Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2а-0770/2848/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2013 р. м. Київ К/800/36756/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,

суддів:Іваненко Я.Л., Тракало В.В.,

при секретарі: Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2013 року,-

у с т а н о в и л а :

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що з 20 червня 2006 року працював у Територіальному управлінні Державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду в Закарпатській області на посаді головного державного інспектора.

Згідно з наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21 грудня 2010 року № 534-к підлягали ліквідації територіальні управління цього органу.

У зв'язку із цим, наказом відповідача від 9 березня 2011 року №08-к позивача було звільнено з посади з підстав пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку з ліквідацією управління).

Звільнення вважає таким, що не відповідає вимогам закону і порушує його права, а тому посилаючись на ці обставини ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року позов задоволено, скасовано наказ відповідача від 9 березня 2011 року №08-к, поновлено ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора з охорони праці відділу нагляду в машинобудуванні, металургії, транспорту, зв'язку, АПК та СКС Управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області або на рівнозначну посаду Територіального Управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області та стягнуто з останнього на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на посаді.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у позові.

У касаційній скарзі позивач посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Обставини трудових відносин ОСОБА_4 з Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області сторонами не заперечуються.

Оскаржуваним наказом відповідача від 9 березня 2011 року №08-к позивача було звільнено з посади головного державного інспектора з підстав пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку з ліквідацією Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи позивачу в задоволенні позову апеляційний суд на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що звільнення позивача з роботи здійснено відповідно до закону.

За приписами пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання.

Частиною 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010 Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду ліквідовано.

У зв'язку з цим Державний комітет видав наказ від 21 грудня 2010 року №534-к «Про ліквідацію територіальних органів Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду», яким ліквідовано Управління Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Закарпатській області.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України позивач був попереджений про наступне звільнення.

Наказом відповідача від 9 березня 2011 року №08-к позивача було звільнено з посади головного державного інспектора, з підстав пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку з ліквідацією управління).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 19 Постанови від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Апеляційний суд правильно виходив з того, що оскільки відбулася повна ліквідація Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду в Закарпатській області, на позивача положення частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України не розповсюджується.

Враховуючи наведене, приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_4 з підстав пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку з ліквідацією управління), відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин правових підстав для задоволення позову не було, а відтак апеляційний суд відмовив у позові.

Рішення апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.