Рішення

від 28.02.2013 по справі 30/400

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/400 28.02.13

За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах

держави в особі:

1. Київської міської державної адміністрації

2. Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Навчального закладу комунальної форми власності «Навчально-виробничий центр

«Професіонал»

Про стягнення 526 042,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: не з'явився

Від позивача-1: не з'явився

Від позивача-2: Цимбаліст В.В. представник за довіреністю № 155/1/03-07 від 02.01.13.

Від відповідача: Лисюк Є.С. представник за довіреністю № б/н від 03.09.12.;

Азарова Г.В. директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (далі - позивач-1) та Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач-2) до Навчального закладу комунальної форми власності «Навчально-виробничий центр «Професіонал» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості по орендній платі нежитлового приміщення в сумі 526 042,00 грн. відповідно до умов попереднього Договору № 10/3323 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 29.01.09.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендної плати, внаслідок чого у Навчального закладу комунальної форми власності «Навчально-виробничий центр «Професіонал» виникла заборгованість перед Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.11. порушено провадження у справі № 30/400, розгляд справи було призначено на 01.12.11.

01.12.11. представником позивача-1 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі, в яких Київська міська державна адміністрація просить суд вимоги прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.11. розгляд даної справи було відкладено на 22.12.11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.11. зупинено провадження у справі № 30/400 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 2а-9867/11/2670, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.12. на підставі ст. 79 ГПК України поновлено провадження у справі № 30/400, розгляд справи призначено на 15.11.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.12. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 27.11.12.

В судовому засіданні 27.11.12. представником позивача подано письмові пояснення у справі та клопотання про витребування доказів, яке судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.12. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 04.12.12.

30.11.12. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відрядженні, розгляд справи призначено на 20.12.12.

За результатами судового засідання 20.12.12., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 10.01.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному, розгляд справи № 30/400 призначено на 29.01.13.

В судовому засіданні 29.01.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.02.13.

04.02.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

05.02.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано клопотання про розстрочку виконання рішення суду в даній справі строком на 6 місяців.

Крім того, 05.02.13. представником відповідача через відділ діловодства суду та в судовому засіданні надано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 05.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 07.02.13.

07.02.13. представником відповідача через відділ діловодства суду надано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 07.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.02.13.

19.02.13. представником відповідача через відділ діловодства суду надано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 21.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 28.02.13.

27.02.13. та 28.02.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 28.02.13. представником позивача-2 підтримано позовні вимоги прокуратури в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.02.13. проти позову заперечив та підтримав заяву про розстрочку виконання рішення в даній справі.

Представники прокуратури та позивача-1 в судове засідання 28.02.13. не з'явились, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/400.

В судовому засіданні 28.02.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача-2 та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення заборгованості.

29.01.09. між позивачем-2 (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено попередній Договір № 10/3323 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду об'єкт оренди (нежитлові приміщення) загальною площею 2 303,80 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, ю. 31, к. 1, про що між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі від 29.01.09.

Розмір орендної плати встановлено п. 3.1 Договору в розмірі 16 569,15 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.4 Договору, додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість, який сплачується разом з орендною платою.

Орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві (п. п. 3.5, 3.6 Договору).

Пунктом 9.1 Договору строк його дії встановлено з 29.01.09. по 29.04.09.

За твердженням прокуратури, відповідач орендоване приміщення по акту після закінчення строку дії Договору не повернув та продовжує користуватись об'єктом оренди, проте не сплачує орендну плату, що зумовило виникнення у Орендаря заборгованості.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до положень п.16 Методики розрахунку орендної плати за майно територі альної громади м. Києва, яке передається в оренду до складу річної орендної плати входять експлуатаційні витрати орендодавця у складі: амортизаційні відрахування на об'єкт оренди; плата за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди; витрати на виготовлення технічної документації та визначення справедливої вартості об'єкта оренди; проведення технічної інвентаризації і паспортизації нежитлового фонду; обов'язкові збори і платежі, сплата яких покладена законодавством на орендодавця; накладні видатки орендо давця. Відповідно до п.п. 8.4 п. 23 вказаної методики орендна ставка за користування неру хомим майном комунальної власності територіальної громади м. Києва для організацій, які здійснюють освітню діяльність та фінансуються і отримують кошти за рахунок державного чи місцевого бюджету, встановлюється в межах витрат на утримання об'єкта оренди.

Як те вбачається з обґрунтованого контррозрахунку ціни позову відповідача, відповідно до положень п. 3.2 Договору, розрахунок орендної плати за період з часу укладення Договору з 29.01.09. по 01.09.09. повинен був здійснюватись пози вачем наступним чином: загальний розмір заборгованості із урахуван ням індексів інфляції та податку на додану вартість становить: за лютий 2009 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 101,5% = 20 181,20грн. (16 817,67грн. без ПДВ); за березень 2009 р.: 16 569,15 грн. х 1,2/100% х 101,4% = 20 161,34грн. (16 801,12грн. без ПДВ); за квітень 2009 р.: 16 569,15 грн. х 1,2/100% х 100,9% = 20 061,92грн. (16 718,27грн. без ПДВ); за травень 2009 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 100,5% = 19 982,40грн. (16 652,00грн. без ПДВ); за червень 2009 р.: 16 569,15 грн. х 1,2/100% х 101,1% = 20 101,69грн. (16 751,41грн. без ПДВ); за липень 2009 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 99,9% = 19 863,10грн. (16 552,58грн. без ПДВ); за серпень 2009 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 /100% х 99,8% = 19 951,00грн. (16 625,83грн. без ПДВ). Разом за період з 01.02.2009р. по 31.08.2009р. (за 7 місяців) загальний розмір заборгова ності відповідача по орендній платі перед позивачем із урахуванням індексів інфляції та по датку на додану вартість становить - 140 302,65грн. (116 918,88грн. без ПДВ).

Далі, у липні та серпні 2009 року відповідач здійснив позивачу оплату орендної плати на загальну суму 44 721,24 грн.

Із урахуванням часткового погашення боргу за період з 29.01.2009 р. по 31.08.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить: 140 302,65грн.-44 721,24грн. = 95 581,41грн. (а не 110 685,86грн., як зазначив у довідці позивач-2). Вказане ні позивачами ні прокуратурою не спростовано.

Відповідно до положень п. 3.2 Договору розрахунок орендної плати за період з 01.09.09. по 30.04.11. із урахуван ням індексів інфляції та податку на додану вартість повинен був здійснюватись позивачем наступним чином: за вересень 2009 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 100,8% = 20 042,04грн. (16 701,70грн. без ПДВ); за жовтень 2009 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 100,9% = 20 061,92грн. (16 718,27грн. без ПДВ); за листопад 2009 р.: 16 569,15 грн. х 1,2/ 100% х 101,1% = 20 101,70грн. (16 751,41грн. без ПДВ); за грудень 2009 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 100,9% = 20 061,92грн. (16 718,27грн. без ПДВ); за січень 2010 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 101,8% = 20 240,87грн. (16 867,39грн. без ПДВ); за лютий 2010 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 101,9% = 20 260,75грн. (16 883,96грн. без ПДВ); за березень 2010р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 100,9% = 20 061,92грн. (16 718,27грн. без ПДВ); за квітень 2010 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 99,7% = 19 823,33грн. (16 519,44грн. без ПДВ); за травень 2010 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 99,4% = 19 763,69грн. (16 469,74грн. без ПДВ); за червень 2010 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 99,6% = 19 803,44грн. (16 502,87грн. без ПДВ); за липень 2010 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 99,8% = 19 843,21грн. (16 536,01грн. без ПДВ); за серпень 2010 р.: 16 569,15 грн. х 1,2/ 100% х 101,2% = 20 121,58грн. (16 767,98грн. без ПДВ); за вересень 2010 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 102,9% = 20 459,59грн. (17 049,66грн. без ПДВ); за жовтень 2010 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 100.5% = 19 982,40грн. (16 652,00грн. без ПДВ); за листопад 2010 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 100,3% = 19 942,63грн. (16 618,86грн. без ПДВ); за грудень 2010 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 100,8% = 20 042,04грн. (16 701,70грн. без ПДВ); за січень 2011 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 101.0% = 20 081,81грн. (16 734,84грн. без ПДВ); за лютий 2011 р.: 16 569,15 грн. х 1,2 / 100% х 100,9% = 20 061,92грн. (16 718,27грн. без ПДВ); за березень 2011 р.: 16 569,15 грн. х 1,2/100% х 101,4% = 20 161,34грн. (16 801,12грн. без ПДВ); за квітень 2011 р.: 16 569,15 грн. х 1,2/ 100%х 101,3% = 20 141,46грн. (16 784.55грн. без ПДВ), разом 401 059,56грн. (334 216,31грн. без ПДВ).

При цьому, судом враховано, що відповідач частково погасив за боргованість по орендній платі на загальну суму 67 473,44 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить: 333 586,12 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі за період з 29.01.09. по 30.04.11. становить: 95 581,41 грн. + 333 586,12 грн. = 429 167,53 грн. із урахуванням ПДВ, що є сумою меншою, ніж заявлено до стягнення прокуратурою.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджується, не заперечується відповідачем та не спростовано позивачем, що Навчальний заклад комунальної форми власності «Навчально-виробничий центр «Професіонал» в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування приміщенням в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить саме 429 167,53 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню в розмірі 429 167,53 грн.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог та стягуються з відповідача в доход Державного бюджету України.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду в даній справі на строк 62 місяців, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ч. 6 ст. 83 ГПК України встановлено право господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таким чином, розстрочку виконання судового рішення може бути надана судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно з вказівками, що містяться в п. 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 7.2 вказаної постанови).

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Відповідачем не подано суду належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, того, що фінансування останнього покращиться та буде здійснюватись без затримки, а результати господарської діяльності будуть позитивними, а розстрочка заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом.

Оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності заявника, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

Крім того, суд відзначає, що наведені відповідачем обставини не є винятковими.

Таким чином, розглянувши мотиви поданої Навчальним закладом комунальної форми власності «Навчально-виробничий центр «Професіонал» заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяв відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 30/400 строком на 6 календарних місяців.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Навчального закладу комунальної форми власності «Навчально-виробничий центр «Професіонал» (01034, м. Київ, вул. Велика Житомирська, б. 19, літ. Б, Б'; ідентифікаційний код 04013666) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 429 167 (чотириста двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят сім) грн. 53 коп. - заборгованості.

3. Стягнути з Навчального закладу комунальної форми власності «Навчально-виробничий центр «Професіонал» (01034, м. Київ, вул. Велика Житомирська, б. 19, літ. Б, Б'; ідентифікаційний код 04013666) в доход Державного бюджету України 8 583 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 34 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині - в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.03.13.

Суддя Т.М. Ващенко