16/15 про розміщення на дошці оголошень податкового повідомлення-рішення від 17.08.2010 року за № 0001931550/0, в якому вказується, що лист повернувся до ДПІ 02.08.2010 року з довідкою від Укрпошти, де зазначено, що причиною не вручення листа є відсутність адресата за вказаною адресою. Що не відповідає дійсності та є посадовою підробкою.

Подібним шляхом був створений акт про розміщення на дошці оголошень другої податкової вимоги № 2/13 від 29.12.2010 року, в якому також зазначено, що причиною не вручення листа є те, що адресат за вказаною адресою не знаходиться. В той час, на пред'явленому суду конверті, в довідці від Укрпошти ф-20 зазначено не повну адресу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник відповідача.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

Суспільна організація Садівного товариства "Прогрес" зареєстрована, як юридична особа з 12.11.2001 року за номером 1 249 120 0000 000188, ідентифікаційний код - 31742771, місцезнаходження юридичної особи - 87232, Донецька область, Старобешівський район, село Горбатенко, вул. Радянська, керівник та підписант - Москаленко Віктор Петрович.

Перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області Державної податкової служби.

ГО СТ "Прогрес" володіє земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 10,3 га.: рілля, багаторічні насадження. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення садівництва.

Відділом Держкомзему у Старобешівському районі Донецької області надано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ГО СТ "Прогрес" від 20.01.2010 року за № 53, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 141820,14 грн., коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки - 3,2.

13 серпня 2010 року відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової декларації (розрахунку) СО СТ "Прогрес" по платі за землю за 2010 рік.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом був складений акт № 298 від 13.08.2012 року про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) СО СТ "Прогрес" по платі за землю за 2010 рік та встановлено, що розмір податкового зобов'язання з податку (збору), зазначеного платником податку (збору) у податковій декларації (розрахунку), є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки. Сума податку за земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту під будівлями та вулицями, площа яких становить 2,3 га розташована виходячи з грошової оцінки багаторічних насаджень коефіцієнтом 0,03. Суму податку необхідно розрахувати виходячи з нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, із застосуванням коефіцієнта 5, що призвело до заниження податкового зобов'язання з плати за землю на 1508,06 грн.

17.08.2010 року відповідачем на підставі акту перевірки, згідно з пп. 4.2.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001931550/0, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 1583,46 грн., у тому числі 1508,06 грн. основний платіж, 75,40 грн. штрафні санкції.

20.08.2010 року (згідно відбитку поштового штемпеля на копії конверта) податкове повідомлення-рішення № 0001931550/0 від 17.08.2010 року було надіслано відповідачем на адресу ГО СТ "Прогрес", а саме, 87232, Донецька область, Старобешівський район, село Горбатенко, вул. Радянська 1, але повернулось не врученим адресату з приміткою пошти "за місцем обслуговування".

У зв'язку з неможливістю вручення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу, відповідачем був складений акт № 16/15 відповідно до якого зазначене рішення розміщено на дошці податкових оголошень.

З метою погашення позивачем заборгованості відповідачем приймалися заходи на погашення податкового боргу, а саме: боржнику направлялись перша податкова вимога від 28.09.2010 року № 1/8 та друга податкова вимога від 29.12.2010 року № 2/13.

Вищезазначені вимоги були надіслані відповідачем на адресу ГО СТ "Прогрес", а саме, 87232, Донецька область, Старобешівський район, село Горбатенко, вул. Радянська, але повернулися не врученими адресату з приміткою пошти "не повна адреса" та "не проживає".

Приймаючи до уваги, неможливість вручення зазначених податкових вимог, відповідачем був складений акт № 2/13 відповідно до якого податкова вимога № 2/13 від 29.12.2010 року з 12.01.2011 року розміщено на дошці податкових оголошень.

Вказані заходи не призвели до погашення заборгованості. В матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем зазначених податкових вимог у адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 87.9 ст. 89 ПК України кошти, що сплачені позивачем в подальшому зараховані відповідачем в погашення нарахованого податкового зобов'язання 1583,46 грн. Отже, у позивача утворився безперервний податковий борг з земельного податку, в результаті чого за несвоєчасну сплату поточних платежів цього податку податковим органом застосовані штрафні санкції у розмірі 95,26 грн. (податкове повідомлення-рішення від 19.03.2012 року № 0000011550) та згідно з ст. 129 ПК України нарахована пеня у розмірі 113,53 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, позивач вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби у межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний акт не породжує будь-яких юридичних наслідків для позивача, тобто, акт не тягне несприятливих наслідків для позивача та не є обов'язковим для нього чи його контрагентів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не встановлює та не змінює правовідносини, акт перевірки є підставою для прийняття рішення суб'єктом владних, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" (діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" № 2535-ХІІ вбачається, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст. 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Статтею 17 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Згідно ст. 6 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

для багаторічних насаджень - 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

Як передбачено ч. 1 ст. 8 Закону України «Про плату за землю» податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Відповідно до п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181) (діяв на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 15.2.1. п.15.2 ст.15 Закону № 2181 у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Норми Закону № 2181 є загальними нормами які застосовуються до податкових відносин з урахуванням особливостей спеціальним норм, зокрема до яких відносяться норми Закону України "Про плату за землю".

Відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції) затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних фінансових) санкцій, який затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253 та зареєстрований в Мінюсті України 06.07.2001 року за № 567/5758 (далі - Порядок № 253).

Абзацом «б» п.2.10 Порядку № 253 передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане податковим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення (за винятком випадків, коли платник податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження).

Згідно п.4.5 Порядку № 253 податковий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення платнику податків. При цьому корінець податкового повідомлення залишається в податковому органі.

Пунктом 4.7 Порядку № 253 встановлено, що податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення.

Пунктом 4.9 Порядку № 253 передбачено, що якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

Відповідно до положень п. 1.3 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 19.02.1998 року № 80 (із змінами та доповненнями), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 року за № 791/323Ц (норми якого діяла на час виникнення спірних правовідносин) облікова справа платника податків (реєстраційна частина) - формується із переліку документів, які надходять до органів державної податкової служби для взяття на облік платника податків. Реєстраційна частина облікової справи платника податків доповнюється документами, які подаються платником податків або надходять стосовно платника податків від органів державної реєстрації, статистики, інших державних органів, міністерств, центральних органів виконавчої влади та від установ банків до органів державної податкової служби в період діяльності платника податків та у зв'язку з його ліквідацією. Облікова справа платника податків (звітна частина) формується із звітних документів, які подаються платником у період його діяльності. Ведення облікових справ платників податків здійснюється із дотриманням правил діловодства. Комплектування документів проводиться у хронологічному чи тематичному порядку або у їх поєднанні.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що обов'язок щодо повідомлення податкового органу про зміну будь - яких даних відносно платника податків, зокрема зміну місця реєстрації (мешкання) або прізвища покладається на платника податків. Податковий орган користується лише даними які надходять на його адресу в офіційному порядку від органів державної реєстрації, статистики, інших державних органів, міністерств, центральних органів виконавчої влади та від установ банків, та на податкові органи не покладно обов'язок з'ясовувати місця пересування платника податків та його тимчасові перебування.

Відповідно до пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Згідно пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання податкового боргу в розмірі 1583,46 грн. неузгодженим, скасування всіх наступних рішень про нарахування штрафних санкцій, визнання дій Державної податкової інспекції в Старобешівському районі Донецької області Державної податкової служби щодо включення до зворотного боку облікової картки суму податкового зобов'язання у розмірі 1583,46 грн. та виключення її, оскільки судом першої та апеляційної інстанції встановлено факт належного оформлення вручення позивачу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тобто сума у розмірі 1583,46 грн. є узгодженою, землі позивача відносяться до категорії земель іншого призначення, тому податок за земельні ділянки повинен справлятися у розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі рілля по області. Розрахунок земельного податку та нарахування штрафних (фінансових) санкцій податковим органом проведено у відповідності до діючого на той час законодавства.

Відповідно до Прикінцевих положень Податкового кодексу України (далі - ПКУ) з 01.01.2011 року втратили чинність Закон України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-ХП та Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІП.

Відповідно до 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПКУ земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПКУ визначено перелік випадків, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПКУ у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до п. 87.9 ст. 89 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що кошти, які були сплачені позивачем в подальшому зараховані відповідачем в погашення нарахованого податкового зобов'язання 1583,46 грн., тобто, у позивача утворився безперервний податковий борг з земельного податку, в результаті чого за несвоєчасну сплату поточних платежів цього податку податковим органом застосовані штрафні санкції у розмірі 95,26 грн. (податкове повідомлення-рішення від 19.03.2012 року № 0000011550) та згідно з ст. 129 Податкового кодексу України нарахована пеня у розмірі 113,53 грн., про що свідчить картка облікового рахунку (наявна в матеріалах справи).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2010 року № 0001931550/0, оскільки заходи, прийняті податковим органом щодо погашення заборгованості, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли у відповідності до законодавства. Вказані податкові вимоги не оскаржені у передбаченому законом порядку.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів правомірність своїх рішень та дій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Громадської організації Садівничого товариства "Прогресс" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/11060/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/11060/2012 за позовом Громадської організації Садівничого товариства "Прогресс" до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області Державної податкової служби про визнання акту камеральної перевірки необґрунтованим та протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 20.02.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 25.02.2013 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді І.А.Васильєва

Л.В.Губська