Постанова

від 25.02.2013 по справі 5011-72/11624-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 5011-72/11624-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Сичова О.О., дов. № б/н від 13.08.2012 року;

Відповідача: Олєйнікова Є.В., дов. № 1-139 від 25.01.2013 року; Гаджука П.П., дов. № 10-174 від 22.02.2013 року;

Третьої особи: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року

у справі № 5011-72/11624-2012 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС"

про стягнення 163 365, 72 коп.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ", просило стягнути з відповідача 163 365,72 грн. боргу (а.с. 9-12).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо перерахування коштів гарантійного фонду згідно контракту №14-07/02-6-Л від 14.07.2005 року.

Клопотанням від 11.09.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" просило припинити провадження у справі (а.с. 79-81).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року (головуючий Синиця О.Ф., судді Зеленін В.О., Мальченко А.О.) (а.с. 136-140) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" 163 365,72 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 95-98).

Оскаржені судові акти мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" зобов'язань щодо повернення виробничо-комерційній приватній фірмі "ОСС ПЛЮС" спірної суми гарантійного фонду, яка повинна бути сплачена товариству з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 3 від 25.03.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виробничо-комерційну приватну фірму "ОСС ПЛЮС" (а.с. 127-128).

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати, провадження у справі припинити (а.с. 145-149).

Одночасно заявник касаційної скарги просив відшкодувати за рахунок позивача витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.02.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.02.2013 року (а.с. 143-144).

У судове засідання 25.02.2013 року представник третьої особи - виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.07.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" та виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС ПЛЮС" було укладено контракт № 14-07/02-6-Л, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався здійснити для замовника визначені договором роботи на об'єкті "Будівництво торгівельного центру "Метро Кеш енд Кері" за адресою м. Львів, вул. Городецького та Кільцева" (а.с. 42-47).

Відповідно до п. 3.1 контракту загальна вартість виконаних за робіт становить 8 244 000, 00 грн. (а.с. 43).

Згідно пп. 1 п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

25.03.2010 року між виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС ПЛЮС" та товариством з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 3, відповідно до умов якого позивач набув право вимагати від відповідача як боржника належного виконання обов'язків за контрактом № 14-07/02-6-Л від 14.07.2005 року в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору, а саме, сплати боргу за виконані будівельні роботи у розмірі 163 365, 72 грн. (а.с. 48-49).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2011 року у справі № 33/349 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" до товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой", третя особа виробничо-комерційна приватна фірма "ОСС ПЛЮС" про стягнення 491 259,50 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" до товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього", третя особа виробничо-комерційна приватна фірма "ОСС ПЛЮС" про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними у задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено.

Зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року у справі № 33/349 випливає, що відповідач за первісним позовом прийняв підрядні роботи загальною вартістю 8 244 000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) та акти виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) за вересень, жовтень, грудень 2005 року. Також було встановлено, що відповідач за первісним позовом здійснив частковий розрахунок з третьою особою, перерахувавши йому кошти у сумі 8 080 634 грн. 28 коп. Залишок несплачених коштів склав 163 365,72 грн.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що у справі № 33/349 спірні 163 365,72 грн. розглядались як кошти гарантійного фонду у розумінні п. 4.3 контракту № 14-07/02-6-Л від 14.07.2005 року, згідно з яким при здійсненні розрахунків за фактично виконані роботи замовник утримує для формування гарантійного фонду 10% вартості виконаних у звітному періоді робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення суми 163 365,72 грн. у справі № 33/349 суди дійшли висновку про передчасність звернення з відповідними вимогами з огляду на те, що час проведення розрахунків замовника будівництва з відповідачем не настав.

Натомість, звертаючись з позовними вимогами у справі № 5011-72/11624-2012 товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" як на підтвердження проведення розрахунків замовника будівництва з товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" за договором підряду № 36/02-6 від 04.07.2005 року послалось на лист акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" від 28.10.2011 року № 8253/0/2-11 (а.с. 51).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вказаний лист від 28.10.2011 року № 8253/0/2-11 є доказом підтвердження розрахунків замовника будівництва - акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" з товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" та невиконання останнім зобов'язань щодо повернення 163 365,72 грн. гарантійного фонду позивачу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 6 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що, згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 6 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки правова позиція відповідача грунтується на запереченні належності доказової сили листа № 8253/0/2-11 від 28.10.2011 року акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд", судова колегія вважає, що судами попередніх інстанцій було порушено вищеперелічені норми процесуального права.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, судам попередніх інстанцій потрібно було перевірити, чи відповідає зазначений лист вимогам, які висуваються до первинного документу, чи є вищезгаданий лист належним доказом у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України та між якими особами було укладено договір підряду № 36/02-6 від 04.07.2005 року, стосовно якого видано лист № 8253/0/2-11 від 28.10.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК України). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

За таких обставин місцевому та апеляційному господарським судам слід було обговорити необхідність залучення до участі у справі акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд", правовідносини якого з відповідачем стали підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Абзацем 5 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі визначення кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, та з урахуванням її матеріалів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року у справі № 5011-72/11624-2012 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Як було зазначено вище, у касаційній скарзі заявник просив стягнути з позивача судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Згідно п. 6.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 19 жовтня 1998 року N 02-5/401, від 29 червня 1999 року N 02-1/312, роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 6 листопада 2000 року N 02-5/618, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року N 04-5/609, рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 10 лютого 2004 року N 04-5/212, від 10 грудня 2004 року N 04-5/3248, листом президії Вищого господарського суду України від 1 лютого 2005 року N 04-5/26, рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2007 року N 04-5/103) у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З врахуванням вищенаведеного питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року у справі № 5011-72/11624-2012 скасувати.

Справу № 5011-72/11624-2012 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков