Рішення

від 19.03.2013 по справі 18/112-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2013 р. Справа № 18/112-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження», м.Вишневе

за участю третьої особи Державного українського науково-дослідного інституту фарфорово-фаянсової промисловості

про стягнення 11911,69 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Дудник А.О.

Від відповідача: Лелека О.М.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження» (далі - відповідач) за участю третьої особи Державного українського науково-дослідного інституту фарфорово-фаянсової промисловості про стягнення 11911,69 грн.

Провадження у справі №18/112-12 порушено відповідно до ухвали суду від 14.12.2012 року та призначено справу до розгляду на 10.01.2013 року.

Позивач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 10.01.2013 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Відповідач у судовому засідання 10.01.2013 року подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався на 24.01.2013 року.

У судовому засіданні 24.01.2013 року представник позивача надав письмові пояснення на відзив відповідача.

Дослідивши у судовому засіданні 24.01.2013 року подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи з метою витребування додаткових документів та доказів, необхідних для повного та всебічного вирішення спору. Розгляд справи відкладався на 07.02.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 07.02.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

У судовому засіданні 07.02.2013 року представник позивача повідомив про неможливість виконати вимоги ухвали суду, а саме, провести звірку взаєморозрахунків та надати Акт такої звірки, оскільки відповідач не з'являється до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області для проведення звірки. Розгляд справи відкладався до 12.03.2012 року.

Крім того, у судовому засіданні 07.02.2013 року представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи, передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України. Строк розгляду справи закінчується 13.02.2013 року. Враховуючи складність справи та необхідність витребування додаткових документів та доказів, необхідних для вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та продовження строку розгляду спору до 28.02.2013 року.

В судовому засіданні 12.03.2013 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував, однак в порушення вимог суду сторони не провели звірку розрахунків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Правовідносини сторін врегульовані Договором оренди №494 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (вбудоване приміщення (Майно) загальною площею 41,5 кв.м: кімнати №228, №229 та частина коридорного приміщення, розташоване на 2-му поверсі адміністративно-лабораторного корпусу ДержУкрНДІФП за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. м. Вишневе р-н., вул. Святошинська, 29, укладеним 22.06.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження» (Орендар, відповідач).

Вказане майно перебуває на балансі Державного українського науково-дослідного інституту фарфорово-фаянсової промисловості.

Договір № 494 від 22.06.2007 року укладено сторонами строком на 364 дні з 22.06.2007 року до 21.06.2008 року. Відповідно до п 10.6 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до Акту здачі-приймання приміщення від 30.12.2010 року орендар здав приміщення загальною площею 41,5 кв.м Балансоутримувачу, що свідчить про припинення договірних відносин за спірним Догоовором.

Пунктами 5.3, 5.8 Договору визначені основні обов'язки Орендаря, зокрема своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, щомісяця, до 12 числа, надавати Балансоутримувачу інформацію про перерахування частини орендної плати до державного бюджету (копію платіжного доручення з відміткою банку) для подальшого подання звітних даних по цих платежах до регіонального відділення ФДМУ по Київській області та Мінпрополітики України.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції, орендна плата перераховується Балансоутримувачу 30%, орендна плата перераховується до державного бюджету України 70%.

Однак, Орендар (відповідач) своєчасно та в повному обсязі не виконав обов'язок щодо сплати коштів за користування державним майном, покладений на Орендаря Договором та законодавством України, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість згідно розрахунку позивача в сумі 9635,91 грн. орендної плати станом на 30.12.2012 включно.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, стверджував, що протягом всього терміну дії Договору оренди своєчасно та в повному обсязі сплачував орендні платежі, про що також свідчить проведена з Балансоутримувачем звірка розрахунків.

В обґрунтування викладених у відзиві обставин, відповідачем надано суду платіжні доручення про сплату орендних платежів на підставі виставлених Балансоутримувачем рахунків-фактур.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів та пояснень, ним своєчасно і в повному обсязі оплачувались виставлені Балансоутримувачем рахунки-фактури про нарахування орендних платежів.

Однак, Договір оренди не містить умови про сплату орендних платежів на підставі виставлених Балансоутримувачем рахунків-фактур та не визначає хто саме має проводити нарахування і виставляти рахунки для оплати.

Як передбачено п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за червень 2007 року 1460,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

З огляду на умови Договору оренди, визначено, що сплата має відбуватись щомісячно до 10 числа наступного місяця в розмірі, визначеному згідно п.п. 3.1., 3.2. Договору оренди та Методики, тобто за кожний наступний місяць в розмірі орендної плати за попередній місяць з врахуванням індексу інфляції.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок позову, судом встановлено, що суми орендної плати, які підлягали сплаті, в тому числі до бюджету, нараховані у відповідності до п.п. 3.1., 3.2. Договору оренди та Методики у відповідні періоди з врахуванням індексу інфляції.

Проведені ж Балансоутримувачем нарахування необґрунтовані, виставлені рахунки не відображають дійного розміру орендної плати і з огляду на умови Договору оренди не є безумовною підставою для визначення розміру орендної плати (Договором оренди не передбачено, що відповідач має сплачувати орендні платежі саме на підставі виставлених Балансоутримувачем рахунків). Таким чином, та з огляду на визначений Договором оренди порядок нарахування та сплати орендних платежів, відповідач мав самостійно проводити нарахування орендних платежів.

Зокрема, за спірний період мало бути сплачено до бюджету 46378,02 грн., в той час, як за виставленими Балансоутримувачем рахунками, які і оплачувались відповідачем, нараховано лише 36742,11 грн., що не відповідає умовам Договору оренди та Методики. Різниця в нарахуваннях і складає суму заборгованості 9635,91 грн., заявлену позивачем до стягнення.

Таким чином, посилання відповідача на оплату виставлених Балансоутримувачем рахунків не обґрунтовує сплату орендних платежів у визначеному Договором оренди розмірі та порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч. 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Таким чином станом на день звернення з позовною заявою до суду заборгованість відповідача по орендній платі складає 9635,91 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем сплати орендної плати, позивач просить також стягнути 1549,14 грн. 3% річних за період прострочення з 22.07.2007 року по 30.12.2012 року (1956 днів) та 726,64 грн. пені за період з 29.05.2012 року по 29.11.2012 року.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 3.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.1 Договору, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня, що нарахована на суму основного боргу за період з 29.05.2012 року по 29.11.2012 року, складає 726,64 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що річні нараховані за період з 22.07.2007 року по 30.12.2012 року (1956 днів), тобто з моменту укладення Договору оренди на остаточну суму заборгованості 9635,91 грн., існування якої протягом всього періоду нарахування встановити не можливо.

Судом було витребувано у позивача обґрунтований розрахунок 3% річних в залежності від сум заборгованості та фактичних періодів прострочення, однак, відповідна вимога не була виконана.

Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що позивач без поважних причин не надав суду обґрунтований розрахунок позову у відповідній частині, що перешкоджає встановленню правильності нарахування 3% річних та відповідності нарахування фактичним обставинам спору, вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу та пені.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження» (08132, Київська обл., Києво-Святошинського р-н., м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код ЄДРПОУ 32925834) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107) 9 635,91 грн. боргу , 726,64 грн. пені на наступні реквізити: Р/Р 31119094700001, одержувач: ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код установи 37955989, призначення платежу: код доходу 22080300, символ звітності банку 094.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження» (08132, Київська обл., Києво-Святошинського р-н., м. Вишневе, вул. Святошинська, 29. код ЄДРПОУ 32925834) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107) 1609,50 грн. відшкодування судового збору на р/р№ 35211012001567, одержувач: Регіональне відділення ФДМУ по Київській області, МФО 821018, ГУ ДКСУ у Київській області, код установи 19028107.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позов залишити без розгляду.

Суддя Кошик А.Ю.