Ухвала

від 19.09.2013 по справі 2а-11266/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11266/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиційні продукти харчування» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційне скаргу, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05 липня 2011 року №0000880702, ТОВ "Традиційні продукти харчування" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 1 617 675,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 22 червня 2011 року №831/07021/36405676 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Традиційні продукти харчування" (код ЄДРПОУ 36405676), з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період квітень-липень, вересень 2010 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 1 617 675,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року ТОВ "Традиційні продукти харчування" заявило до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку суму у розмірі 2 017 675,00 грн. Зазначена сума бюджетного відшкодування утворилась за рахунок суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, зокрема за період квітень-липень 2010 року по господарським операціям з ТОВ "Зевс ЛТД".

Скасовуючи попередньо ухвалені судові рішення в даній справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19 лютого 2013 року №К-9991/53981/12 зазначив, що судам треба було звернути увагу на дослідження обставин здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Зевс ЛТД" м'яса яловичини в напівтушках першої категорії замороженого, які стали підставою для формування податкового обліку за охоплений перевіркою період.

Встановлено, що 09 квітня 2010 року між ТОВ "Традиційні продукти харчування" (покупець) та ТОВ "Зевс ЛТД" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №36, за умовами якого продавець зобов'язується передати м'ясо яловиче і свине, субпродукти яловичі і свині І-ІІ категорії охолоджені та заморожені; кількість та асортимент поставки кожної окремої партії товару зазначається у видатковій накладній.

Згідно видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, ТОВ "Зевс ЛТД" протягом квітня-липня 2010 року поставило ТОВ "Традиційні продукти харчування" м'ясо яловиче І категорії охолоджене на загальну суму 9 706 550,00 грн.

ТОВ "Зевс ЛТД" виписало позивачу податкові накладні, датовані квітнем-липнем 2010 року, на загальну суму 9 706 550,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 617 675,00 грн.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість", передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень-липень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Зевс ЛТД", у зв'язку з придбанням товару.

Тобто, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Зевс ЛТД"- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обставини справи підтверджують, що ТОВ "Традиційні продукти харчування" здійснює діяльність у сфері виробництва м'яса, м'ясних продуктів та торгівлі м'ясом і м'ясопродуктами, інформація про що занесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відображена в Акті перевірки.

У свою чергу постачальник ТОВ "Зевс ЛТД" займається виробництвом охолодженої та замороженої яловичини, про що також можливо дізнатись з мережі Інтернет - http://www.zevs.biz/text/o-kompanii.

Судом першої інстанції встановлено, що придбане у ТОВ "Зевс ЛТД" м'ясо яловиче реалізовано позивачем на адресу нерезидента Республіки Казахстан ТОО "Хладоленд" на умовах контракту №36 від 09 квітня 2010 року.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивач надав в матеріали справи наступні докази: копії контракту №36 від 09 квітня 2010 року та додаткових угод до нього, копії вантажних митних декларації стосовно експорту придбаного м'яса яловичого, копії міжнародних товарно-транспортних накладних, що підтверджують перевезення м'яса яловичого до ТОО "Хладоленд"; копії господарських договорів, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних по транспортно-експедиційному обслуговуванню.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з ТОВ "Зевс ЛТД" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Між тим, відповідачем під час проведення перевірки не досліджувались первинні та звітні документи щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ "Зевс ЛТД", висновки Акта перевірки базуються виключно на "оперативній інформації" ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо наявної кримінальної справи №08-3846, порушеної за фактом ухилення від сплати податків директором ТОВ "ДООРС" за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, та за фактом фіктивного підприємництва ПП "Техавтокомплект" та ТОВ "Оптдевайс" за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, та щодо порушення прокуратурою Печерського району м. Києва кримінальної справи відносно директора ТОВ "Традиційні продукти харчування" за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 191, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

При цьому відповідачем не доведено, що ТОВ "Традиційні продукти харчування" у межах спірних правовідносин здійснювало господарські операції з ТОВ "ДООРС", ПП "Техавтокомплект" та ТОВ "Оптдевайс", і яким чином порушення кримінальних справ щодо вказаних підприємств впливає на правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинам з ТОВ "Зевс ЛТД".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ТОВ "Традиційні продукти харчування" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Зевс ЛТД".

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету, подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та додання розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, в Акті перевірки не встановлено, а представником відповідача в суді першої інстанції не доведено, про порушення щодо фактичної сплати податку на додану вартість позивачем постачальникам товарів/послуг або до бюджету, або не подання позивачем заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом "б" підпункту 7.7.7 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Водночас підпункт "б" підпункту 7.7.7 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не встановлює для платника податку якогось обов'язку чи правил поведінки, а лише визначає порядок дій органу державної податкової служби під час перевірки суми бюджетного відшкодування, що, на думку суду, виключає можливість порушення такої норми з боку позивача.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05 липня 2011 року №0000880702 винесено відповідачем неправомірно, оскільки відповідачем не було підтверджено документально, що ТОВ "Традиційні продукти харчування" завищило заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 1 617 675,00 грн.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 24.09.2013 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.