Ухвала

від 14.07.2014 по справі 2а-11026/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 року м. Київ К/800/35083/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013

у справі № 2а-11026/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райсіо Україна"

до Київської регіональної митниці

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 24.06.2011 № 133 та № 134.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки дотримання ТОВ "Райсіо" законодавства України з питань митної справи, складено акт 20.05.2011 № Н/23/11/100000000/33742663.

На підставі акта перевірки від 20.05.2011, відповідачем 24.06.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 133, яким позивачу нараховано мито на товари, що ввозяться на територію України на загальну суму 366 538, 88 грн., з яких 162 906, 17 грн. - за основним платежем та 203 632, 71 грн. - за штрафними санкціями; № 134, яким позивачу нараховано податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України на загальну суму 73 307, 77 грн., з яких 32 581, 23 грн. - за основним платежем та 40 726, 54 грн. - за штрафними санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Так, судами встановлено, що в період з 02.02.2010 по 14.09.2010 позивач здійснив митне оформлення товару "Пластівці гречані" та "Пластівці пшоняні" за кодом УКТ ЗЕД 1104 19 99 00. Вказаний код УКТ ЗЕД був зазначений у сертифікаті про походження товару.

Однак, Київська регіональна митниця дійшла висновку про те, що УКТ ЗЕД товару "Пластівці гречані" та "Пластівці пшоняні" є 1904 20 99 00.

Інформація про УКТ ЗЕД товару зазначається у сертифікаті про походження товару. У зв'язку з тим, що зазначений у наданому позивачем сертифікаті про походження товару код УКТ ЗЕД не відповідає коду, визначеному митним органом, відповідачем було зроблено висновок про те, що позивачем не доведено, що країною походження товару є Російська Федерація та, як наслідок, неправомірно застосовано преференційний режим оподаткування.

Разом з тим, судами встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 були скасовані рішення Київської регіональної митниці від 22.12.2010 № КТ-100-3350-10 та 23.12.2010 № КТ-100-3794-10, якими код товарів "Пластівці гречані" та "Пластівці пшоняні" було визначено 1904 20 99 00.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, правомірність зазначення ТОВ "Райсіо" коду УКТ ЗЕД 1104 19 99 00 не підлягає доведенню під час розгляду та вирішення даної справи, а, відтак, і висновок митного органу про недійсність сертифікату про походження товару та неможливість застосування позивачем преференційного митного режиму оподаткування також є неправомірним.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у Київської регіональної митниці підстав для прийняття спірних рішень від 24.06.2011 № 133 та № 134.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль