Постанова

від 30.01.2013 по справі 2а-0770/2848/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2а-0770/2848/11

Ряд стат. звіту № 12.3

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючої судді Калинич Я.М., суддів Шешені О.М., Луцовича М.М., при секретарі судового засідання Лумей В.Г., та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

представник позивача: ОСОБА_2,

представник відповідача: Фалес Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального Управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області про скасування наказу №08-к від 09.03.2011 року та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Територіального Управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області в якій просить:

1.Скасувати наказ начальника управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області № 08-к від 09.03.2011р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора з охорони праці відділу нагляду в машинобудуванні, металургії, транспорту, зв'язку, АПК та СКС у зв'язку з ліквідацією Управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

2.Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з охорони праці відділу нагляду в машинобудуванні, металургії, транспорту, зв'язку, АПК та СКС Управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області.

3.Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну платню за час вимушеного прогулу.

4.Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені витрати в сумі 1450,00 грн.(одна тисяча чотириста п'ятдесят гривень) пов'язані з наданням правової допомоги та підготовкою матеріалів до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає оскаржуваний наказ незаконним, виданим з порушенням діючого законодавства, без достатніх підстав, ґрунтується на фактах та обставинах, що не відповідають дійсному стану справ.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили задоволити такий з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні такого з підстав викладених у письмових запереченнях на позов. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки підставою звільнення позивача зазначено п.1 ст.40 КЗпП України, а саме ліквідація Управління. Таким чином, представник відповідача переконаний, що процедура вивільнення ОСОБА_1, Управлінням Держгірпромнагляду по Закарпатській області не порушена.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в грудні 2010 року керівництвом управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Закарпатської області було доведено до всіх працівників управління наказ Держгірпромнагляду від 21.12.2010 року № 534-к «Про ліквідацію територіальних органів Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду» і попереджено про звільнення з роботи в лютому-березні 2011 року.

09 березня 2011 року наказом начальника управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області № 08-к ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного інспектора з охорони праці відділу нагляду в машинобудуванні, металургії, транспорту, зв'язку, АПК та СКС у зв'язку з ліквідацією Управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

У відповідності до ст.5 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 №3723-XII (далі-Закон №3723-XII) право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України .

Згідно із ч.1 ст. ст.11 Закону №3723-XII державні службовці мають право користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України. Ст. 30 цього Закону передбачено, що державна служба припиняється в тому числі і на загальних підставах, визначених КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Вживані у цій нормі поняття: «ліквідація», «реорганізація», «перепрофілювання», «банкрутство», «скорочення чисельності або штату працівників» - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів .

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться в ст. ст. 80, 104 - 111 ЦК України, ст. ст. 62-66, 79-92 ГК України, ст. ст. 1-22 Закону України «Про господарські товариства».

Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Філії та представництва, як і інші структурні підрозділи підприємства, установи, організації не мають статусу юридичних осіб і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 95 ЦК України, ч. 4 ст. 64 ГК України).

Відтак підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України може бути ліквідація або реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ліквідація ж структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 492 КЗпП України.

Установивши у справі, яка розглядається, факт внутрішньої реорганізації юридичної особи - управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Закарпатської області шляхом впровадження змін в організаційній структурі підприємства, а не її ліквідації, суд приходить висновку про незаконність звільнення працівника відповідача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією цього структурного підрозділу при недоведеності власником факту скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами у структурі підприємства та факту дотримання власником вимог ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 492 КЗпП України при звільненні працівника.

Зазначений висновок судом зроблений на підставі дослідження матеріалів справи, оцінюючі їх як окремо, так і в сукупності. Зокрема, внутрішні накази відповідача по кадрам за 2011 рік свідчать про планову роботу підприємства після дати звільнення позивача включно до 29.12.2011 року, на підставі яких здійснюються виплати надбавок працівникам за кожний місяць або за вислугу років (накази №11-к, №14-к, №15-к, №17-к, №19-к, №20-к, №22-к, №23-к, №24-к, №28-к, №32-к, №33-к, №34-к, №35-к, №43-к), переводяться працівники на інші посади (накази №№40-к,41-к,), покладаються обов'язки працівників по посадам (накази №№18-к,26-к,27-к,36-к,37-к,38-к), про допуск до стажування (наказ №39-к). Окрім того, керівник управління 29.12.11 наказом по кадрах за №47-к звільняє себе з займаної посади, а наказом від 30.12.11 за №01-к допускає себе до виконання обов'язків начальника управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Закарпатської області та цією ж датою наказом №02-к вводить в дію штатний розпис працівників цього управління. Разом з тим ОСОБА_1 звільняє із займаної посади ще у березні 2011 року, тобто за шість місяців до затвердження нового штатного розпису. Втім, у відповідності до довідок ЄДРПОУ 08.12.2011 року проводиться реєстрація територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Закарпатської області (довідка АА №450435), 08.02.2012 року проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи-управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Закарпатській області (повідомлення Держреєстра від 08.02.2012 року №4425).

Суд критично оцінює доводи відповідача, щодо ліквідації Управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Закарпатській області , оскільки суду не надано документів, які б могли підтвердити доводи відповідача. Відповідачем не доведено та не надано доказів правомірності видання ним оспорюваного наказу, а відтак оскаржуваний наказ відповідача про звільнення ОСОБА_1 є незаконним і підлягає скасуванню.

Згідно вимог статті 235 Кодексу законів України про працю у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

На підставі пунктів 2, 3 ч.1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на роботі у відносинах публічної служби і присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати в сумі 1450 грн. пов'язані з наданням правової допомоги.

В підтвердження понесених на правову допомогу витрат відповідачем надано наступні докази: договір про надання юридичних послуг від 25 березня 2011 року за № 04/14 та квитанцію №04/15-1 від 07 квітня 2011 року, яка свідчить про сплату ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «УКР-ІНТЕРЛЕКС» 1450 гривень за надання юридичних послуг.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони. Крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 97 КАС України , передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Виходячи з положень ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» , розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Витрати позивача на оплату правової допомоги в сумі 1450 гривень, відповідно до квитанції, не перевищують граничного розміру компенсації встановленої ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» .

Листом Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21 листопада 2011 року роз'яснено особливості застосування частини 1 статті 94 КАС України . Так, у листі, зокрема, зазначено, що з урахуванням положень підпункту 3 пункту 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

За таких обставин з Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 1450 (тисячу чотириста п'ятдесят) гривень.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивачі за позовами про поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин, - звільняються від сплати судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 104-107, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального Управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області про скасування наказу №08-к від 09.03.2011 року та поновлення на роботі, - задоволено повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області № 08-к від 09.03.2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора з охорони праці відділу нагляду в машинобудуванні, металургії, транспорту, зв'язку, АПК та СКС Управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області.

3.Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з охорони праці відділу нагляду в машинобудуванні, металургії, транспорту, зв'язку, АПК та СКС Управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області або на рівнозначну посаду Територіального Управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області.

4.Стягнути з Територіального Управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та 1450 грн. пов'язані з наданням правової допомоги та підготовкою матеріалів до судового розгляду.

5.Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

6.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуюча суддя Калинич Я.М.

Судді Шешеня О.М.

Луцович М.М.