Постанова

від 22.07.2013 по справі 5011-72/11624-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа№ 5011-72/11624-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Сичов О.О., представник за довіреністю № б/н від 13.08.2012;

від відповідача - Олєйніков Є.В., представник за довіреністю № 1-139 від 25.01.2013; Гаджук П.П., представник за довіреністю № 10-174 від 22.02.2013;

від третьої особи - виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС Плюс" - представник не прибув;

від третьої особи - публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" - Пущик В.М., представник за довіреністю № 4652/0/2-12 від 21.06.2012;

від третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 у справі № 5011-72/11624-2012 (суддя Кирилюк Т.Ю.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" до товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС Плюс" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" про стягнення 163 365 грн. 72 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" про стягнення боргу в сумі 163 365 грн. 72 коп.

Позовні вимоги було обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо перерахування коштів гарантійного фонду згідно контракту №14-07/02-6-Л від 14.07.2005 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2012 у справі №5011-72/11624-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року, позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 163 365 грн. 72 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2013 року рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року у справі № 5011-72/11624-2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Так, скасовуючи вищенаведені судові акти, Вищий господарський суд України в постанові зазначив про те, що судам попередніх інстанцій потрібно було перевірити чи відповідає лист №8253/0/2-11 від 28.10.2011 року, яким підтверджується здійснення повного розрахунку замовника з відповідачем станом на 28.10.2011 року, вимогам, які висуваються до первинного документу, чи є вищезгаданий лист належним доказом у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, вказано на необхідність залучення до участі у справі як третьої особи публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", правовідносини якого з відповідачем стали підставою для задоволення позовних вимог.

За результатом нового розгляду даної справи господарським судом міста Києва 21.05.2013 прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі та вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 163 365 грн. 72 коп.

При прийнятті даного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки на даний час проведено повний розрахунок замовника будівництва з генеральним підрядником, отже строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів гарантійного фонду в сумі 163 365 грн. 72 коп. настав.

При цьому, судом першої інстанції виконано вказівки Вищого господарського суду України, зазначені в постанові по даній справі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 у справі №5011-72/11624-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що лист №8253/0/2-11 від 28.10.2011 року не є розрахунковим документом, який підтверджує факт здійснення оплати замовником генеральному підряднику за договором підряду від 04.07.2005 № 36/02-6.

Крім цього, в доповненнях до апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач не набув права вимоги оплати коштів гарантійного фонду в сумі 163 365 грн. 72 коп., оскільки договір відступлення права вимоги № 3 від 25.03.2010 є недійсним, у зв'язку з тим, що його підписано невідомою особою.

Представники апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 22.07.2013 підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2013 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи - публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" - залишив питання щодо задовлення апеляційної скарги на розсуд суду.

Треті особи - виробничо-комерційна приватна фірма "ОСС Плюс" та товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" не скористались правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження направлена за належними адресами.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін та третіх осіб не визнавалася обов'язковою.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від третіх осіб до суду не надійшло.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой", як замовником та виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС Плюс", як виконавцем 14.07.2005 укладено контракт №14-07/02-6-Л.

Згідно предмету даного контракту виконавець зобов'язався здійснити для замовника визначені цим договором роботи на об'єкті: "Будівництво Торгівельного центру "Метро Кеш енд Кері" (п. 1.1 контракту).

Відповідно до п. 4.1.3 контракту замовник при проведенні розрахунків утримує 10% вартості виконаних робіт для формування гарантійного фонду.

Пунктом 4.2 контракту передбачено, що кошти гарантійного фонду перераховуються виконавцю у наступному порядку.

- 50% гарантійого фонду замовник перераховує на користь виконавця, після 60 календарних днів з дати підписання акту про прийняття об'єкту в експлуатацію замовником будівництва, протягом 15 днів при умові перерахування коштів гарантійного фонду замовником будівництва.

- замовник утримує 50% гарантійого фонду після дати введення об'єкту в експлуатацію, до часу перерахування 50% коштів гарантійого фонду замовником будівництва, і перераховує їх виконавцю у наявному залишку на розрахунковий рахунок протягом 15 днів, після перерахування коштів гарантійного фонду замовником будівництва.

Так, товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" кошти гарантійного фонду в сумі 163 365 грн. 72 коп. замовнику сплачені не були.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього", як цесіонарієм та виробничо-комерційною фірмою "ОСС Плюс", як цедентом, 25.03.2010 укладено договір відступлення права вимоги № 3, згідно умов якого позивач набув права вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань за контрактом від 14.07.2005 №14-07/02-6-Л в частині оплати коштів гарантійного фонду в сумі 163 365 грн. 72 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" 17.09.2010 звернулося до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за контрактом від 14.07.2005 №14-07/02-6-Л.

Дана вимога товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" залишена без задоволення, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" звернулось до суду з позовом про стягнення коштів гарантійного фонду в сумі 163 365 грн. 72 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" також звернулось до суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги № №1,2 та 3 від 25.03.2010.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2010 по справі № 33/349 первісний позов задоволено в повному обсязі; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2011 року) рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2010 по справі № 33/349 частково скасовано та відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

При цьому, під час розгляду справи №33/349 Київським апеляційним господарським судом встановлено, що виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС Плюс" виконано, а товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" прийнято підрядні роботи загальною вартістю 8 244 000 грн. 00 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" частково розрахувалось з виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС Плюс" за виконані роботи в сумі 8 080 634 грн. 28 коп.

Решта коштів в сумі 163 365 грн. 72 коп. залишились не оплаченими відповідачем.

Так, судовими рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій встановлено, що несплачені відповідачем 163 365 грн. 72 коп. є коштами гарантійного фонду, строк сплати яких на час винесення відповідних судових рішень у справі №33/349 не настав, у зв'язку з неперерахуванням коштів гарантійного фонду замовником будівництва.

Крім цього, зазначеними судовими актами надано правове обґрунтування правомірності передачі права вимоги виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС Плюс" позивачу у даній справі, в тому числі за контрактом від 14.07.2005 №14-07/02-6-Л.

Таким чином, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено наявність у позивача права на отримання від відповідача коштів гарантійного фонду в сумі 163 365 грн. 72 коп.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, постанови у справі №33/349 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що позивач не набув права вимоги оплати коштів гарантійного фонду в сумі 163 365 грн. 72 коп., оскільки договір відступлення права вимоги № 3 від 25.03.2010 є недійсним, у зв'язку з тим, що його підписано невідомою особою, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскільки на даний час проведено повний розрахунок замовника будівництва з генеральним підрядником, отже строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів гарантійного фонду в сумі 163 365 грн. 72 коп. настав.

На підтвердження наведеного, позивачем надано суду відповідь замовника будівництва - публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (лист №8253/0/2-11 від 28.10.2011 року) на адвокатський запит, яким підтверджується здійснення повного розрахунку замовника з відповідачем станом на 28.10.2011 року.

Крім цього, судом першої інстанції було залучено до участі у даній справі як третю особу публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (замовник будівництва за контрактом №14-07/02-6-Л від 14.07.2005).

Відповідно до наданих суду ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" письмових пояснень (т.2, а.с. 57), останнє не має заборгованості перед відповідачем за договором підряду на будівництво торгівельного центру "МЕТРО Кеш енд Кері" по вулиці Городецькій та Кільцевій дорозі у місті Львові.

Крім того, відповідно до цих пояснень ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" не має можливості надати суду первинні бухгалтерські документи у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено принципи належності та допустимості доказів.

Таким чином, факт відсутності заборгованості замовника будівництва перед відповідачем підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами, а саме листом публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" від 28.10.2011 року №8253/0/2-11.

З огляду на вищевикладене не можуть бути підставами відмови у задоволенні позову доводи апелянта про те, що зазначений лист не є розрахунковим документом, який підтверджує факт здійснення оплати коштів замовником генеральному підряднику за договором підряду від 04.07.2005 № 36/02-6.

Слід також зазначити, що належним доказом підтвердження відсутності заборгованості замовника будівництва перед відповідачем не обов'язково повинен бути саме розрахунковий документ, оскільки як вже зазначалось, доказами у справі є будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі письмових і речових доказів, висновків судових експертів, а також пояснень представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів на підтвердження існування заборгованості замовника будівництва перед товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" до суду не надано.

Отже, враховуючи вищевикладене, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати позивачу коштів гарантійного фонду в сумі 163 365 грн. 72 коп. настав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки, позивачем доведено факт проведення повного розрахунку замовника будівництва з генеральним підрядником та не спростовано цієї обставини відповідачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" відповідачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 06 грн. 35 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 у справі №5011-72/11624-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (м. Київ, вул. Гмирі, б. 1-А, код за ЄДРПОУ 30210582) з Державного бюджету України зайво сплачену ним суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 06 грн. 35 коп., перераховану згідно платіжного доручення від 28.05.2013 № 2075. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

4. Матеріали справи № 5011-72/11624-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.