Рішення

від 26.02.2013 по справі 5/090-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2013 р. Справа № 5/090-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергометалгруп", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс", м. Біла Церква третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "Арго", Чернівецька обл., с. Шилівці про стягнення 586073,35 грн. за участю представників:

позивача:Тетарчук І.В. - дов. від 14.01.2013р. відповідача:Мельник В.В. - дов. від 06.12.2012р. третьої особи:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергометалгруп" (далі - позивач, ТОВ "Укренергометалгруп") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" (далі - відповідач, ТОВ "Старкс") за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "Арго" (далі - третя особа, ТОВ ВКТ "Арго") про стягнення 586073,35 грн., з яких 481440 грн. основний борг, 6287,68 грн. інфляційні втрати, 16223,87 грн. 3% річних та 82121,80 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язку за договором поставки від 15.03.2011р. № 11/0113, укладеним між позивачем та третьою особою, щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по видатковій накладній від 21.09.2011р. № 2109/011, який був переведений на відповідача згідно трьохстороннього договору про заміну боржника у зобов'язанні від 22.09.2011р. № 11/0298/11/0103, укладеного між сторонами у справі та третьою особою.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача, проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві та доповненнях до відзиву на позовну заяву, які зводяться до того, що договір поставки є неукладеним, оскільки, з боку третьої особи (отримувача товару) він підписаний не генеральним директором, а невідомою особою; крім того відсутні належні та допустимі докази, зокрема, довіреність, що підтверджують отримання товару уповноваженою на те особою; нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, на думку відповідача є безпідставними, оскільки строк виконання зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений по видатковій накладній товар ще не настав, з огляду на те, що ні положеннями договору, ні специфікацією до договору не визначені строки здійснення такої оплати, а також відповідач вказує, що свої договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар він здійснив у повному обсязі, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 490000 грн. на підтвердження чого надає відповідні платіжні доручення.

Третя особа, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, проте надала пояснення по суті спору, які зводяться до того, що товар за видатковою накладною від 21.09.2011р. №2109/011 був отриманий повноважною особою ТОВ "Арго" менеджером Ленюк В.О. на підставі довіреності № 376/1, а також зазначає, що оскільки товар був отриманий 21.09.2011р., відповідно і обов'язок по здійсненню розрахунку за отриманий товар у повному обсязі виник у ТОВ "Арго" 21.09.2011р., тобто з моменту отримання товару, проте 22.09.2011р. між сторонами у справі та третьою особою був укладений трьохсторонній договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) № 11/0298/11/0103, відповідно до умов якого третя особа - первісний боржник перевела на відповідача - нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 481440 грн., що виник на підставі видаткової накладної від 21.09.2011р. № 2109/011.

Враховуючи, що неявка третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між ТОВ "Укренергометалгруп" - постачальник та ТОВ ВКТ "Арго" - покупець було укладено договір поставки від 15.03.2011р. № 11/0113 (далі - договір поставки), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором,поставити та передати у власність третій особі - покупцю дріт мідний МС 1,38мм (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість товару. Найменування, номенклатура (асортимент), розмір, тип, комплектність, одиниця виміру, загальна кількість, кінцеві строки поставки загальної кількості, ціна за одиницю та загальна вартість товару зазначаються сторонами в специфікації, яка є додатком до договору, та становить його невід'ємну частину (п. 1.1 договору поставки).

Поставка товару здійснюється одноразово або окремими партіями відповідно до погоджених сторонами умов специфікації (п. 2.1 договору поставки).

Відповідно до п. 2.6, 2.7 договору поставки постачальник зобов'язаний з поставкою кожної партії товару надати покупцю, зокрема, оригінал видаткової накладної, а покупець - оригінал довіреності на право прийняття товару.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з 15.03.2011р. Строк даного договору встановлюється сторонами з 15.03.2011р. по 31.12.2011р. (п. 10.1 договору).

Специфікацією від 21.09.2011р. № 6 до договору сторони погодили поставку товару - дріт мідний МС-1,38, загальною кількістю - 5000 кг та загальною вартістю 451440 грн. постачальний зобов'язаний поставити покупцю товар по 30.09.2011р., а покупець зобов'язаний оплатити 100% вартість одержаного товару.

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 21.09.2011р. № 2109/011 поставив третій особі товар на загальну суму 481440 грн., а третя особа на підставі довіреності від 21.09.2011р. № 376/1 отримала зазначений товар.

Зазначена накладна підписана в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплена печатками позивача та третьої особи. Засвідчені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, третя особа в порушення умов договору поставки свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по зазначеній вище видатковій накладній не виконала, в зв'язку з чим за нею рахувався борг в розмірі 481440 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між позивачем та третьою особою договору поставки від 15.03.2011р. № 11/0113 третя особа не виконала своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по видатковій накладній від 21.09.2011р. № 2109/011, в зв'язку з чим за останньою станом на 22.09.2011р. рахувалась заборгованість в розмірі 481440 грн.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається до положень ст. 513 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Між сторонами у справі та третьою особою був укладений трьохсторонній договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 22.09.2011р. № 11/0298/11/0103 (далі - договір переведення боргу), відповідно до умов якого відповідач - новий боржник заміняє третю особу - первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із договору поставки від 15.03.2011р. № 11/0113 та його додатків, укладеного між третьою особою та позивачем - кредитором, і приймає на себе обов'язки первісного боржника в порядку, визначеному даним договором (п. 1.1, 1.2 договору переведення боргу).

Відповідно до п. 1.3 зазначеного договору кредитор не заперечує проти заміна первісного боржника новим боржником у договорі поставки.

Первісний боржник переводить на нового боржника борг грошове зобов'язання) у розмірі 481440 грн., що виник на підставі видаткової накладної від 21.09.2011р. № 2109/011 (п. 1.5 договору переведення боргу).

Згідно п. 3.1 договору переведення боргу новий боржник зобов'язується виконати обов'язки первісного боржника перед кредитором на умовах договору поставки шляхом здійснення замість первісного боржника обов'язків останнього.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 6.1 договору переведення боргу).

Отже, за вказаним правочином відповідач прийняв грошове зобовязання третьої особи у розмірі 481440 грн., що виникло на підставі договору поставки від 15.03.2011р. № 11/0113, укладеного між позивачем та третьою особою.

Проте відповідач, своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за договором поставки від 15.03.2011р. № 11/0113 по видатковій накладній від 21.09.2011р. № 2109/011 не здійснив, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у заявленій до стягнення сумі боргу - 481440 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 481440 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по зазначеній вище накладній, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за загальний період прострочення з вересня 2011 року по вересень 2012 року включно складають 6287,68 грн., три проценти річних з простроченої суми за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 22.09.2011р. по 05.11.2012р. складають 16223,87 грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за загальний період прострочення з вересня 2011 року по вересень 2012 року включно суд зазначає таке.

У вказаному періоді мала місце як інфляція так і дефляція, а отже середній індекс інфляції за вказаний період прострочення, розрахований "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних індексів, складає 1,000. За таких обставин, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час зазначеного періоду прострочення не збільшився, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 6287,68 грн. інфляційних втрат з огляду на її безпідставність.

На підставі п. 6.3 договору поставки позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати вартості одержаного від постачальника товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 22.09.2011р. по 05.11.2012 складає 82121,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та періоду нарахування пені, заявленого позивачем, стягненню підлягає пеня в розмірі 37413,82 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 481440 грн. основного боргу, 16223,87 грн. 3% річних та 37413,82 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог, які зводяться до того, що:

- договір поставки є неукладеним, оскільки, з боку третьої особи він підписаний невідомою особою;

- відсутні належні та допустимі докази отримання товару уповноваженою на те особою;

- строк виконання зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений по видатковій накладній товар не настав, в зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені є безпідставним;

- свої договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар відповідач здійснив у повному обсязі, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 490000 грн. на підтвердження чого надає відповідні платіжні доручення, то суд зазначає наступне.

Договір поставки від 15.03.201р. № 11/0113 був укладений та підписаний з боку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "Арго" генеральним директором - Гончар А.В., який діяв на підставі статуту товариства та підпис якого скріплений печаткою товариства. Крім того, договір в наступному був схвалений з боку ТОВ "Арго", про що свідчить факт отримання товару за даним договором по видатковій накладній від 21.09.2011р. № 2109/011 та укладання в наступному трьохстороннього договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 22.09.2011р. № 11/0298/11/0103.

Товар за вказаним договором по видатковій накладній від 21.09.2011р. № 2109/011 був отриманий повноважною особою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "Арго" - Ленюк В.О., яка діяла на підставі довіреності від 21.09.2011р. № 376/1, виданої товариством на одержання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Укренергометалгруп". Зазначена довіреність містить підпис уповноваженої особи, який засвідчено підписами керівника та бухгалтера ТОВ виробничо-комерційне товариство "Арго", які скріплені печаткою вказаного товариства. А відтак товар за вказаною видатковою накладною був отриманий уповноваженою особою покупця.

Також суд зазначає, що положеннями п. 6 специфікації від 21.09.2011р. № 6 до договору поставки сторони погодили, що покупець - ТОВ "Арго" зобов'язаний оплатити 100% вартість одержаного товару, а враховуючи приписи пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, то обов'язок здійснити оплату за поставлений товар по видатковій накладній від 21.09.2011р. № 2109/011 виник в день отримання товару, тобто 21.09.2011р.

Дослідивши платіжні доручення від 23.09.2011р. № 5 на суму 150000 грн., від 27.09.2011р. № 17 на суму 25000 грн., від 27.09.2011р. № 20 на суму 25000 грн. та від 05.10.2011р. № 45 на суму 290000 грн., на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних, щодо відсутності у нього обов'язку щодо здійснення розрахунку за товар у сумі 481440 грн., позаяк він вже розрахувався з позивачем, сплативши на його користь грошові кошти в загальному розмірі 490000 грн., то суд зазначає, що грошові кошти сплачені за переліченими платіжними дорученнями за товар по інший накладній, а саме від 21.09.2011р. № 2109/01. Крім того вказані кошти були повернуті позивачем відповідачу на його прохання, яке викладене в листі від 06.12.2011р. № 1231, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 01.01.2011р. по 05.02.2013р.

Згодом вказані грошові кошти були перераховані на рахунок позивача, проте в призначенні платежу вже було зазначено зовсім інша накладна, а саме від 31.10.2011р. № 3110/02, постачання товару по якій здійснювалось на виконання іншого договору - від 19.09.2011р. № 19/0911-1, укладеного між сторонами у справі, в той час як позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за товар поставлений по іншій видатковій накладній від 21.09.2011р. № 2109/011 та за іншим договором від 15.03.2011р. № 11/0113.

За договором від 15.03.2011р. № 11/0113, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, від відповідача грошові кошти не надходили. Заборгованість за вказаним договором не погашена. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача проти позовних вимог спростовуються матеріалами справи та не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору з огляду на їх безпідставність те недоведеність.

З огляду на те, що позов задоволено, вжиті за заявою позивача заходи до забезпечення позову ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2012р. у даній справі скасовуються після повного виконання рішення суду у даній справі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 17, ідентифікаційний код 37117493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергометалгруп" (65023, м. Одеса, вул. Садова, 5-А, ідентифікаційний код 37281576) 481440 (чотириста вісімдесят одну тисячу чотириста сорок) грн. основного боргу, 16223 (шістнадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 87 коп. 3% річних, 37413 (тридцять сім тисяч чотириста тринадцять) грн. 82 коп. пені, 10701 (десять тисяч сімсот одну) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Вжиті заходи до забезпечення позову ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2012р. у даній справі скасовуються після повного виконання рішення суду у даній справі.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 15.03.2013р.