Ухвала

від 07.02.2013 по справі 13/18

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/13523/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009

у справі № 13/18

за позовом Закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль»(далі по тексту -позивач, ЗАТ «ЕКОСТАНДАРТ») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2007 №0000284110/0, від 27.11.2007 №0000284110/1, від 14.02.2008 №0000284110/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2008 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.07.2007 позивачем було подано до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2007 року, в якому відкоригована сума податкового кредиту до зменшення на суму 212753,00 грн. Тобто сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2007 року становитиме 354930,00 грн.

Відповідачем була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правильності відображення та сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість в зв'язку із поданням уточнюючого розрахунку за січень 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.08.2007 №745/41-10/21661022.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем наказу від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» , а саме допущено методологічну помилку при заповненні уточнюючого розрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2007 року.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.09.2007 №0000284110/0, яким встановлено суму податкового зобов'язання в розмірі 425509,00 грн. за основним платежем та 10637,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В результаті адміністративного оскарження даного рішення, відповідачем було прийнято додаткові повідомлення-рішення від 27.11.2007 №0000284110/1, від 14.02.2008 №0000284110/2, якими встановлено суму податкового зобов'язання в розмірі 425509,00 грн. за основним платежем та 10637,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції та помилково не погодився суд апеляційної інстанції.

Згідно пп. «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

З викладеної норми можна зробити висновок, що контролюючий орган, в разі виявлених арифметичних або методологічних помилок, зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку. Але надана норма не передбачає нарахування податкових зобов'язань чи штрафних (фінансових) санкцій в разі описки платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що під «опискою»розуміється помилка в написаному тексті через неуважність, а під «помилкою»-неправильність в підрахунках, написанні слова.

Судом досліджено оригінали поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з відміткою відповідача «отримано»від 23.07.2007 та зазначив, що позивачем при заповненні уточнюючого розрахунку в одному з двох оригінальних розрахунках підприємством було здійснено описку, а саме замість рядка 8.1 «Збільшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету»задекларовано рядок 8.2 «Зменшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету». В результаті, до відповідача потрапив варіант з опискою, тоді як у позивача залишився варіант без описки та з відміткою відповідача про прийняття розрахунку.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на норми наказу №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 №250/2054 та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки дані нормативно-правових актів не передбачають механізм нарахування сум податкового зобов'язання або штрафних (фінансових) санкцій в разі допущення описки платниками податків.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 11.09.2007 №0000284110/0, від 27.11.2007 №0000284110/1, від 14.02.2008 №0000284110/2 прийняті відповідачем неправомірно та необґрунтовано, тому позов підлягає задоволенню.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2008 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2008.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2008.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно

Помічник судді