Постанова

від 23.09.2013 по справі 5011-72/11624-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року Справа № 5011-72/11624-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Акулової Н.В.

Алєєвої І.В.

за участю представників:

Позивача: Сичова О.О., дов. № б/н від 07.08.2013 року;

Відповідача: Мельник С.Р., дов. № б/н від 06.08.2013 року;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: Мудрака Ю.І., дов. № 4651/0/2-12 від 21.06.2012 року;

Третьої особи -3: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року

у справі № 5011-72/11624-2012 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС Плюс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна"

про стягнення 163 365,72 грн.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой", просило стягнути з відповідача 163 365,72 грн. боргу (т. 1, а.с. 9-12).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо перерахування коштів гарантійного фонду згідно контракту № 14-07/02-6-Л від 14.07.2005 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року (головуючий Синиця О.Ф., судді Зеленін В.О., Мальченко А.О.) (т. 1, а.с. 136-140) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 163 365,72 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 95-98).

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2013 року (головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В. Євсіков О.О.) рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 1, а.с. 168-175).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" та товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна".

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року (головуючий Пономаренко Є.Ю., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.) (т. 2, а.с. 142-150) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 163 365,72 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 81-85).

Оскаржені судові акти мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" зобов'язань щодо повернення виробничо-комерційній приватній фірмі "ОСС Плюс" спірної суми гарантійного фонду, яка повинна бути сплачена товариству з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 3 від 25.03.2010 року.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т. 2, а.с. 158-162).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.09.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.09.2013 року (т. 2, а.с. 156-157).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/760 від 19.09.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Акулова Н.В., Алєєва І.В.

Від представника відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду пов'язаної справи господарського суду міста Києва № 910/16290/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 24.10.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" під час перегляду судових рішень у касаційній інстанції застосовуються положення статей 77 і 79 ГПК України, за винятком приписів пунктів 2 - 4 статті 77 і пунктів 1 і 2 частини другої статті 79.

У вирішенні питання про відкладення та зупинення розгляду справи слід мати на увазі, що згідно із статтею 111 5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні чи постанові господарського суду.

Абзацами 2, 3 п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи те, що касаційна інстанція не наділена правом встановлення обставин справи, судова колегія вважає, що клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Крім того, слід зазначити, що товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" не позбавлено процесуальної можливості на звернення до господарського суду у порядку, передбаченому розділом XIII Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 23.09.2013 року представники третіх осіб - виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС Плюс", товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників третіх осіб - виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС Плюс", товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна".

Через канцелярію суду від представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючого - Прокопанич Г.К., суддів Барицької Т.Л., Євсікова О.О.

У судовому засіданні 23.09.2013 року у зв'язку з зміною складу колегії суддів представник товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" просив залишити без розгляду заяву про відвід колегії суддів.

Враховуючи викладене, судова колегія вирішила задовольнити подану у судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" про залишення без розгляду заяви про відвід колегії суддів.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, відповідача, третьої особи - публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.07.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" та виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС ПЛЮС" було укладено контракт № 14-07/02-6-Л, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався здійснити для замовника визначені договором роботи на об'єкті "Будівництво торгівельного центру "Метро Кеш енд Кері" за адресою м. Львів, вул. Городецького та Кільцева" (т. 1, а.с. 42-47).

Відповідно до п. 3.1 контракту загальна вартість виконаних за робіт становить 8 244 000, 00 грн. (т. 1, а.с. 43).

Згідно п. 4.1.3 контракту замовник при проведенні розрахунків утримує 10% вартості виконаних робіт для формування гарантійного фонду (т. 1, а.с. 43).

Пунктом 4.2 контракту передбачено, що кошти гарантійного фонду перераховуються виконавцю у наступному порядку:

- 50% гарантійного фонду замовник перераховує на користь виконавця, після 60 календарних днів з дати підписання акту про прийняття об'єкту в експлуатацію замовником будівництва, протягом 15 днів при умові перерахування коштів гарантійного фонду замовником будівництва.

- замовник утримує 50% гарантійного фонду після дати введення об'єкту в експлуатацію, до часу перерахування 50% коштів гарантійного фонду замовником будівництва і перераховує їх виконавцю у наявному залишку на розрахунковий рахунок протягом 15 днів, після перерахування коштів гарантійного фонду замовником будівництва (т. 1, а.с. 43).

Відповідно до п. 10.1 контракту він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т. 1, а.с. 47).

Згідно пп. 1 п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судами встановлено, що 25.03.2010 року між виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС ПЛЮС" та товариством з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 3, відповідно до умов якого позивач набув право вимагати від відповідача як боржника належного виконання обов'язків за контрактом № 14-07/02-6-Л від 14.07.2005 року в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору, а саме, сплати боргу за виконані будівельні роботи у розмірі 163 365,72 грн. (т. 1, а.с. 48-49).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2011 року у справі № 33/349 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" до товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой", третя особа виробничо-комерційна приватна фірма "ОСС ПЛЮС" про стягнення 491 259,50 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" до товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього", третя особа виробничо-комерційна приватна фірма "ОСС ПЛЮС" про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними у задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено.

Зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року у справі № 33/349 випливає, що відповідач за первісним позовом прийняв підрядні роботи загальною вартістю 8 244 000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) та акти виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) за вересень, жовтень, грудень 2005 року. Також було встановлено, що відповідач за первісним позовом здійснив частковий розрахунок з третьою особою, перерахувавши йому кошти у сумі 8 080 634 грн. 28 коп. Залишок несплачених коштів склав 163 365,72 грн.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що у справі № 33/349 спірні 163 365,72 грн. розглядались як кошти гарантійного фонду у розумінні п. 4.3 контракту № 14-07/02-6-Л від 14.07.2005 року, згідно з яким при здійсненні розрахунків за фактично виконані роботи замовник утримує для формування гарантійного фонду 10% вартості виконаних у звітному періоді робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення суми 163 365,72 грн. у справі № 33/349 суди дійшли висновку про передчасність звернення з відповідними вимогами з огляду на те, що час проведення розрахунків замовника будівництва з відповідачем не настав.

Звертаючись з позовними вимогами у справі № 5011-72/11624-2012 товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" як на підтвердження проведення розрахунків замовника будівництва з товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" за договором підряду № 36/02-6 від 04.07.2005 року послалось на лист акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" від 28.10.2011 року № 8253/0/2-11 (т. 1, а.с. 51).

Скасовуючи прийняті у справі судові акти, Вищий господарський суд України у постанові від 25.02.2013 року зазначив про необхідність під час нового розгляду справи усунути допущені порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як зазначалось вище, у процесі розгляду справи місцевим господарським судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", яке є замовником за договором № 14-07/02-6-Л від 14.05.2005 року.

Судами встановлено, що відповідно до листа публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" останнє не має заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" за договором підряду на будівництво торговельного центру "МЕТРО Кеш енд Кері" по вулиці Городецькій та Кільцевій дорозі у місті Львові, а також не має можливості надати суду первинні бухгалтерські документи у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання (т. 2, а.с. 57).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 6 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку доведеності товариством з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" факту проведення повного розрахунку замовника будівництва - публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" з генеральним підрядником - товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" та не спростуванням такого факту останнім.

Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року у справі № 5011-72/11624-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Н.В. Акулова

І.В. Алєєва