Постанова

від 19.02.2013 по справі 2а-11026/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2013 року 12:09 № 2а-11026/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В., за участю представників сторін:

від позивача: Бурносов Є.В. (довіреність від 17.07.2012 р.)

від відповідача: Чабан О.В. (довіреність від 29.12.2012 р. № 14/1-16/28638)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна» доКиївської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 133 від 24.06.2011 та № 134 від 24.06.2011,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Райсіо Україна» з позовом до Київської регіональної митниці (далі - КРМ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 133 від 24.06.2011 р., відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «мито на товари» у розмірі 162 906,17 грн. за основним платежем та на 203632,71 грн. за штрафними санкціями,

- № 134 від 24.06.2011 р., відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 32 581,23 грн. за основним платежем та на 40726,54 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті за наслідками перевірки у 2011 році вимог законодавства при декларуванні товарів «пластівці гречані», «пластівці пшоняні» за ВМД, оформленими у 2010 році.

Висновки акту перевірки та спірні рішення, як зазначає позивач, ґрунтуються на тому, що наведені вище товари, які були задекларовані під контролем митниці згідно УКТ ЗЕД за кодом 1104 19 99 00, мають класифікуватися за кодом УКТ ЗЕД 1904 20 99 00. Після цього, як зазначає позивач, митницею також було прийнято рішення про визначення країни походження, якою визначено Російську Федерацію, без надання преференційного режиму в оподаткуванні, передбаченого Угодою про вільну торгівлю від 21.02.1994 р., у зв'язку з тим, що критерій походження у графі 9 Сертифікатів про походження товару, на думку митниці, не відповідає коду визначеному контролюючим органом.

Проте, позивач не погоджується із зазначеними висновками митниці та з підстав, викладених у позовній заяві, а також з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, викладених у постанові від 18.12.2012 р. щодо пов'язаних із даною справою відносин, якою (постановою) скасовані рішення митниці про визначення коду товару, просить позов задовольнити.

Відповідач, з підстав викладених в акті перевірки вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими та не вбачає підстав для їх скасування.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Київською регіональною митницею проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «Райсіо Україна» (код з ЄДР 33742663; адреса: 01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 18) вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару «пластівці гречані», «пластівці пшоняні» у 2010 році.

За результатами перевірки складено акт від 20.05.2011 р. № Н/23/11/100000000/33742663 (далі - Акт перевірки).

Перевірка правильності декларування позивачем товарів стосувались зазначених вище товарів, раніше ввезених за ВМД: від 02.02.10 № 100000021/2010/700347, від 23.03.10 № 100000021/2010/701199, від 15.04.10 № 100000021/2010/701589, від 26.05.10 № 100000021/2010/702316, від 14.06.10 № 100000020/2010/702627, від 21.06.10 № 100000020/2010/702720, від 02.08.10 № 100000020/2010/703548, від 14.09.10 № 100000020/2010/704395.

Згідно із зазначеними вище ВМД було проведено митне оформлення товарів «пластівці гречані», «пластівці пшоняні» торгової марки «Nordic» в товарній підкатегорії 1104 19 99 00 УКТ ЗЕД. В Акті перевірки зазначається, що на зазначений товар встановлена ставка ввізного мита у розмірі 10%.

У той же час, в Акті перевірки зазначається, що згідно з вимогами УКТ ЗЕД у товарну позицію 1104, серед інших, включаються пластівці, які одержують в результаті роздавлювання або плющення, при цьому процесі зерно прогрівається або прокручується між нагрітими вільцями. Пластівці цієї товарної позиції являють собою неготові до вживання продукти, які необхідно піддати кулінарній обробці.

У товарну позицію 1904, як зазначає митниця, включаються готові харчові продукти із зерна зернових культур у вигляді пластівців, попередньо проварені або приготовлені іншим способом.

За результатами перевірки ввезення зазначених вище товарів за вищезгаданими ВМД та з урахуванням експертних висновків ЦМУЛДЕР на «пластівці гречані», «пластівці пшоняні» (від 19.11.2010 р. № 3.1.-421, від 10.12.2010 р. № 13.1.-437) встановлено, що дані пластівці являють собою готові до споживання після короткочасного проварювання або після замочування у киплячій воді продукти, розфасовані для роздрібної торгівлі, без додавання солі, цукру, подрібнених фруктів та ягід, не є смаженими або отриманими шляхом вздуття.

Отже, як приходить до висновку митниця, зазначені вище товари повинні класифікуватися в товарній підкатегорії 1904 20 99 00. На зазначений товар, як вказує митниця, встановлена ставка ввізного мита 10%.

У взаємозв'язку з наведеним в Акті перевірки зазначається, що зазначені вище товари були оформлені у режимі імпорту із застосуванням 065 преференції, відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю, яка набрала чинності 21.02.1994 р.

Виходячи з наведеного, Правил визначення країни походження товарів, враховуючи, що зазначені вище пластівці га думку митниці класифікуються за кодом УКТ ЗЕД 1904 20 99 00, країна походження товару, оформленого за вищезгаданими ВМД - Російська Федерація, без надання преференційного режиму в оподаткуванні, в зв'язку з тим, що критерій походження у гр. 9 Сертифікату СТ-1 не відповідає коду визначеному контролюючим органом.

Таким чином, як зазначає митниця в Акті перевірки, через невірне декларування товариством кодів товарів були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, що призвело до порушення Закону України «Про митний тариф України» та, відповідно, вимог Закону України «Про податок на додану вартість» у частині визначення бази оподаткування ПДВ, що розраховується відповідно до вимог п. 4.3. зазначеного Закону.

Вказані порушення, на думку митниці, призвели до несплати податкових зобов'язань по сплаті мита на суму 162 906,17 грн., по сплаті ПДВ - 32581,23 грн.

В Акті перевірки також зазначено, що по зазначеним товарам виносились класифікаційні рішення за кодом УКТ ЗЕД 1904 20 99 00 - від 22.12.2010 р. № КТ-100-3350-10 (на «пшоняні пластівці») та від 23.12.2010 р. № КТ-100-3794-10 (на «гречані пластівці») .

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані у даній справі рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, під час розгляду справи встановлено, що на підставі вищезгаданих експертних висновків ЦМУЛДЕР від 19.11.2010 р. № 3.1.-421 та від 10.12.2010 р. № 13.1.-437 на «пластівці гречані», «пластівці пшоняні», що поставлявся за вищезгаданими ВМД, відносно такого ж товару, представленого для митного оформлення за іншими ВМД від 01.11.2010 р. № 100000020/2010/705443 та від 29.11.2010 р. № 100000020/2010/705899, митницею було прийнято вищезгадані рішення про визначення коду товару: від 22.12.2010 р. № КТ-100-3350-10 та від 23.12.2010 р. № КТ-100-3794-10 відповідно до яких змінено код зазначеного товару з 1104 19 99 00 на 1904 20 99 00, на яких (висновках та рішеннях) по суті ґрунтуються висновки Акту перевірки і у даній справі та, відповідно, оскаржувані у даній справі рішення.

У той же час, під час розгляду справи встановлено, що відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 року № К/9991/29405/12 (справа № 2а-6245/11/2670) позов ТОВ «Райсіо Україна» до Київської регіональної митниці про скасування вищезазначених рішень про визначення коду товару задоволено.

Зокрема, скасовані вищезгадані рішення Київської регіональної митниці про визначення коду товару № КТ-100-3350-10 від 22 грудня 2010 року та № КТ-100-3794-10 від 23 грудня 2010 року, на яких, по суті, ґрунтуються і висновки Акту перевірки.

Скасовуючи зазначені рішення суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, зокрема зазначив, що для ідентифікації ввезеного товару (пластівців) за кодом 1904209900 у нього відсутні необхідні ознаки. Цим, по суті, спростовано висновки/рішення митниці щодо ідентифікації вищезгаданих пластівців за зазначеним кодом. При цьому, у постанові зазначається, що митниця неодноразово здійснювала митне оформлення пластівців за кодом 1104 19 99 00, який також визначений у вищезгаданих ВМД, які були предметом перевірки.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з положеннями ст. 255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про безпідставність викладених митницею в Акті перевірки висновків щодо визначення коду товару, який пройшов митне оформлення згідно з вищезгаданими ВМД, за кодом 1904209900, оскільки рішення про визначення коду товару, які ґрунтуються на наведених вище експертних висновках, на яких одночасно ґрунтуються висновки Акту перевірки та оскаржувані у даній справі рішення, скасовані судом.

При цьому, суд зазначає, що відсутні правові підстави поширення дії будь-якого нового рішення про визначення коду товару на процедуру митного оформлення товарів, що була здійснена до його прийняття.

Відтак, обставини, на яких ґрунтуються доводи митниці та які викладені в Акті перевірки, спростовуються вищенаведеним, а оскільки на наведених висновках (щодо визначення коду товару - 1904209900) ґрунтуються інші похідні від цього висновки, які покладені в основу нарахувань податкових зобов'язань, останні також не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними, з огляду на що судом не вбачається порушень з боку позивача при визначенні у ВМД коду товару та, відповідно, порушення вимог Закону України «Про Митний тариф України» та п. 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість», на порушення яких міститься посилання в оскаржуваних рішеннях, а отже судом не вбачається і підстав для нарахування податкових зобов'язань та, відповідно, штрафних санкцій у зв'язку з цим.

Окрім того, у взаємозв'язку з вищенаведеним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (далі - ВСУ), яка викладена у постановах від 16 січня 2012 року № 21-267а11 (номер рішення в ЄДРСР 21839974), від 23 січня 2012 року по справі № 21-272а11 (номер рішення в ЄДРСР 21438495), від 21 лютого 2012 року по справі № 21-813во10 (номер рішення в ЄДСР 22204842), які прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права та які в силу ст. 244 2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, за змістом статті 313 Митного кодексу України (2002) (далі - МК) класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань , зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно ст. 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.92 р. за № 2097-XII мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації. Відповідно до підпункту "б" пункту 10.1 у взаємозв'язку з положеннями п. 2.4. Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час оформлення ВМД), при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган . Відповідно до п/п. 4.2.1. Закону № 2181-III (в редакції на час оформлення ВМД) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, під час митного оформлення (в даному випадку у 2010 році) митний орган зобов'язаний був перевірити правильність класифікації товару, та відповідно визначити суму мита, податку на додану вартість до сплати.

Як також зазначається ВСУ у вищезгаданих постановах, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні обґрунтовані підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує (стаття 69 МК).

Аналіз зазначених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України (наприклад, внаслідок змови імпортера та посадових осіб митниці, зокрема, щодо протиправного заниження податкових зобов'язань, обставини щодо чого встановлені службовою перевіркою або ж за наслідками розгляду кримінальної справи).

Таких обставин митницею під час розгляду справи не наведено та судом під час розгляду даної справи не встановлено.

Як вбачається в даному випадку з матеріалів справи, під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні. Відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, в тому числі і правильність коду товару . Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з можливими, на його думку, невідповідностями митниця не скористалася.

При цьому, під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили, що митний орган був обмежений у реалізації своїх функцій, в отриманні інформації, необхідної для митного оформлення, як і не встановлено обставин, які б свідчили, що позивач перешкоджав митному органу в реалізації його повноважень або не виконував вимог митного органу щодо надання додаткових документів під час митного оформлення.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм у сукупності, слід дійти висновку, що у разі якщо митний орган, приймаючи ВМД, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та випустив товар у вільний обіг на митній території України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), що має місце у даному випадку, то за наведених вище обставин відповідач не мав правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань, що стосується і випадків подальшого (після митного оформлення) виявлення помилки митного органу при класифікації товару.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна» (код з ЄДР 33742663; адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської регіональної митниці № 133 від 24.06.2011 та № 134 від 24.06.2011.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 22.02.2013 р.