Постанова

від 24.04.2013 по справі 5/090-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2013 р. Справа№ 5/090-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Цюман Т.В.

за участю представників:

від позивача Тетарчук І.В., дов. від 14.01.13,

від відповідача Хоменко Т.С., дов. від 31.01.13,

від третьої особи не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.13 (дата підписання - 15.03.13)

у справі №5/090-12 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергометалгруп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "Арго"

про стягнення 586073,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.02.13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергометалгруп" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" (далі - відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "Арго" (далі - третя особа) про стягнення 586073,35 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 481440,00 грн. основного боргу, 16223,87 грн. 3% річних, 37413,82 грн. пені та 10701,55 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вжиті заходи до забезпечення позову ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.12 у даній справі скасовуються після повного виконання рішення суду.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 26.02.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що третьою особою було передано позивачу право вимоги у відповідача неіснуючого зобов'язання, оскільки має місце недоведеність факту укладання договору поставки від 15.03.11 №11/0113 та здійснення поставки.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.04.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.13 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 24.04.13. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 12.04.13) позивачу та відповідачу - 17.04.13, долучені до матеріалів справи.

23.04.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 24.04.13 представник відповідача, підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 26.02.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі третьої особи, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.11 між позивачем та третьою особою укладено договір поставки №11/0113 (далі - договір поставки), відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (третьої особи) дріт мідний МС 1,38 мм, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його вартість (п.1.1 договору поставки).

Поставка товару здійснюється одноразово або окремими партіями відповідно до погоджених сторонами умов специфікації (п. 2.1 договору поставки).

Відповідно до п.п. 2.6, 2.7 договору поставки постачальник зобов'язаний з поставкою кожної партії товару надати покупцю, зокрема, оригінал видаткової накладної, а покупець - оригінал довіреності на право прийняття товару.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з 15.03.11. Строк даного договору встановлюється сторонами з 15.03.11 по 31.12.11 (п. 10.1 договору поставки).

Згідно специфікації від 21.09.11 до договору позивач зобов'язався поставити третій особі дріт мідний МС-1,38 на 481440,00 грн.

21.09.11 позивач поставив відповідачу товар на 481440,00грн. грн., що підтверджується видатковою накладною №2109/011 та товарно-транспортною накладною від 21.09.11, які підписані позивачем та третьою особою без зауважень, підписи скріплені печатками товариств.

Факт отримання товару третьою особою підтверджується підписом в графі "Отримав(ла)" Ленюк В.О. - уповноваженої особи згідно дов. від 21.09.11 №276/1.

Третя особа в порушення умов договору поставки свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар не виконала, в зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 481440,00 грн.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимог кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником (ст. 522 ЦК України).

22.09.11 між позивачем, відповідачем та третьою особою укладено договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0298/11/0103 (далі - договір про переведення боргу), відповідно до якого договором регулюються відносини, пов'язані зі зміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з договору поставки від 15.03.11 №11/0113 та його додатків, укладеного між первісним боржником (третя особа) та кредитором (позивач) (п.1.1 договору про переведення боргу).

Первісний боржник переводить на нового боржника борг в сумі 481440,00 грн., що виник на підставі видаткової накладної від 21.09.11 №2109/011 (п.1.5 договору про переведення боргу).

Згідно п. 3.1 договору про переведення боргу новий боржник зобов'язується виконати обов'язки первісного боржника перед кредитором на умовах договору поставки шляхом здійснення замість первісного боржника обов'язків останнього.

У п.п.6.1, 6.3 договору про переведення боргу зазначено, що строк дії договору починає свій перебіг у момент підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.11. закінчення строку дії договору не звільняє сторони від прийнятих на себе зобов'язань та не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Договір про переведення боргу підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками товариств.

Керівником первісного боржника є Гончар А.В., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Тому твердження відповідача в апеляційній скарзі, що Гончар А.В. не є керівником ТОВ ВКТ "Арго" не приймаються колегією суддів до уваги.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач прийняв грошове зобов'язання третьої особи в сумі 481440,00 грн.. Однак, відповідач своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар не здійснив, в зв'язку з чим у нього наявний борг в сумі 481440,00 грн.

05.10.12 та 20.10.12 позивач направив відповідачу претензії №0510/1 та №2010/1, в яких вимагав погасити борг за поставлений товар в сумі 481440,00 грн..

Відповідач перерахував позивачу 490000,00 грн. з призначенням платежу "за дріт мідний МС-1,38 згідно накладної від 21.09.11 №2109/01", що підтверджується платіжними дорученнями від 23.09.11 №5 на суму 150000,00 грн., від 27.09.11 № 17 на суму 25000 грн., від 27.09.11 № 20 на суму 25000 грн. та від 05.10.11 № 45 на суму 290000 грн..

06.12.11 відповідач надіслав позивачу лист №131, в якому просив повернути помилково перераховані кошти згідно платіжних доручень від 23.09.11 №5 на суму 150000,00 грн., від 27.09.11 № 17 на суму 25000 грн., від 27.09.11 № 20 на суму 25000 грн. та від 05.10.11 № 45 на суму 290000 грн..

Позивач задовольнив вимогу відповідача про повернення коштів та здійснив повернення вище зазначених сум, що підтверджується банківською випискою за 29.12.11.

Досліджуючи зазначені вище платіжні доручення про перерахування 490000,00 грн., колегією суддів встановлено, що грошові кошти сплачені на підставі іншої видаткової накладної, а саме від 21.09.11 №2109/01, тоді як підставою стягнення боргу у даній справі є договір про переведення боргу.

Таким чином, на день розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати позивачу заборгованості за договором про переведення боргу в сумі 481440,00 грн.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 481440,00 грн.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно п.6.3 договору поставки якщо покупець порушує строки оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості невчасно сплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору про переведення боргу у випадку порушення стороною зобов'язання, що виникає з цього договору, вона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушення договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Позивачем наведено розрахунок сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача 82121,80 грн. пені, 16223,87 грн. 3% річних за період з 22.09.11 по 05.11.12 та 6287,68 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року.

Розрахунок суми 3% річних є вірним та підлягає задоволенню. Судом здійснено перерахунок суми пені, відповідно до якого судом стягнуто 37413,82 грн. пені. Колегія суддів погоджується з таким розрахунком та вважає його правильним.

Щодо інфляційних втрат, суд першої інстанції вірно зазначив, що у період з вересня 2011 року по вересень 2012 року мала місце як інфляція, так і дефляція, а отже середній індекс інфляції за вказаний період прострочення складає 1,000. За таких обставин, борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час зазначеного періоду прострочення не збільшився, тому місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні вимоги позивача про стягнення 6287,68 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, які б свідчили про погашення заборгованості перед позивачем в сумі 481440,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 26.02.13 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.02.13 у справі №5/090-12 - без змін.

2. Матеріали справи №5/090-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.