Ухвала

від 05.03.2013 по справі 4-1924/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

05.03.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 10/797/19/13 Головуючий в першій інстанції: Гуло Г.В.

Категорія: скарга на постанову про відмову

в порушенні кримінальної справи Доповідач: Мудрова Є.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого судді: Мудрової Є.Ю.,

суддів: Батрака В.В., Юненка М.О.,

за участю прокурора: База люка В.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Севастополя апеляцію заявника ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 19 грудня 2011 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні ОРД, дізнання та досудового слідства військової прокуратури ВМС України Гаріфуліна Є.О. від 09 листопада 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно спецпрацівників Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 424 КК України, на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року),

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 12 вересня 2011 року постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні ОРД, дізнання та досудового слідства військової прокуратури ВМС України Гаріфуліна Є.О. від 12 січня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно спецпрацівників Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 424 КК України, на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року), скасовано, а матеріали направлено до військової прокуратури ВМС України для проведення додаткової перевірки.

За наслідками додаткової перевірки постановою військової прокуратури від 09 листопада 2011 року в порушенні кримінальної справи відносно зазначених осіб відмовлено з тих самих підстав.

Не погодившись з рішенням прокуратури, ОСОБА_3 28 листопада 2011 року звернувся до Ленінського районного суду міста Севастополя із скаргою, в якій просив постанову прокурора від 09 листопада 2011 року скасувати.

Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 19 грудня 2011 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час перевірки був опитаний заявник ОСОБА_3, який пояснив, що він дійсно, перехованою камерою робив запис розмови з ОСОБА_8, але про те, що він здійснює відеозйомку нікого не попереджав, дозволу і згоди на проведення відеозйомки ні у кого не отримував. Також пояснив, що ОСОБА_9 знаходиться у родинних зв 'язках з ОСОБА_5, тому останній, перевищуючи свої службові повноваження, сприяв ОСОБА_9 у вирішенні питання щодо права власності на земельну ділянку, що знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_9

Проте, під час проведення додаткової перевірки наведені обставини не знайшли підтвердження, оскільки згідно повідомлення № 76/13/4163 від 05 листопада 2011 року Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим - начальник Ленінського районного відділу Головного управління Служби безпеки України в АРК ОСОБА_5 у родинних зв 'язках з ОСОБА_9 не перебуває.

Зазначений факт також підтверджується поясненнями начальника Ленінського районного відділу Головного управління Служби безпеки в АРК - ОСОБА_5 від 08 листопада 2011 року, згідно з якими він в родинних зв 'язках з ОСОБА_9 не знаходиться і ніколи не знаходився. Крім того, під час виконання службових обов 'язків, він жодного разу не перевищував службові повноваження; сприяння у вирішенні питань ОСОБА_9 не надавав.

З пояснень ОСОБА_9 від 07 листопада 2011 року слідує, що він не перебуває та ніколи не перебував у родинних зв 'язках з ОСОБА_5

Заяви ОСОБА_3 про необхідність використання відеозапису його розмови з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 в якості доказів винних дій робітників СБУ перевірені як прокуратурою, так і судом.

Рішення про недопустимість вказаних відеоматеріалів у якості доказів слід визнати вірним, оскільки воно відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку про те, що перевірку проведено всебічно, повно, об 'єктивно досліджено усі обставини справи, а з матеріалу про відмову в порушенні кримінальної справи МП № 1 за 2011 рік судом встановлено, що рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 424 КК України, ухвалено на підставі перевірених обставин, у відповідності з вимогами ст. 99 КПК України (в редакції 1960 року).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить постанову суду першої інстанції від 19 грудня 2011 року скасувати в зв 'язку з порушенням матеріальних та процесуальних норм, а справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.

Заявник мотивує апеляційну скаргу помилковим твердженням суду про наявність між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 цивільно-правового спору про право власності на земельну ділянку. Посилається на те, що не прийнято в якості доказу відеозапис його розмови з ОСОБА_8, не перевірені свідчення ОСОБА_8 про його (ОСОБА_3) зацікавленість в отриманні акту на земельну ділянку з помилкою. В матеріалах перевірки немає відомостей, які б підтвердили чи спростували його дії.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Севастополя від 18 травня 2012 року постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 19 грудня 2011 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 - залишено без зміни.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, заявник ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду від 19 листопада 2011 року і ухвалу суду апеляційної інстанції від 18 травня 2012 року, а справу направити на новий судовий розгляд.

Ухвалою колегії суддів судової палаті у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3 частково задоволено, ухвалу Апеляційного суду міста Севастополя від 18 травня 2012 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Рішення щодо скасування ухвали Апеляційного суду міста Севастополя мотивовано порушенням права ОСОБА_3 на доступ до правосуддя і не створенням необхідних умов для реалізації прав, наданих йому як скаржнику, порушенням принципу рівності прав сторін під час судового розгляду, передбаченого ст. 261 КПК України (в редакції 1960 року), оскільки ОСОБА_3 не було забезпечено права брати участь у судовому розгляді та доведення перед судом обґрунтованості апеляції.

22 лютого 2013 року до Апеляційного суду міста Севастополя від ОСОБА_3 надійшли доповнення до апеляційної скарги на постанову районного суду міста Севастополя від 19 грудня 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 400 КПК України (в редакції 1960 року), яка регулює розгляд справ після скасування вироку, постанови чи ухвали, після скасування вироку, постанови чи ухвали, справа підлягає розгляду у відповідності з вимогами глав 23-30 цього Кодексу.

Згідно ст. 355 КПК України (в редакції 1960 року), особа, яка подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_3 звинуватив судів та правоохоронні органи АРК в організації відкритого державного рекету відносно виділеної йому у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 вказує на те, що на обставини розгляду справи № 2-43/2010р. в Ленінському районному суді АРК змусили його поїхати в Крим і запитати ОСОБА_10 як так сталося що він його оговорив. Обставини цієї розмови він довів до відома правоохонніх органів.

Крім того, ОСОБА_3 вказує на незаконність рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 18 травня 2012 року.

ОСОБА_3 до суду не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином ( рекомендований лист, одержав особисто 26 лютого 2013 року).

Згідно ч.3 ст. 362 КПК України (в редакції 1960 року), неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом або рішенням апеляційного суду.

Незважаючи на те, що Апеляційний суд міста Севастополя забезпечив ОСОБА_3 право брати участь у судовому розгляді та доведення перед судом своєї правоти (обґрунтованості апеляції), останній звернувся до суду з листом, яким просить провести судове засідання без його участи, по одержанню доповнення до апеляційної скарги (а.с.136).

Обов'язкова участь заявника при розгляді справ цієї категорії законом не передбачена. Підстав примусово доставити ОСОБА_3 до Апеляційного суду міста Севастополя немає.

Доповнення до апеляційної скарги надійшли до суду 22 лютого 2013 року.

Таким чином, апеляційна скарга заявника ОСОБА_3 розглянута Апеляційним судом міста Севастополя без його участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу заявника залишити без задоволення, а постанову районного суду - без зміни, як законну та обґрунтовану, дослідивши матеріали скарги, матеріали перевірки, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню за наступних обставин.

Згідно з нормами ст. 98 КПК України (в редакції 1960 року), при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов 'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.

З матеріалів, наданих до Апеляційного суду, встановлено, що підстав для ухвалення постанови про порушення кримінальної справи відносно спецпрацівників Головного управління Служби безпеки України в АРК ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 424 КК України, немає.

Так, судом першої інстанції, у виконання вимог, передбачених ст. 236-2 КПК України (в редакції 1960 року), в судовому засіданні досліджено матеріали перевірки Військової прокуратури ВМС України відносно зазначених посадових осіб, проаналізовано пояснення представника заявника ОСОБА_12, а також думку прокурора, про що зазначено у оскаржуваній постанові (а.с. 54-55).

Доводи щодо неповноти проведеної перевірки не підтверджуються дослідженими в суді матеріалами.

Висновок районного суду про недопустимість у якості доказу виготовленого ОСОБА_3 відеозапису розмови з ОСОБА_8 і ОСОБА_11 колегія суддів знаходить правильним, оскільки зазначений матеріал отриманий заявником з використанням засобів та методів оперативно-розшукової діяльності і з порушенням вимог Конституції України.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року, фактичні дані про злочин чи підготування до нього можуть бути отримані не тільки внаслідок проведення оперативно-розшукової діяльності уповноваженими особами, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які провадять власні (приватні) фото-, кино-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні. При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину або підготовку до нього та представлені в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 66 КПК України (в редакції 1960 року), необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість під час фіксування вказаних даних. Представлені особою документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони отримані з порушенням прав і основних свобод людини, закріплених Конституцією України, у тому числі, внаслідок цілеспрямованих дій з використанням оперативно-розшукових заходів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що під час розгляду скарги ОСОБА_3 істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, не допущено.

Питання про незаконність рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 18 травня 2012 року не може бути розглянуто в цьому судовому засіданні, через те, що не належить до компетенції Апеляційного суду.

Заява ОСОБА_3 про організацію відкритого державного рекету відносно виділеної йому у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 може бути розглянута в порядку, передбаченому КПК України.

Таким чином, апеляційну скаргу та доповнення до неї заявника ОСОБА_3 належить залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 19 грудня 2011 року - без зміни, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України (в редакції 1960 року), п.п. 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України ( в редакції 2012 року), колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 19 грудня 2011 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні ОРД, дізнання та досудового слідства військової прокуратури ВМС України Гаріфуліна Є.О. від 09 листопада 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно спецпрацівників Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 424 КК України, на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України ( в редакції 1960 року) - залишити без зміни.

Головуючий-суддя: підпис ОСОБА_13

Судді: підпис ОСОБА_14

підпис ОСОБА_15

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя Є.Ю. ОСОБА_13