Рішення

від 10.02.2009 по справі 9/13-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/13-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом   

до   

про  

При секретарі судового засідання Фуркаленко І.Л.

Представники:

СУТЬ СПОРУ:

ПП „Ельба-Інвест” звернулося у грудні 2008 року із позовом до ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” в особі Полупанівської філії ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість”, в якому просить господарський суд визнати недійсним договір про надання охоронних послуг № 559 від 06.05.08р. з дня його укладання внаслідок навмисного введення в оману позивача та стягнути з відповідача на свою користь збитків у подвійному розмірі у сумі 55935 грн. 48 коп. Обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що при укладенні зазначеного договору та його підписанні представник Замовника послуг, яким виступала Полупанівська філія, навмисно ввів в оману Позивача щодо наявності відповідних повноважень на його укладення, що відноситься до обставин, які мають істотне значення (прав та обов'язків сторін), тому у зв'язку із цим, відповідно до ст. 16, ч.1 ст. 229 та ст. 230 Цивільного кодексу України, такий правочин визнається судом недійсним. Вказує, що підтвердженням цього є умови абз. 8 ст. 5 Положення про Полупанівську філію ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” та довідка ЄДРПОУ. Вважає, що оскільки замовник послуг за недійсним договором є представником юридичної особи Відповідача, що визначено положеннями ст. 95 Цивільного кодексу України та установчими документами, то належним відповідачем за цим позовом є саме ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість”. Просить суд застосувати до Відповідача положення ч.2 ст. 230 Цивільного кодексу України, згідно з якими правовими наслідками вчинення правочину під впливом обману є те, що сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду. Вказує, що за розрахунками Позивача належать до стягнення збитки у сумі 55935,48 грн., яка обчислюється  як подвійний розмір заборгованості, що утворилась внаслідок не сплати за фактично надані послуги охорони у липні та серпні 2008 року на суму 17000,00 грн. та на суму 10967,74 грн. відповідно.

В судовому засіданні 05.02.2009р. Позивачем подано клопотання про внесення виправлення до редакції назви сторін по справі в тексті позовної заяви, а саме замінити назву „Замовник послуг” на назву „Третя особа на стороні Відповідача”. У задоволенні цього клопотання судом відмовлено у зв'язку із відсутністю у справі будь-якої третьої особи на стороні Відповідача. До того ж, як підтверджено матеріалами справи Полупанівська філія не має статусу юридичної особи, тому, згідно положень ст. ст. 1, 2, 21, 27 Господарського процесуального кодексу України, а також ст. 80 Цивільного кодексу України, не може бути самостійним учасником судового процесу у господарських судах у якості третьої особи.

Відповідач позов не визнав. Вважає себе неналежним відповідачем у справі, оскільки  ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” ніяких договірних відносин із ПП „Ельба-Інвест” не мало, а спірний договір укладався з Позивачем виключно від імені Полупанівської філії. Звертає увагу на той факт, що майно Полупанівської філії перебуває у власності ДП „Полупанівський кар'єр”, розпорядником якого є Фонд держмайна України в Тернопільській області, а ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” є орендарем зазначеного майна. Зазначає також, що у договорі про надання охоронних послуг № 559 від 06.05.08р. відсутні будь-які вказівки щодо повноважень директора Полупанівської філії Штогрина І.Б. на укладення договору від імені ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість”. Вказує, що ТОВ "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" ніякого дозволу на укладення договору Філії не надавалося. Посилання Позивача на те, що він просив документи на підтвердження повноважень Полупанівської філії, але йому не надали їх, внаслідок чого умисно ввели в оману –є безпідставними, оскільки вся відповідальність за не отримання вищезазначених документів покладається виключно на Позивача. Договір №559 від 06.05.2008р. вважає недійсним з підстав невідповідності його вимогам закону, а не з підстав оману.

В судовому засіданні 05.02.2009р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -

        встановив:

Між Приватним підприємством ”Ельба-Інвест” (далі Позивач) в особі директора Сусло В'ячеслава Івановича, який діє на підставі Статуту підприємства, з одного боку і Полупанівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” (надалі також - Замовник послуг) в особі директора Штогрин Ігора Богдановича, що діє на підставі Статуту, з іншого боку був укладений договір про надання охоронних послуг № 549 від 06.05.2008р. строком на один рік з правом його пролонгації.

Як вказував Позивач, в процесі погодження умов зазначеного Договору він висловив усне прохання Замовнику послуг, про те, що йому слід отримати від нього ряд копій документів, які необхідні для забезпечення ліцензійних умов діяльності, що передбачені змінами до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання охоронних послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, затверджених Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерством внутрішніх справ України  від 14.12.2004 р. № 145/1501 згідно наказу №17/24 від 19.02.2007р., зокрема:

- документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно або право на його користування, яке охороняється за Договором;

- документи, які підтверджують повноваження фізичної особо на вчинення  юридичних дій від імені юридичної особи –права підпису договору від імені замовника, разом наказом про призначення або витягом з протоколу зборів про обрання на посаду.

- витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) станом на день укладення Договору.

При цьому Замовник послуг запевняв, що такі документи будуть подані ним після погодження з керівництвом Відповідача - Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” (надалі –Відповідач), оскільки сам Замовник послуг має статус філії підприємства Відповідача, а тому частиною витребуваних документів не володіє взагалі.

Водночас сторони цього договору приступили до його фактичного виконання, але у ході виконання зазначеного договору такі документи Замовник послуг Позивачу так і не передав, хоча останній і звертався до нього з письмовим проханням (лист № 576 /ю від 08.07.2008 р.).

Як вказує Відповідач, йому нічого не було відомо про існування договірних відносин між Позивачем та Полупанівською філією, Відповідач не уповноважував директора Полупанівської філії Штогрину І.Б. та не видавав відповідного доручення на укладення зазначеного Договору.

Відповідно до умов Договору, Позивач надавав послуги по охороні майна Замовника послуг, яке знаходиться за адресою: с.Полупанівка, Підволочиського району, Тернопільської області, що зазначено в додатку № 1 до Договору.

Всі акти виконаних робіт по даному Договору підписувалися безпосередньо директором Полупанівської філії, платежі також здійснювалися  Полупанівською філією без участі та погодження юридичної особи –Відповідача, що підтверджується також листом генерального директора Відповідача від 30.01.2009р.

Як вказує Позивач, 20.08.2008р. через пошту Інтернет на власному електронному сайті він отримав листа від Замовника послуг №20, що був датований 19.08.2008р., у якому останній вимагав розірвати договір з 19.08.2008р., тому з 21.08.2008р. Позивач вимушений був зняти всі пости з охоронюваних об'єктів Замовника послуг. При цьому, оскільки Замовник послуг –Полупанівська філія відмовився підписувати акт здачі приймання виконаних робіт (наданих послуг) за серпень 2008р., тому ці документи були надіслані йому рекомендованим листом № 674 від 08.09.2008 р.

Як свідчать матеріали справи, додатковим доказом того, що послуги охорони були надані Позивачем по 20.08.2008 року слугують посвідчення про відрядження працівників охорони Позивача і лист самого Замовника послуг № 20 від 19.08.2008 року, у якому він просить зняти пости охорони.

Як вказує Позивач, про дійсний обсяг повноважень йому стало відомо із статутних документів, які були подані Відповідачем до справи №15/167-3043, яка розглядалась господарським судом Тернопільської області, але провадження у якій було припинено судом, оскільки позов про стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг в сумі 36041,18 грн. був пред'явлений Позивачем безпосередньо до Полупанівської філії ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість”, тобто особи, яка не має статусу юридичної особи.

За розрахунками Позивача на день припинення дії договору у Полупанівської філії ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” існує борг у сумі 27967,74 грн., який складається з послуг охорони, що були надані Позивачем:

-          у липні 2008 року згідно акту № ОУ-0001188 від 31.07.2008 р. на суму 17000,00 грн.;

-          у серпні 2008 р. згідно акту № ОУ-0001351 від 21.08.2008 р. на суму 10967,74 грн., виходячи з розрахунку (17000,00 грн. / 31 день х 20 днів), де :

17000,00 грн. –ціна Договору;

31 день - кількість календарних днів у серпні;

20 днів - кількість днів серпня 2008 р., у які Позивачем надано послуги охорони.

Таким чином, Позивач обрахував розмір збитків, які підлягали б до відшкодуванню Відповідачем, згідно вимог ч. 2 ст. 230 Цивільного кодексу України, у подвійному розмірі, що складає: 55935,48 грн. (27967,74 грн. х 2 = 55935,48 грн.)

Проте, з урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню в частині про визнання договору недійсним, а у решті позовних вимог про стягнення грошових коштів слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вказано у тексті зазначеного Договору, зокрема преамбулі та реквізитах сторін, у ньому відсутні будь-які вказівки щодо повноважень директора Полупанівської філії Штогрина І.Б. на укладення цього договору від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість”, окрім посилань на Статут.

Як вбачається з матеріалів справи Полупанівська філія ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” діє на підставі відповідного Положення, а не Статуту.

У статті 5 Положення про Полупанівську філію ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” встановлено, що Директор філії, зокрема: - представляє Філію у відносинах з організаціями, підприємствами, установами та громадянами, укладає угоди стосовно діяльності Філії в обсязі, визначеному дорученням, і забезпечує їх виконання. Директор філії не має права підписувати будь-які угоди та договори без дозволу Зборів Учасників Товариства.

Безпосередньо Статут ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” також не містить положень про повноваження директора філії.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували певний обсяг повноважень директора Полупанівської філії Штогрина І.Б., як от: довіреності або дозволу Зборів учасників товариства –суду на час розгляду справи сторонами спору не надано.

Отже, слід визнати, що директор Полупанівської філії Штогрин І.Б. не мав повноважень на укладення договору про надання охоронних послуг № 549 від 06.05.2008р. від імені ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість”.

Згідно п. 4.5.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання охоронних послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян”, затверджених Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерством внутрішніх справ України від 14.12.2004р. №145/150-1, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.12.2004р. за №1678/10277, з метою організації та під час здійснення охоронної діяльності забороняється: здійснювати за цивільно - правовими договорами заходи охорони майна без наявності відповідних документів, які підтверджують повноваження замовника охоронних послуг щодо володіння, користування або розпорядження цим майном, законність перевезення  належного йому вантажу тощо, та охорони громадян без підтвердження повноважень замовника представляти законні інтереси фізичної особи, на користь якої запропоновано укласти угоду. Право власності на нерухоме майно замовника охоронних послуг підтверджується правовстановлювальним документом і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Повноваження фізичної особи на вчинення юридичних дій від імені юридичної особи без довіреності підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ч. 2 і 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З огляду на вищевказані приписи Ліцензійних умов та Цивільного кодексу України, Позивач перед укладенням зазначеного договору, повинен був пересвідчитися у обсязі цивільної дієздатності іншої сторони за договором –Полупанівської філії ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість”, яка виступала Замовником послуг, зокрема отримати докази на підтвердження обсягу повноважень директора цієї філії Штогрини І.Б. на вчинення такого правочину.

Посилання Позивача про те, що він письмово звертався на адресу Полупанівської філії про надання цих документів не можуть бути враховані судом під час розгляду даної справи, оскільки такі дії були вчинені Позивачем не напередодні укладення зазначенного Договору, а вже через 3 місяці після його укладення, та не мали значимих правових наслідків, як от отримання згоди на укладення зазначеного Договору зі сторони юридичної особи –Відповідача.

Згідно ч.1 ст. 230 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається  судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину,  або якщо вона замовчує їх існування.

У частині 2 ст. 230 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, згідно з якими сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Отже, під обманом у даному випадку слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Як вбачається із пояснень Позивача, він був обізнаний про вимоги чинного законодавства щодо порядку укладення договорів, у яких однією зі сторін виступає не юридична особа, а її структурний підрозділ, зокрема, із обов'язковою наявністю відповідних повноважень, проте необачливо не пересвідчився у обсязі повноважень директора Полупанівської філії ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” Штогрини.І.Б.

До того ж, зазначений договір не віднесений до договорів, обов'язковість укладення якого прямо передбачена чинним законодавством для сторін у даному спорі, тобто Позивач не був зобов'язаний до укладення такого договору за відсутності у директора Полупанівської філії ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” Штогрини І.Б. відповідного обсягу повноважень.

Таким чином, Позивачем не надано жодного доказу, який би доводив факт навмисного обману як з боку директора Полупанівської філії ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” Штогрини І.Б., так і безпосередньо зі сторони Відповідача.

За таких обставин, вимоги Позивача про визнання зазначеного договору недійсним, як такого що є правочином, у якому одна сторона (Відповідач) навмисно ввела другу сторону (Позивача) в оману щодо обставин, які мають істотне значення, - є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Водночас, згідно з приписами ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, - є підставою недійсності такого правочину.

З урахуванням встановлених обставин, із яких вбачається, що матеріалами справи  було підтверджений факт відсутності у директора Полупанівської філії ТОВ „Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість” Штогрини І.Б. необхідних повноважень на укладення оспорюваного договору та відсутність подальшого схвалення цього договору Відповідачем, а укладення цього договору під впливом обману не було доведено Позивачем належними доказами, суд вважає за необхідне визнати зазначений договір недійсним, як такий, що був укладений представником Відповідача з перевищенням повноважень, тобто з підстав не додержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відтак немає у суду і підстав для застосування до спірних правовідносин сторін наслідків вчинення правочину під впливом обману, передбачених ч.2 ст. 230 Цивільного кодексу України, і оспорюваний договір не створює для Відповідача ніяких цивільних прав та обов'язків, крім тих, що пов'язані із застосуванням наслідків визнання правочину недійсним (ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

За правилами ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину  кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала  на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Однак, враховуючи те, що зі змісту зазначеного договору, предметом якого є надання послуг з охорони майна, які вже фактично надані Позивачем для Відповідача (хоча і були отримані філією), випливає, що цей договір може бути припинений лише на майбутнє, суд вважає за необхідне визнати цей договір недійсним на майбутнє –з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Судові витрати у справі повністю покладаються на Позивача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді, згідно ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

      В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про надання охоронних послуг № 559 від 06.05.08р., укладений між Приватним підприємством "Ельба-Інвест" (03057, м. Київ, вул. Молдавська, 2 офіс 55, код ЄДРПОУ 31808088) та Полупанівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (47875, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Полупанівка, код ЄДРПОУ 26427581) –на майбутнє.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати у справі покласти на Приватне підприємство "Ельба-Інвест".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.