Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2а-11266/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/53981/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиційні продукти харчування»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року

у справі № 2а-11266/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиційні продукти харчування»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Традиційні продукти харчування»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000880702 від 05 липня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Традиційні продукти харчування» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період квітень - липень, вересень 2010 року, за результатами якої складено акт № 83/0702/36405676 від 22 червня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000880702 від 05 липня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 617 675,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2, підпункту «б»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до відшкодування за листопад 2010 року суми податку на додану вартість в розмірі 1 617 675,00 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблено виключно з огляду на службову записку № 6854/26-06 від 10 червня 2011року Головного відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва, якою повідомлено про формування позивачем в період з квітня по липень 2010 року податкового кредиту та валових витрат за рахунок документального оформлення безтоварних операцій з фіктивними підприємствами.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені в акті перевірки № 83/0702/36405676 від 22 червня 2011 року висновки контролюючого органу.

При цьому, судами в основу прийнятих рішень покладено факт порушення Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації у Київській області кримінальної справи № 083446 за фактом ухилення від сплати податків директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ДООРС»ОСОБА_4 в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (далі -КК України), а також за фактом фіктивного підприємництва Приватного підприємства «Техавтокомплект»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс»за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, досудовим слідством у якій встановлено, що позивач є одним із суб'єктів господарювання, які скористались послугами вказаних підприємств та за рахунок документального оформлення безтоварних операцій безпідставно сформували податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати.

Також, суди попередніх інстанцій посилались на порушення кримінальної справи стосовно директора ТОВ «Традиційні продукти харчування»ОСОБА_3 за фактом замаху на заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 5 статті 191 КК України, а також стосовно невстановлених осіб за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що, в свою чергу, відображають реальність відповідної господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, в даному випадку судам треба було звернути увагу на дослідження обставин здійснення господарських операцій з придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зевс ЛТД»м'яса яловичини в напівтушках першої категорії замороженого, які стали підставою для формування податкового обліку ТОВ «Традиційні продукти харчування»в охоплений перевіркою період.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не дослідили надані позивачем первинні та платіжні документи, податкові накладні, вантажні митні декларації, які, на думку ТОВ «Традиційні продукти харчування», в повні мірі підтверджують реальність здійснення господарських операцій з купівлі та подальшого експорту придбаної у контрагента м'ясної продукції, а також всупереч правилам оцінки доказів, встановленим приписами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не надали їм жодної правової оцінки.

В свою чергу, при прийнятті оскаржуваних судових рішень судові інстанції обмежились виключно встановленими матеріалами досудового слідства у кримінальній справі № 083446 обставинами та прийняли їх як беззаперечний доказ нікчемності всіх укладених позивачем правочинів.

Однак, слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства у кримінальній справі № 083446 не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи.

Поряд з цим, судами не враховано, що відповідачем на підтвердження своєї правової позиції не надано вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД».

Крім того, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, неправомірно переклали тягар доказування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на позивача.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиційні продукти харчування»задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.