Постанова

від 19.03.2013 по справі 39/160

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року Справа № 39/160 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Ромашко Р.М., відповідача -Лук'янчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП "Антарес" на ухвалу та постановугосподарського суду м.Києва від 17.12.2012 Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2013 у справі№39/160 за позовомПП "Антарес" доПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" про відшкодування збитків ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м.Києва від 17.12.2012 (суддя Гумега О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2013 (судді: Чорногуз М.Г., Суховий В.Г., Жук Г.А.), на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України припинено провадження у справі з мотивів укладення між сторонами угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду і така угода міститься в п.11.5 договору добровільного страхування заставного майна №017.0221285.122 від 19.02.2010, у зв'язку з виконанням якого виник спір.

ПП "Антарес" у поданій касаційній скарзі просить ухвалу та постанову скасувати, справу передати на розгляд господарського суду м.Києва, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм процесуального права, а саме ч.3 ст.6 Закону України №3018-III від 07.02.2002 "Про судоустрій України" та ст.ст.1,80 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що звернення за вирішенням спору до третейському суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд обирає способи захисту порушених прав та оспорюваних інтересів, а наявність третейської угоди не свідчить про обов'язок особи в разі виникнення спору звертатися за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне позбавлення особи права на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє останньому розглядати і вирішувати такий спір по суті. На думку заявника, угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані ухвала та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

В пункті 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на ч.1 ст.80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п.5 ч.1 ст.80 ГПК України). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК України. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то : у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України.

Предметом даного позову є відшкодування 471111,40 грн. збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачем умов договору страхування заставного майна юридичних осіб №017.0221285.122 від 19.02.2010.

Як встановлено судами та не заперечується заявником, пунктом 11.5 договору добровільного страхування заставного майна юридичних осіб №017.0221285.122 від 19.02.2010 сторони погодили, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні цього договору, включаючи спори про відшкодування збитків, завданих порушенням договору, та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" у відповідності до його Регламенту (а.с.26).

12 жовтня 2011 року ПАТ "Страхова компанія "Альфа страхування" звернулось до господарського суду м.Києва із заявою про припинення провадження у справі. В обґрунтування вказаної заяви скаржник зазначає, що сторонами в договорі добровільного страхування заставного майна юридичних осіб, стосовно виконання якого виник спір, погоджено, що спори, які виникають при виконанні або припинені вказаного договору підлягають вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз".

За таких обставин, колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність передбаченої п.5 ч.1 ст.80 ГПК України підстави для припинення позовного провадження у даній справі з огляду на те, що сторонами в договорі досягнуто угоди про розгляд третейським судом спорів, пов'язаних з виконанням даного договору страхування, в тому числі спору про відшкодування збитків, завданих порушенням цього договору, який є предметом даного позову, а відповідач в заяві від 12.10.2011 заперечує проти розгляду справи у господарському суді та наполягає на розгляді даного спору у третейському суді.

Судами попередніх інстанцій також враховано відсутність надання позивачем доказів на підтвердження існування підстав для відмови в задоволенні заяви відповідача про необхідність розгляду даного спору у третейському суді та обумовлену цим необхідність припинення позовного провадження у даній справі.

У зв'язку з цим, касаційна інстанція враховує той факт, що рішенням господарського суду м.Києва від 26.12.2011 у справі №20/244 (між тими ж сторонами), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012, відмовлено у задоволенні позову ПП "Антарес" про визнання недійсним п.11.5 договору добровільного страхування заставного майна юридичних осіб №017.0221285.122 від 19.02.2010, який містить третейське застереження.

Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті (справи, що виникають з корпоративних відносин), та інших спорів, передбачених законом.

Згідно з вимогами ч.2 ст.1 та ст.6 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом . Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб ; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею ; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство ; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки ; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення ; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11 ) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України ; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень ; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

В даному ж випадку між сторонами виник спір про відшкодування 471111,40 грн. збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачем умов договору страхування заставного майна юридичних осіб №017.0221285.122 від 19.02.2010, і цей спір не відноситься до вказаного вище вичерпного переліку спорів, які не можуть передані на вирішення третейського суду та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Наведеним вище повністю спростовується твердження скаржника про те, що звернення за вирішенням спору до третейському суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд обирає способи захисту порушених прав та оспорюваних інтересів, а наявність третейської угоди не свідчить про обов'язок особи в разі виникнення спору звертатися за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне позбавлення особи права на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє останньому розглядати і вирішувати такий спір по суті.

Тим більше, що судами не заперечується право особи на самостійний (на свій розсуд) вибір способів захисту порушених прав та оспорюваних інтересів, оскільки таке право особи гарантується приписами ст.ст.15-16,20 ЦК України.

Водночас, колегія відхиляє недоречні посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на норму ч.3 ст.6 Закону України №3018-III від 07.02.2002 "Про судоустрій України", оскільки згаданий закон втратив чинність з 30.07.2010 року відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Касаційна інстанція також не приймає до уваги безпредметні посилання скаржника на положення ч.3 ст.1 ГПК України в обґрунтування недійсності угоди про відмову від права на звернення до господарського суду, оскільки, по-перше, вказана угода між сторонами не укладалася. По-друге, позивач помилково ототожнює угоду про відмову від права на звернення до господарського суду з третейською угодою в розумінні абзацу 5 ст.2 Закону України "Про третейські суди", яка (третейська угода) визначена сторонами в п.11.5 договору добровільного страхування заставного майна юридичних осіб №017.0221285.122 від 19.02.2010.

Таким чином, припиняючи провадження у даній справі, господарськими судами не було допущено порушення приписів ст.124 Конституції України та ч.3 ст.1 ГПК України.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваних ухвали та постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 ,111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП "Антарес" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м.Києва від 17.12.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2013 у справі №39/160 залишити без змін.

Головуючий, суддя В.Овечкін Судді : Є.Чернов В.Цвігун