Постанова

від 07.03.2013 по справі 28/5005/8083/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2013 р. Справа № 28/5005/8083/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил, Є.Борденюк, І.Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "МЗ Карго" на постановувід 13.12.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 28/5005/8083/2011 за позовомприватної юридичної фірми "Гестор" дотовариства з обмеженою відповідальністю "МЗ Карго" про стягнення 50 289,00 грн. В судове засідання представники сторін не з'явились Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Приватна юридична фірма "Гестор" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Авторент" безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 40730 грн., інфляційних втрат 7530 грн. 57 коп., 3% річних 2028 грн. 60 коп.

Позовні вимоги мотивовані таким.

28.04.2009 ТОВ "Агрофірма "Нива" платіжним дорученням № 317 перерахувало ТОВ "Авторент" (правонаступником якого є ТОВ "МЗ Карго") суму 55270,00 грн.

Зазначена сума була перерахована помилково, оскільки фактично ТОВ "Агрофірма "Нива" мала перерахувати суму 14540,00 грн.

30.09.2009 ТОВ "Агрофірма "Нива" листом № 233 пред'явила ТОВ "Авторент" вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 40730 грн., яка відповідно до відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 05.10.2009.

14.02.2011 за Договором відступлення права вимоги укладеного між ТОВ "Агрофірма "Нива" та Приватною юридичною фірмою "Гестор" ТОВ "Агрофірма "Нива" передало позивачу право вимагати від відповідача повернення суми 40730 грн., пред'явленої вимогою від 30.09.2009 № 233.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2012 (суддя Г.Манько), яке залишене без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 (колегія суддів: А.Дмитренко, А.Прокопенко, Л.Чоха), присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 40730 грн., інфляційних втрат 7173 грн. 33 коп., 3% річних 2028 грн. 60 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані таким.

24.04.2009 сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "НИВА" і товариство з обмеженою відповідальністю "Авторент" уклали договір поставки № 50 з доданою до нього специфікацією № 1, відповідно до якого сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "НИВА" взяло на себе зобов'язання поставити 147 тон озимої пшениці 4-го класу за ціною 1000 грн. за тону, а товариство з обмеженою відповідальністю "Авторент" - прийняти та оплатити партію озимої пшениці. Пунктом 4 специфікації передбачена стопроцентна попередня оплата цієї партії товару, а п. 3 специфікації - обов'язок продавця поставити партію товару у строк до 30.04.2009.

Платіжним дорученням № 173 від 24.04.2009 на виконання умов договору поставки № 50 від 24.04.2009 ТОВ "Авторент" перерахувало ТОВ "Агрофірма "Нива" суму 147000 грн., вказавши призначення платежу: за озиму пшеницю у фізичній вазі. Після одержання суми попередньої оплати у ТОВ "Агрофірма "Нива" виникло зобов'язання поставити зерно озимої пшениці у кількості, передбаченій договором.

27.04.2009 ТОВ "Агрофірма "Нива" передало ТОВ "Авторент" 132 тони 460 кг зерна озимої пшениці на суму 132460 грн. Товар передали за товарно-транспортними накладними від 27.04.2009.

Факт поставки зерна озимої пшениці 27.04.2009 за договором поставки №50 від 24.04.2009 у кількості 132,460 тон встановлений Запорізьким апеляційним господарським судом у постанові від 12.02.2010 по справі № 13/392/09, яка постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2010 у цій же справі залишена без зміни.

Предмет спору у справі №13/392/09 - позовні вимоги ТОВ "Авторент" до ТОВ "Агрофірма "Нива" про стягнення 147 000 грн., які безпідставно отримані останнім у зв'язку з тим, що ТОВ "Авторент" не отримувало від ТОВ "Агрофірма "Нива" зерно пшениці на виконання договору поставки від 24.04.2009 №50. Рішенням господарського суду Запорізької області позовні вимоги ТОВ "Авторент" задоволені повністю: зобов'язано ТОВ "Агрофірма "Нива" повернути на користь ТОВ "Авторент" зазначену суму. Проте, постановою апеляційної інстанції у даній рішення господарського суду Запорізької області скасоване, у задоволенні позову відмовлено.

Тобто, зазначеними постановами Запорізького апеляційного господарського суду і Вищого господарського суду України фактично визнана, як встановлений факт, поставка ТОВ "Агрофірма "Нива" 132,460 т. зерна озимої пшениці (за договором поставки від 24.04.2009 №50) на суму 132 460 грн. на адресу ТОВ "Авторент" на підставі товарно-транспортних накладних та довіреності від 15.04.2009 №3, а помилкове перерахування ТОВ "Авторент" 147 000 грн. на користь ТОВ "Агрофірма "Нива" визнане як попередня оплата.

Посилання відповідача на висновки судової експертизи від 31.01.2012 щодо відсутності власних підписів колишнього директора Гарнаги І.В. на довіреності № 3 і товарно-транспортних накладних від 27.04.2009 відхилене господарськими судами попередніх інстанцій, оскільки факт поставки товару і здійснення сторонами розрахунків встановлений при розгляді справи № 13/392/09.

27.08.2011 Пологівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ "Агрофірма "Нива" за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів).

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за договором № 50 від 24.04.2009 поставлено 132,460 тони зерна озимої пшениці на суму 132460 грн., а попередня оплата здійснена за 147 тон зерна у сумі 147000 грн.

В результаті проведеного ТОВ "Агрофірма "Нива" аналізу розрахунку сторін за договором поставки від 24.04.2009 № 50 з'ясувалося, що сума 55270 грн. перерахована помилково, оскільки фактично ТОВ "Агрофірма "Нива" повинно повернути відповідачу суму 14540 грн. (147000 грн. - 132460 грн.).

Отже, сума 40730 грн. (55270грн. - 14540 грн.) отримана відповідачем без достатньої правової підстави (безпідставно).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України ЮФ "Гестор" на підставі договору від 14.02.2011 є новим кредитором у зобов'язанні з повернення одержаних ТОВ "Авторент" без достатньої правової підстави грошових коштів у сумі 40730 грн.

02.03.2011 приватна юридична фірма "Гестор" на адресу відповідача надіслала листа - вимогу № 50 про сплату 40 730 грн. за вказаними реквізитами. Згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення ця вимога одержана ТОВ "Авторент" 29.03.2011.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом від 30.03.2011 запросив у позивача документи, що підтверджують борг.

27.04.2011 позивач листом № 76 направив відповідачу витребувані документи, які останнім отримані 17.05.2011, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції.

В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний виконати обов'язок з повернення безпідставно набутих грошових коштів у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто у строк до 12.10.2009 (з урахуванням первісно направленої вимоги ТОВ "Агрофірма "Нива" від 30.09.2009 №233 про повернення коштів).

Доказів повернення коштів в сумі 40 730 грн. ТОВ "Агрофірма "Нива", або приватній юридичній фірмі "Гестор", як новому кредитору, відповідач не надав.

Отже, з 12.10.2009 має місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення грошових коштів у сумі 40730 грн.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалою від 22.11.2012 замінив відповідача у справі з ТОВ "Авторент" на ТОВ "М3 Карго", згідно з наданого відповідачем 21.11.2012 протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Авторент" від 29.05.2012 № 1/12, якими прийнято рішення про зміну найменування останнього на товариство з обмеженою відповідальністю "М3 Карго" (державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи здійснена 03.08.2012).

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

При цьому, заявник касаційної скарги посилається на те, що висновки господарського суду апеляційної інстанції у справі №13/392/09 не можуть мати преюдиціального значення при вирішенні даного спору.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Тотожність суб'єктного складу спору, що є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін, визначається не назвою сторін, а їх правами та обовязками.

Посилання відповідача на різний суб'єктний склад у справі №13/392/09 та справи, що розглядається, колегією суддів Вищого господарського суду України визнається помилковим, оскільки ТОВ "М3 Карго" є правонаступником ТОВ "Авторент", а отже до відповідача перейшли всі права та обов'язки його попередника. До того ж, державна реєстрація зміни найменування ТОВ "Авторент" на ТОВ "М3 Карго" відбулася після винесення рішення у даній справі, а до приватної юридичної фірми "Гестор" перейшли права та обов'язки кредитора (ТОВ "Агрофірма "Нива") за договором відступлення права вимоги.

За договором № 50 від 24.04.2009 відповідачу поставлено 132,460 тони зерна озимої пшениці на суму 132460 грн., а попередня оплата здійснена за 147 тон зерна у сумі 147000 грн. З огляду на те, що умовами договору поставки передбачена попередня оплата, колегія суддів погоджується з тим, що у позивача відсутнє право на утримання зайво сплачених коштів, що стало підставою для їх повернення покупцю. Оскільки поставка була здійснення не у повному обсязі, постачальник замість 14540 грн. перерахував 55270грн.

Факт перерахування 55270грн. відповідачем не спростовується.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність отримання 40730 грн. (55270грн. - 14540 грн.).

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МЗ Карго" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 у справі №28/5005/8083/2011 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк