Ухвала

від 10.12.2013 по справі 2а-11266/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К/800/49726/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року

у справі № 2а-11266/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиційні продукти харчування»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

за участю Прокуратури Печерського району м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиційні продукти харчування» (позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000880702 від 05 липня 2011 року. Зобов'язано орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Традиційні продукти харчування» понесені ним витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Традиційні продукти харчування» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період квітень - липень, вересень 2010 року, за результатами якої складено акт № 83/0702/36405676 від 22 червня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000880702 від 05 липня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 617 675,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2, підпункту «б» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до відшкодування за листопад 2010 року суми податку на додану вартість в розмірі 1 617 675,00 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на службову записку № 6854/26-06 від 10 червня 2011року Головного відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва, якою повідомлено про порушення кримінальної справи стосовно директора ТОВ «Традиційні продукти харчування» ОСОБА_3 за фактом замаху на заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та, як наслідок, формування позивачем в період з квітня по липень 2010 року податкового кредиту та валових витрат за рахунок документального оформлення безтоварних операцій з фіктивними підприємствами.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що, в свою чергу, відображають реальність відповідної господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зевс ЛТД» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 36 від 09 квітня 2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю м'ясо яловиче та свине, субпродукти яловичі та свині першої - другої категорій охолоджені та заморожені.

Згідно з дослідженими судами видатковими накладними контрагентом протягом квітня - липня 2010 року поставлено на адресу ТОВ «Традиційні продукти харчування» м'ясо яловиче І категорії охолоджене на загальну суму в розмірі 9 706 550,00 грн.

При цьому податковий кредит позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що придбаний у контрагента товар позивачем реалізовано на експорт Товариству з обмеженою відповідальністю «Хладоленд» (Республіка Казахстан) на підставі контракту № 36 від 09 квітня 2010 року, що засвідчується долученими підприємством до матеріалів справи копіями вантажних митних декларацій та міжнародних товарно-транспортних накладних.

З огляду на викладене, слід погодитись з правовою позицією судових інстанцій, відповідно до якої господарські операції з придбання позивачем м'яса яловичого у ТОВ «Зевс ЛТД» здійснені в межах господарської діяльності ТОВ «Традиційні продукти харчування», є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що є свідченням добросовісності платника податку при вчиненні вказаних операцій.

Пунктами 3, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, (далі Порядок) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 5.2 розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, в розглядуваній ситуації під час проведення документальної перевірки відповідачем не досліджувались первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, а всі висновки щодо порушення ТОВ «Традиційні продукти харчування» податкової дисципліни, викладені в акті, ґрунтуються виключно на оперативній інформації, наданій ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, зокрема, щодо порушення Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації у Київській області кримінальної справи № 083446 за фактом ухилення від сплати податків директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ДООРС» ОСОБА_4 в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України, а також за фактом фіктивного підприємництва Приватного підприємства «Техавтокомплект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс» за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України.

Разом з тим, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач у межах спірних правовідносин здійснював господарські операції з ТОВ «ДООРС», ПП «Техавтокомплект» та ТОВ «Оптдевайс».

Що стосується доводів податкового органу про порушення позивачем ветеринарно-санітарного контролю під час переміщення товару на території України та його експорті, то вони спростовуються долученим ТОВ «Традиційні продукти харчування» до матеріалів справи листом Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві № 1030 від 09 листопада 2011 року, в якому зазначено про надання позивачу державних ветеринарно-санітарних послуг щодо видачі ветеринарно-санітарних супровідних документів на м'ясо яловиче першої категорії.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.