Рішення

від 29.01.2009 по справі 2/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.09                                                                                           Справа№ 2/2

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Козловського С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжметал Холдінг”, м. Київ до Приватного підприємства “Привтех”, м. Львів про стягнення 12853 грн. 26 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжметал Холдінг”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Привтех”, м. Львів про стягнення 12853 грн. 26 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.01.2009р. ухвалив призначити розгляд справи на 29.01.2009р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач поставив відповідачу товар, який останнім оплачено частково. У зв'язку з цим звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості, копію якої надіслав останньому. Просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 11550 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 958 грн. 79 коп., 3% річних в сумі 344 грн. 47 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 08.01.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

4 червня 2008р. позивач поставив відповідачу по видатковій накладній №РН2-000798 від 04.06.2008р., на підставі довіреності серії ЯОШ №295032 від 04.06.2008р., товар на загальну суму 33550 грн. 86 коп., 13 червня 2008р. по накладній №РН2-000840 від 13.06.2008р. на підставі довіреності серії ЯОШ №295038 від 13.06.2008р., товар на загальну суму 12785 грн. 70 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 11550 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.   

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується накладною та довіреностю. Таким чином позивач вчинив дії щодо передачі товару та передав такий, а відповідач прийняв товар, підтвердивши прийняття підписом на накладній та передачею довіреності.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов'язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу про сплату боргу шляхом надсилання копії позовної вимоги, яка відповідачем не задоволена.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.  

Стаття 598 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до вимог цієї статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення  втрати від інфляції за період з 05.06.2008р. по 27.11.2008р. в сумі 958 грн. 79 коп. та 3% річних за аналогічний період в сумі 344 грн. 47 коп.

Оскільки у зобов'занні між сторонами не було встановлено строку оплати, то, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'заний був провести оплату вартості товару протягом семи днів з дня отримання вимоги. Як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, вимога (копія позовної заяви) була надіслана позивачем 28.11.2008р. У зв'язку з цим, право нарахування інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникає після спливу семи днів з дня пред'явлення такої вимоги. Позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних за період з 05.06.2008р. по 27.11.2008р., тобто до моменту виникнення у відповідача обов'язку з оплати після заявленої вимоги (надіслання копії позовної заяви). За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в стягненні інфляційних втрат та 3% річних, оскільки така вимога є безпідставною.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 11550 грн. 00 коп. основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.  

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 598, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Привтех”, м. Львів, вулиця Б.Хмельницького, будинок 175, квартира 20 (ідентифікаційний код 23886710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжметал Холдінг”, м. Київ, вулиця Щорса, 29 (ідентифікаційний номер 31407820) 11550 грн. 00 коп. основного боргу, 115 грн. 49 коп. державного мита та 106 грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Мазовіта А.Б.