Постанова

від 17.05.2013 по справі 2а-11266/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 травня 2013 року 11:27 справа №2а-11266/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Традиційні продукти харчування" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби за участюПрокуратури Печерського району міста Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Традиційні продукти харчування" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Традиційні продукти харчування") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2011 року №0000880702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року в адміністративній справі №2а-11266/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року №К/9991/53981/12 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2013 року адміністративну справу №2а-11266/11/2670 прийнято до провадження та призначено судове засідання на 02 квітня 2013 року.

У судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва з метою витребування додаткових доказів.

Судом замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва на належного - Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Печерському районі м. Києва).

В судовому засіданні 07 травня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 07 травня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05 липня 2011 року №0000880702 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТОВ "Традиційні продукти харчування" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 1 617 675,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 22 червня 2011 року №831/07021/36405676 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Традиційні продукти харчування" (код ЄДРПОУ 36405676), з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період квітень-липень, вересень 2010 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 1 617 675,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані тим, що згідно службової записки ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва за наявною оперативною інформацією та матеріалами кримінальної справи №08-3846 встановлено, що ТОВ "Традиційні продукти харчування" в період квітень-липень 2010 року формувало податковий кредит та валові витрати за рахунок документального оформлення безтоварних операцій з фіктивними підприємствами; прокуратурою Печерського району м. Києва порушено кримінальну справу відносно директора ТОВ "Традиційні продукти харчування" за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 191, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що підтвердити заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість підтвердити неможливо.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: відповідач під час перевірки не досліджував документи по формуванню податкового кредиту підприємства, а фактично провів камеральну перевірку; протягом квітня-липня 2011 року позивач здійснював реальні господарські операції з ТОВ "Зевс ЛТД"; податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Зевс ЛТД" та підтверджений відповідними первинним документами.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову підтримує висновки Акта перевірки та наводить нові підстави для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, які не відображені в Акті перевірки, зокрема щодо порушення ТОВ "Традиційні продукти харчування" порядку транспортування придбаного товару, ветеринарно-санітарного контролю під час переміщення товару по території України та при експорті.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Традиційні продукти харчування" є обґрунтованими та підлягають задоволенню, керуючись наступними мотивами.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року ТОВ "Традиційні продукти харчування" заявило до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку суму у розмірі 2 017 675,00 грн. Зазначена сума бюджетного відшкодування утворилась за рахунок суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, зокрема за період квітень-липень 2010 року по господарським операціям з ТОВ "Зевс ЛТД".

Скасовуючи попередньо ухвалені судові рішення в даній справі Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19 лютого 2013 року №К-9991/53981/12 зазначив, що судам треба було звернути увагу на дослідження обставин здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Зевс ЛТД" м'яса яловичини в напівтушках першої категорії замороженого, які стали підставою для формування податкового обліку за охоплений перевіркою період.

Як встановлює частина п'ята статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "…з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "Традиційні продукти харчування" з ТОВ "Зевс ЛТД", мету придбання товарів (робіт, послуг) для використання у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 09 квітня 2010 року між ТОВ "Традиційні продукти харчування" (покупець) та ТОВ "Зевс ЛТД" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №36, за умовами якого продавець зобов'язується передати м'ясо яловиче і свине, субпродукти яловичі і свині І-ІІ категорії охолоджені та заморожені; кількість та асортимент поставки кожної окремої партії товару зазначається у видатковій накладній.

Згідно видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, ТОВ "Зевс ЛТД" протягом квітня-липня 2010 року поставило ТОВ "Традиційні продукти харчування" м'ясо яловиче І категорії охолоджене на загальну суму 9 706 550,00 грн.

ТОВ "Зевс ЛТД" виписало позивачу податкові накладні, датовані квітнем-липнем 2010 року, на загальну суму 9 706 550,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 617 675,00 грн.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень-липень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Зевс ЛТД", у зв'язку з придбанням товару.

Суд встановив, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Зевс ЛТД"- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та питання його придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обставини справи підтверджують, що ТОВ "Традиційні продукти харчування" здійснює діяльність у сфері виробництва м'яса, м'ясних продуктів та торгівлі м'ясом і м'ясопродуктами, інформація про що занесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відображена в Акті перевірки.

У свою чергу постачальник ТОВ "Зевс ЛТД" займається виробництвом охолодженої та замороженої яловичини, про що також можливо дізнатись з мережі Інтернет - http://www.zevs.biz/text/o-kompanii.

Судом встановлено, що придбане у ТОВ "Зевс ЛТД" м'ясо яловиче реалізовано позивачем на адресу нерезидента Республіки Казахстан ТОО "Хладоленд" на умовах контракту №36 від 09 квітня 2010 року.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивач надав в матеріали справи наступні докази: копії контракту №36 від 09 квітня 2010 року та додаткових угод до нього, копії вантажних митних декларації стосовно експорту придбаного м'яса яловичого, копії міжнародних товарно-транспортних накладних, що підтверджують перевезення м'яса яловичого до ТОО "Хладоленд"; копії господарських договорів, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних по транспортно-експедиційному обслуговуванню.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "Зевс ЛТД" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Зевс ЛТД" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Між іншим суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідачем під час проведення перевірки не досліджувались первинні та звітні документи щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ "Зевс ЛТД", висновки Акта перевірки базуються виключно на "оперативній інформації" ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо наявної кримінальної справи №08-3846, порушеної за фактом ухилення від сплати податків директором ТОВ "ДООРС" ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, та за фактом фіктивного підприємництва ПП "Техавтокомплект" та ТОВ "Оптдевайс" за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, та щодо порушення прокуратурою Печерського району м. Києва кримінальної справи відносно директора ТОВ "Традиційні продукти харчування" за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 191, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

При цьому судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що ТОВ "Традиційні продукти харчування" у межах спірних правовідносин здійснювало господарські операції з ТОВ "ДООРС", ПП "Техавтокомплект" та ТОВ "Оптдевайс", і яким чином що порушення кримінальних справ щодо вказаних підприємств впливає на правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинам з ТОВ "Зевс ЛТД".

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "Традиційні продукти харчування" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Зевс ЛТД".

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про порушення позивачем ветеринарно-санітарного контролю під час переміщення товару та території України та при експорті, зокрема щодо неотримання ветеринарних свідоцтв на м'ясо яловиче, оскільки позивач надав в матеріали справи копію листа Об'єднання ветеринарної медицини в місті Києві від 09 листопада 2011 року №1030 про надання державних ветеринарно-санітарних послуг щодо видачі позивачу ветеринарно-санітарних супровідних документів на м'ясо яловиче. Крім того, ймовірні порушення ветеринарно-санітарного законодавства не є підставою стверджувати про безтоварність господарських операцій та для позбавлення права покупця на податковий кредит.

Необґрунтованими є посилання відповідача на існування кримінальних справ щодо фактом ухилення від сплати податків директором ТОВ "ДООРС" ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, за фактом фіктивного підприємництва ПП "Техавтокомплект" та ТОВ "Оптдевайс" за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, та відносно директора ТОВ "Традиційні продукти харчування" за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 191, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до статті 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав суду відповідних вироків суду; не надано на підставі судових запитів таких вироків суду й відповідними уповноваженими органами.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету, подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та додання розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, в Акті перевірки не встановлено, а представником відповідача під час судового розгляду справи не зазначено про порушення щодо фактичної сплати податку на додану вартість позивачем постачальникам товарів/послуг або до бюджету, або не подання позивачем заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом "б" підпункту 7.7.7 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Водночас підпункт "б" підпункту 7.7.7 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не встановлює для платника податку якогось обов'язку чи правил поведінки, а лише визначає порядок дій органу державної податкової служби під час перевірки суми бюджетного відшкодування, що, на думку суду, виключає можливість порушення такої норми з боку позивача.

З огляду на викладене Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що висновки Акта перевірки про порушення ТОВ "Традиційні продукти харчування" норм Закону України "Про податок на додану вартість" та завищення заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 1 617 675,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05 липня 2011 року №0000880702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Традиційні продукти харчування" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Традиційні продукти харчування" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 05 липня 2011 року №0000880702.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Традиційні продукти харчування" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко