Рішення
від 04.04.2008 по справі 2-9/08
ГАЙСИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-9/2008 р

Справа № 2-9/2008 р.

А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2008 року Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді

С.К.Медвецького

при секретарі А.А.Сегеді

за участю адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в місті Гайсині справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ АПК

„Відродження” с. Жерденівка про стягнення заборгованості по заробітній платі,

середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної

плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної

шкоди, -

встановив:

Зважаючи на

складність у викладені повного рішення суду, пов'язаного з потребою у

обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд

вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст.10, 11, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,

суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ АПК „Відродження” с. Жерденівка Гайсинського

району Вінницької області код ЄДРПОУ 03734122, НС № 01351989, ІНН 037341202048

на користь ОСОБА_1 3 839 (три тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн.74 коп.

заборгованості по заробітній платі, 1 441 (одну тисячу чотириста сорок одну)

грн. 42 коп. компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням

термінів її виплати, 19 397 (дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто сім) грн.

середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 1 000 (одну

тисячу) грн. на відшкодування моральної шкоди, 610 грн. за проведення

експертизи, 400 грн. за надання юридичної допомоги, на користь держави 256

грн.78 коп. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути

оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Гайсинський районний

суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК

України.

Заочне рішення може

бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача,

поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя

Справа № 2-9/2008 р.

А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2008 року Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді

С.К.Медвецького

при секретарі А.А.Сегеді

за участю адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в місті Гайсині справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АПК

Відродження» с. Жерденівка про стягнення заборгованості по заробітній платі,

середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини

заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування

моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом, в якому просила

стягнути з відповідача на її користь 3 839 грн. 74 коп. заборгованості по

заробітній платі, 1 441 грн. 42 коп. компенсації втрати частини заробітної

плати через порушення термінів її виплати, 8 160 грн. середнього заробітку за

час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 грн., 610

грн. за проведення експертизи та 200 грн. витрат за надання юридичної допомоги.

Справа слухалась судами неодноразово.

У судовому засіданні позивачка уточнила та збільшила позовні

вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь 3 839 грн. 74 коп.

заборгованості по заробітній платі, 1 441 грн. 42 коп. компенсації втрати

частини заробітної плати через порушення термінів її виплати, 19 397 грн. середнього

заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди в сумі 3

000 грн., 610 грн. за проведення експертизи та 400 грн. витрат за надання

юридичної допомоги, пояснила, що після звільнення з роботи відповідач не

виплатив їй заборгованість по заробітній платі та компенсацію втрати частини

заробітної плати через порушення термінів її виплати. На неодноразові звернення

до адміністрації ТОВ «АПК Відродження»

виплатити їй заборгованість, відповідають відмовою, оскільки відсутні

документи, які свідчать про наявну заборгованість по заробітній платі. В

зв'язку з цим була проведена судово-бухгалтерська експертиза, висновком якої

визначено розмір заборгованості по заробітній платі.

З вини відповідача

їй не була виплачена заробітна плата, тому вимагала стягнути з ТОВ «АПК

Відродження» середній заробіток за весь час затримки розрахунку, відшкодування

моральної шкоди, якої вона зазнала через порушення її законних прав на

своєчасне отримання заробітної плати, в зв'язку з чим вона була позбавлена

можливості на свій розсуд розпорядитися належними їй коштами, вимушена

прикладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї сім'ї

та судові витрати по справі.

Представник

відповідача Майданюк Л.Г. вимоги позову не визнала зовсім, пояснила, що в

товаристві відсутні відомості про нарахування та виплату заробітної плати

відповідачці, а відтак немає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1

З'ясувавши позицію

сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню

частково з таких міркувань.

За змістом ч.1 ст.60

ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

-2-

Судом встановлено,

що відповідно до наказу № 55 від 30.07.2002 року ОСОБА_1 звільнено з посади

головного економіста ТОВ «АПК Відродження» с. Жерденівка (а.с.6-7); при

звільненні підприємство не виплатило позивачці заборгованість по заробітній

платі, компенсацію втрати частини заробітної плати через порушення термінів її

виплати та не надало документів про розмір невиплаченої зарплати та середній за

весь час затримки розрахунку.

Свідки ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили, що в ТОВ «АПК

Відродження» існувала заборгованість по заробітній платі перед працівниками

товариства, у тому числі і перед позивачкою, однак де знаходиться документація

по нарахуванню і виплаті заробітної плати пояснити не можуть.

Відповідно до вимог

ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день

звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з

ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, в якій

передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому

від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо

працівник в день звільненні не працював, то зазначені суми мають бути виплачені

не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про

розрахунок.

Цю саму вимогу

містить і ст.12 Конвенції № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону

заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з

працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому

заробітної плати.

Частинами 1 та 2

ст.117 КЗпП України, передбачено, що в разі невиплати з вини власника або

уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,

зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір

підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його

середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного

розрахунку.

При наявності спору

про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним

орган повинні сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли

спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника

частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить

рішення по суті спору.

Пленум Верховного

Суду України у п.20 його постанови від 24 грудня 1999 року

№ 13 „Про практику

застосування судами законодавства про оплату праці” роз'яснив, що установивши

при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою

розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від

підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей

день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві

вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника

середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його

до розгляди справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе

відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця

не виключає його відповідальність.

У разі не проведення

розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум

вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у

повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку

дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника

суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням

спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених

вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших

конкретних обставин справи.

Пунктом 25 цієї ж

постанови визначено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення

або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення

з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності,

передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до

суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно

від тривалості затримки розрахунку.

-3-

Як вбачається з

пояснень позивачки та висновку судово-бухгалтерської експертизи № 492 від

25.12.2005 року (а.с.48-54) на момент звільнення ТОВ «АПК Відродження» не

виплатило ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3 839 грн.74

коп.

Враховуючи те, що

відповідач своєчасно не виплатив ОСОБА_1 заробітну плату, то стягненню підлягає

середній заробіток за період затримки, визначений позивачкою з 01.09.2002 року

по 01.03.2008 року, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка склалась в

державі в зазначений період, оскільки за змістом ч.1 ст.3 Закону України «Про

оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір

заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може

проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці обсяг

робіт, в розмірі 19 397 грн.

За змістом ст.34

Закону України „Про оплату праці” компенсація працівникам втрати частини

заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться

відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у

порядку, встановленому чинним законодавством.

У встановлений

законом термін відповідач не виплатив позивачці заборгованість по заробітній

платі, тому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001

року № 159 „Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати

частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати” за змістом

якої, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з

порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше

календарних місяців виплати заробітної плати, з відповідача необхідно стягнути

на користь позивача 1 441 грн.42 коп. компенсації втрати частини заробітної

плати через порушення термінів її виплати (висновок експертизи а.с.48-54).

Порушення законних

прав ОСОБА_1 на своєчасне отримання належних їй сум призвело до моральних

страждань, оскільки позивачка була позбавлена

можливості на свій розсуд

розпорядитися належними їй коштами, вимушена прикладати додаткових зусиль для

організації свого життя та життя своєї сім'ї, тому відповідно до ст.237-1 КЗпП

України підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди, яку суд оцінює в сумі

1 000 грн.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника

відповідача про відсутність будь-яких доказів заборгованості відповідача перед

позивачем по заробітній платі, оскільки вони спростовуються поясненнями

свідків, які вказували про наявність такої заборгованості та висновком

експертизи. При цьому представнику відповідача надавалась судом можливість

спростувати докази надані позивачкою, однак ці докази спростовані не були.

Вирішуючи питання

про судові витрати, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь

позивачки 610 грн. за проведення експертизи, 400 грн. за надання юридичної

допомоги, на користь держави 256 грн.78 коп. державного мита та 30 грн. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.10, 11,

209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -