Ухвала

від 21.02.2013 по справі 2а-7467/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7467/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенгруп» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенгруп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання виконаними всіх самостійно узгоджених зобов»язань, визнання неправомірними та скасування рішень, визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов»язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенгруп» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) та, з урахуванням уточнених позовних вимог та доповнень, просило: визнати виконаними (по сумі і строкам) всі самостійно узгоджені зобов'язання Позивача з податку на прибуток, шляхом їх належної оплати, в т.ч. суму податку на прибуток за 1-й квартал 2009 року в розмірі 92000,00 грн.; визнати неправомірними та скасувати рішення, дії, нарахування Позивачу неустойки (пені) та бездіяльність Відповідача, пов'язані з незаконним незарахуванням належно виконаних і сплачених Позивачем всіх узгоджених зобов'язань з податку на прибуток за 2009-2012 роки, в т.ч. 92000,00 грн.; зобов'язати Відповідача зарахувати всі належно проведені Позивачем оплати податку на прибуток лише за вказаний у них період та внести цю інформацію і відповідні зміни до Інформаційної системи Відповідача, включно податок на прибуток за 1-й квартал 2009 року в розмірі 92000,00 грн.; заборонити Відповідачу розпоряджатись коштами Позивача, шляхом зміни їх цільового призначення (суми і терміну оплати) та зараховувати в рахунок інших платежів чи в рахунок сплати фінансових санкцій (пені); заборонити Відповідачу вимагати від Позивача повторної сплати вже сплаченого податку на прибуток за 1-й квартал 2009 року в розмірі 92000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач (код ЄДРПОУ 36017129) згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №647776 24.06.2008 року зареєстрований Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією.

З 26.06.2008 року Позивач перебуває на обліку в органах державної податкової служби.

Відповідно до довідки серії АБ № 519831 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності Позивача є, зокрема: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Відповідачем на адресу Позивача надіслано податкову вимогу №524 від 27.02.2012 року, якою повідомлено, що станом на 27.02.2012 року сума податкового боргу Позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 93 977,56 грн. (в тому числі податок на прибуток приватних підприємств (код бюджетної класифікації 11021000).

Згідно корінця вказаної податкової вимоги від 27.02.2012 року №524 та повідомлення про вручення поштового відправлення, платником податків податкову вимогу отримано 12.03.2012 року.

Листом Відповідача від 29.02.2012 року №10083/10/24-210 «Щодо забезпечення доступу та надання документів» Позивачу надіслано рішення про опис майна у податкову заставу від 27.02.2012 року.

18.05.2012 року між Позивачем та Відповідачем проведено звірку розрахунків платника з бюджетом по податку на прибуток приватних підприємств за період з 01.01.2012 року по 18.05.2012 року, про що складено акт.

В ході звірки встановлено розбіжність в сумі 112 392,19 грн., яка за даними Позивача виникла, в тому числі, внаслідок незарахування належно сплаченого і списаного з розрахункового рахунку Позивача банком «Європейський» платежу від 13.04.2009 року на суму 92 000,00 грн.

18.05.2012 року Позивач звернувся до Відповідача із запитом про отримання інформації.

Листом від 24.05.2012 року податковим органом заявнику надано належну відповідь.

20.08.2009 року листом за №1-26/08 Позивач звертався до Національного банку України щодо невиконання Акціонерним комерційним банком «Європейський» платіжних доручень Позивача.

Листом від 18.09.2009 року Національний банк України повідомив Позивача про те, що у зв'язку з Постановою Правління НБУ від 19.08.2009 року №489 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Європейський» прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного комерційного банку «Європейський».

Оголошення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Європейський» надруковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 26.08.2009 року №154.

Повноваження органів управління Акціонерного комерційного банку «Європейський», функції з управління та розпорядження його майном відповідно до статті 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» перейшли до ліквідатора вказаного банку Євсієнка І.С., який працює за адресою: 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44.

Крім того, Національний банк України запропонував Позивачу в подальшому для оперативного вирішення питань контактувати безпосередньо з ліквідатором Акціонерного комерційного банку «Європейський».

Листом № 3-25/09 від 25.09.2009 року Позивач звернувся до ліквідатора АКБ «Європейський» з вимогою визнати кредитором Управління Державного казначейства України в м. Києві.

Розглянувши вказану вимогу Позивача, ліквідатор АКБ «Європейський» відмовив в акцепті (визнанні) вимоги в повному обсязі, оскільки між Управлінням Державного казначейства України в м.Києві та АКБ «Європейський» відсутні будь-які правовідносини, в тому числі ті, з яких можуть виникнути боргові зобов'язання АКБ «Європейський» перед Управлінням Державного казначейства України в м. Києві, а тому Управління Державного казначейства України в м. Києві не є кредитором АКБ «Європейський».

На неодноразові звернення Позивача як до тимчасового адміністратора АКБ «Європейський», так і до ліквідатора АКБ «Європейський» з листами та вимогами про завершення операції перерахування вилучених з рахунку Позивача коштів, ліквідатор АКБ «Європейський» листом від 07.09.2009 року повідомив заявнику про те, що платіжне доручення №46 від 13.04.2009 року прийнято АКБ «Європейський» до виконання 13.04.2009 року, але в період з 13.04.2009 року по 07.09.2009 року не виконано в зв'язку з тим, що на кореспондентському рахунку АКБ «Європейський» недостатньо коштів.

Платіжне доручення №46 від 13.04.2009 року на суму 92 000,00 грн. взято банком для обліковування за позабалансовим рахунком 9804.

Також ліквідатор АКБ «Європейський» пропонував Позивачу письмово звернутися до ліквідатора АКБ «Європейський» із заявою про визнання товариства кредитором.

Позивач також неодноразово звертався до Відповідача із заявами-клопотаннями про належне виконання платежу і завершення банком операції перерахування, однак, весь час на адресу Позивача надходили податкові вимоги.

В подальшому, оскільки сума податкового боргу була погашена, то Відповідачем згідно пп..60.1.1 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України, податкова вимога №524 від 27.02.2012 року була відкликана, а рішення про опис майна Позивача у податкову заставу від 27.02.2012 року втратило чинність.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 67 Конституції встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-ІІІ) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181-III визначено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пп.6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181-III у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Приписами п. «а» пп. 6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону № 2181-III встановлено, що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Згідно визначення п.1.3 ст.1 Закону №2181-III податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктами 16.5.1, 16.5.2, 16.5.3 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181-III визначено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

До банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом:

- за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку;

- за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії.

У відповідності до ч.2 ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон №2121-III), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Приписами ч.3 ст.85 Закону №2121-III встановлено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п.1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 року №22, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний:

- узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

- надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку»(додаток 23);

- ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

13.04.2009 року Позивачем через систему клієнт-банк платіжним дорученням №46 на розрахунковий рахунок ВДК у Печерському районі м.Києва відправлено кошти в сумі 92 000,00 грн., призначення платежу «податок на прибуток за 1-й квартал 2009 року».

Платіжне доручення №46 від 13.04.2009 року прийнято АКБ «Європейський» до виконання 13.04.2009 року, проте, в період з 13.04.2009 року по 07.09.2009 року не виконано у зв'язку із недостатністю коштів на кореспондентському рахунку АКБ «Європейський».

Платіжне доручення №46 від 13.04.2009 року на суму 92 000,00 грн. АКБ «Європейський» взяв для обліковування за позабалансовим рахунком 9804.

Частиною 1 статті 55 Закону №2121-III визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Згідно ч.ч.1-3 ст.1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно визначення п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон №2346-III) переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Пунктами 8.1, 8.2 ст.8 Закону №2346-III встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Проте, згідно положень п.30.1 ст.30 Закону №2346-III переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Крім того, частиною 5 статті 50 Бюджетного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Отже, в разі незарахування банком суми переказу на рахунок отримувача, в тому числі на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, такий переказ не є завершеним.

З огляду на те, що грошові кошти в сумі 92 000,00 грн. згідно платіжного доручення №46 від 13.04.2009 року, сплачені Позивачем в рахунок погашення податкового зобов»язання, АКБ «Європейський» не зараховані до єдиного казначейського рахунку державного бюджету, то таке податкове зобов»язання не є виконаним.

Суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що Відповідачем до Позивача не застосовувались штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податку на прибуток.

Згідно п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про правомірність дій контролюючого органу щодо зарахування сплачених Позивачем грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Оскаржувані Позивачем дії Відповідача вчинені останнім на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а оскаржувані рішення є законними, оскільки прийняті в межах наданих йому повноважень.

При цьому колегія суддів зауважує, що Позивач відповідно до вимог чинного законодавства повинен сплачувати податки та збори до державного бюджету України, а питання щодо неналежного виконання АКБ «Європейський» своїх зобов»язань за угодами, укладеними з клієнтами, слід вирішувати в порядку господарського судочинства.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем на виконання вказаного положення доведено правомірність вчинених ним дій та винесених ним рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Крім того слід зауважити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенгруп» на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 вересня 2012 року задоволено, вказану ухвалу - скасовано та вжито заходи щодо забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенгруп» шляхом заборони Державній податковій інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби вчиняти дії щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенгруп» недоїмки на суму 92 000,00 грн. та пов»язаних з нею штрафних санкцій.

За приписами статті 118 КАС України, якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенгруп», а постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 жовтня 2012 року - без змін, то заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 118, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенгруп» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 жовтня 2012 року - без змін.

Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті шляхом заборони Державній податковій інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби вчиняти дії щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенгруп» недоїмки на суму 92 000,00 грн. та пов»язаних з нею штрафних санкцій відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Ухвала складна в повному обсязі 26 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.