Постанова

від 19.03.2013 по справі 9/99-42

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. Справа № 9/99-42

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Саврій В.А. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від скаржника відділу ДВС - Новосад О.Ю., дов.№03-26/427 від 28.01.2013 року

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Новосада О.Ю., на ухвалу господарського суду Волинської області від 26.12.12 р. у справі №9/99-42 (суддя Кравчук Віктор Оксентійович )

за скаргою Комерційного центру "Діалог" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області по справі №9/99-42.

за позовом Комерційного центру "Діалог"

до Відкритого акціонерного товариства "Оснастка"

про стягнення 80 097, 60 грн. витрат по відшкодуванню поліпшень нежитлового приміщення, переданого в найм

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності судді Грязнова В.В., внесено зміни до складу колегії та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., судді Саврій В.А., Мельник О.В..

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26 грудня 2012 року у справі №9/99-42 скаргу Комерційного центру "Діалог" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області -задоволено.

Постанову відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 05.11.2011 р. ВП №24895533 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області від 07.02.2011 р. №9/99-1 - скасовано.

Не погоджуючись з даною ухвалою старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Новосад Олег Юрійович, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 26 грудня 2012 року у справі №9/99-42 - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити Комерційному центру "Діалог" у задоволенні скарги.

Скаржник вважає ухвалу Господарського суду Волинської області, незаконною та необгрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, з наступних підстав:

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області перебуває зведене виконавче провадження №15067428 про стягнення з ВАТ «Оснастка» в користь фізичних, юридичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 3 414 418, 49 грн. до складу якого входить виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Волинської області №9\99-1 від 07.02.2011 року.

Зазначає, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.08.2004р. №1/69-Б порушено провадження про визнання банкрутом, накладено арешт на активи ВАТ "Оснастка" та введено мораторій на задоволення кредиторських вимог.

Відповідно до Ухвали господарського суду Волинської області №1/69-Б від 18.05.2005р. введено процедуру санації ВАТ «Оснастка», керуючим санацією призначено Вознякевич Надію Іванівну.

Ухвалою Господарського суду Волинської області по справі №1/69-Б від 02.04.2007р. затверджено план санації. Ухвалою суду №1/69-Б від 29.08.2012р. строк санації продовжено до 02.03.2013 року.

Санація - це система заходів, яка здійснюється під час провадження у справі про банкрутство, з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі, або частково вимог кредиторів.

Планом санації передбачено продаж майна підприємства, не задіяного в виробничому процесі. Продаж частини основних фондів, продаж обладнання, незадіяного в основному виробництві, запасів на складах та готової продукції. Передбачаються поступлення за результатами торгів на біржі чи за результатами аукціону по договору купівлі-продажу майна. Отримані кошти від реалізації майна, повинні бути направлені на використання плану санації та погашення кредиторської заборгованості згідно ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Посилається на те, що відповідно до положень Закону про банкрутство, норми якого в даному випадку є спеціальними, з моменту введення процедури санації розпорядження майном і коштами боржника відбувається в порядку, визначеному планом санації, який містить відповідні заходи щодо відновлення платоспроможності боржника та виконання якого забезпечує фінансове оздоровлення боржника, запобігає визнанню боржника банкрутом і його ліквідації.

Згідно ч.4 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном і коштами можуть бути накладені лише в межах процедури санації та у разі, якщо вони не суперечать виконанню плану.

Звернення на кошти боржника повинно здійснюватись з урахуванням особливостей процедури банкрутства, оскільки застосування таких заходів може призвести до зупинення роботи боржника.

При проведенні санації підприємства, арешт чи інші забезпечувальні заходи можуть застосовуватись лише тоді, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації. Накладення арешту на кошти на санаційному рахунку боржника унеможливлює дії керуючого санацією по виконанню плану санації та проведення поточної господарської діяльності підприємства.

У процедурі санації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих керуючим санацією згідно затвердженого господарським судом плану санації.

Враховуючи приписи ч.2 ст.18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» планом санації визначені заходи відновлення платоспроможності боржника.

Вказує на те, що Державним виконавцем арештовано усі рахунки боржника окрім рахунку, який передбачений планом санації та не підлягає арешту.

Відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію нерухомого майна», прийнятого Верховною Радою України 29.11.2001р. №2864-111, зупинено примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%, до вдосконалення визначеного законодавством України механізму примусової реалізації майна.

Під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно ч.8 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Зазначає, що Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, керуючись ч.8 ст.37, ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», 05.11.2012 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Вказує на те, що відповідно до ч.4. ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі, робить висновок, що при поновлені виконавчого провадження державний виконавець буде не в змозі проводити будь-які виконавчі дії.

Крім того скаржник припускає, що його дії, які оскаржувалися в суді першої інстанції Комерційним центром "Діалог" відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду Скаржник старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Новосад Олег Юрійович підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав викладених в ній.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились. В установленому порядку були повідомлені про час і місце судового засідання. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без їх участі.

Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.05.2010 року по справі №9/99-42 за позовом Комерційного центру "Діалог" до Відкритого акціонерного товариства "Оснастка" про стягнення 80 097,60 грн. витрат по відшкодуванню поліпшень нежитлового приміщення, переданого в найм в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2010р. апеляційну скаргу КЦ «Діалог» задоволено частково. Рішення господарського суду Волинської області від 31.05.2010р. скасовано частково. Вирішено стягнути з ВАТ «Оснастка» на користь КЦ «Діалог» 72 303, 60 грн. витрат в якості відшкодування вартості поліпшень нежитлового приміщення за адресою: м.Нововолинськ, вул. Луцька, 25, переданого в найм та 1 514, 50 грн. понесених судових витрат.

07.12.2011 року за №9/99-1 господарським судом Волинської області виданий наказ про примусове виконання вищезгаданої постанови.

13 грудня 2012 року Комерційний центр «Діалог», звернувся до суду першої інстанції з скаргою (а.с.103 т.4) на дії державного виконавця по примусовому виконанню наказу господарського суду Волинської області від 07.02.2011 року по справі №9/99-1 про стягнення 73818 грн. 10 коп. з ВАТ "Оснастка" виконавче провадження №24895533. Дана скарга надійшла до місцевого господарського 17.12.2012 року, про що, свідчить штемпель вхідної кореспонденції №01-40/112/12 господарського суду Волинської області.

Скарга мотивована тим, що вимоги позивача по стягненню заборгованості в сумі 73818,10 грн. виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Оснастка» та є поточними, тому на них не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 21.08.2004 р. у справі №1/69-Б.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.117 т.4) від органу ДВС до суду першої інстанції надійшли заперечення від 21.12.2012 р. за №04-37/10842 проти скарги позивача, відповідно до яких орган ДВС вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що державним виконавцем було правомірно зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 07.02.2012р. до розгляду справи про банкрутство відповідача по суті.

Давши оцінку доказам у справі, доводам скаржника в апеляційній скарзі та судовому засіданні, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України , кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» . Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Вищезазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» та статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» , дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів справи 3 жовтня 2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Новосад О.Ю. було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №9/99-1 від 07.02.2011р., у зв'язку з наявною ухвалою господарського суду Волинської області від 21.08.2004 р. №1/69-Б про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Оснастка», якою накладено арешт на активи боржника та введено мораторій на задоволення кредиторських вимог.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст.12 зазначеного вище Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» однією із обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження є, зокрема, порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку наявні зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Вимоги КЦ «Діалог» у даній справі виникли після порушення справи про банкрутство ВАТ «Оснастка» та є поточними.

За таких обставин, на вказані вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 21.08.2004р.

Посилання апелянта на Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію нерухомого майна" №2864-ІІІ від 29.11.2001 року як на підставу зупинення виконавчого провадження, не приймається судовою колегією до уваги. Вказаний закон зупиняє примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%.

По перше: Предметом спору у справі є стягнення коштів, а не звернення стягнення на майно боржника.

По друге: Виконавче провадження зупинено з іншої підстави, тому не можуть розглядатись інші підстави крім тих які вказані в оскаржуваній постанові органу державної виконавчої служби.

Крім того, судова колегія зауважує, що наявність процедури санації не є перепоною у вчиненні виконавчих дій направлених на виконання судового рішення щодо поточної заборгованості.

Аналогічної позиції дотримуються Верховний Суд України в постанові №07/01 від 06.01.2007р. та Вищий господарський суд України в постанові №10/112 від 22.03.2006р.

Відповідно до п.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. №04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною або визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Однак, відповідно до п.32 листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010, №01-08/369 , вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції в тому, що у останнього були відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначалось про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України.

Крім того судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в тому, що виконавче провадження щодо стягнення боргу з відповідача за наказом господарського суду Волинської області від 07.02.2011р. було зупинено безпідставно, а тому скарга позивача була правильно задоволена судом першої інстанції, а постанова відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області скасована.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Новосада О.Ю. викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Новосада О.Ю. на ухвалу господарського суду Волинської області від 26 грудня 2012 року по справі №9/99-42 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 26 грудня 2012 року по справі №9/99-42 залишити без змін.

3. Матеріали справи №9/99-42 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Мельник О.В.