Постанова

від 07.10.2013 по справі 18/112-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа№ 18/112-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Гончарова С.А.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання - Климович М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Петренко В.С. - за довіреністю

від відповідача: Лелека О.М. - за довіреністю

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" на рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р.

у справі №18/112-12 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження"

за участю третьої особи Державного українського науково-дослідного інституту фарфорово-фаянсової промисловості

про стягнення 11 911,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" про стягнення 11 911,69 грн., з яких 9 635,91 грн. заборгованості з орендної плати, 1 549,14 грн. 3% річних та 726,64 грн. пені, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності №494 від 22.06.2007р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.03.2013р. позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 9 635,91 грн. боргу, 726,64 грн. пені на наступні реквізити: Р/Р 31119094700001, одержувач: ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код установи 37955989, призначення платежу: код доходу 22080300, символ звітності банку 094; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 1609,50 грн. відшкодування судового збору на р/р№ 35211012001567, одержувач: Регіональне відділення ФДМУ по Київській області, МФО 821018, ГУ ДКСУ у Київській області, код установи 19028107; в решті позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р. скасувати, винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р. винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі заявник також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. у справі №18/112-12 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Тищенко А.І., поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р. у справі №18/112-12, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 27.05.2013р.

27.05.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р. - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. розгляд справи №18/112-12 відкладено на 10.06.2013р.

10.06.2013р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. розгляд справи №18/112-12 відкладено на 25.06.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Ільєнок Т.В. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р. справу №18/112-12 прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.; розгляд справи відкладено на 13.08.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р., у зв'язку із перебуванням суддів Отрюха Б.В. та Тищенко А.І. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Гончаров С.А., Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. справу №18/112-12 прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Гончаров С.А., Ільєнок Т.В.; розгляд справи відкладено на 23.09.2013р.

19.09.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли пояснення, в яких він просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р. залишити без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Ільєнок Т.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Гончаров С.А., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013р. розгляд справи №18/112-12 відкладено на 07.10.2013р.

02.10.2013р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

03.10.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов витребуваний судовою колегією розрахунок заборгованості, 3% річних та пені.

У судове засідання 07.10.2013р. з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Частиною 1 ст.101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно із ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.06.2007р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" (відповідач, орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності №494, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права викупу та здачі в суборенду окреме індивідуально визначене майно вбудоване приміщення загальною площею 41,5 кв.м: кімнати №228, №229 та частина коридорного приміщення, що розташоване на 2-му поверсі адміністративно-лабораторного корпусу Державного українського науково-дослідного інституту фарфорово-фаянсової промисловості (ДержУкрНДІФП) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе р-н., вул. Святошинська, 29, та перебуває у нього на балансі; майно передається орендарю з метою розміщення в ньому офісного приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, за актом приймання-передачі, який підписується орендарем та балансоутримувачем.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за червень 2007р. - (перший базовий місяць оренди) - 1460,00 грн.

Згідно з п.3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.3 договору орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції: 70% орендної плати перераховується до державного бюджету України; 30% орендної плати перераховується балансоутримувачу.

Згідно п.3.5 договору орендна плата, яка перераховується несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.3 договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.5.3. п.5.8 договору орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісяця, до 12 числа, надавати балансоутримувачу інформацію про перерахування частини орендної плати до державного бюджету (копію платіжного доручення з відміткою банку) для подальшого подання звітних даних по цих платежах до Регіонального відділення ФДМУ по Київській області та Мінпромполітики України.

Договір укладено строком на 364 дні, що діє з 22.06.2007р. по 21.06.2008р. включно (п.10.1 договору).

Згідно з актом приймання-передачі приміщення від 01.08.2007р. балансоутримувач передав, а орендар прийняв приміщення загальною площею 41,5 кв.м. за умовами укладеного договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності №494 від 22.06.2007р.

Відповідно до п.10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Укладений між сторонами договір №494 від 22.06.2007р. був пролонгований на підставі п.10.6 договору та діяв до 30.12.2010р., що не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п.2.4 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу; орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором; майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі.

30.12.2010р. підписаний акт здачі-приймання приміщення, відповідно до якого орендар здав, а балансоутримувач прийняв орендовані приміщення загальною площею 41,5 кв.м. у зв'язку із завершенням договору №494 від 22.06.2007р. та укладенням нового договору оренди №1167 від 30.12.2010р.

13.12.2012р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, зазначаючи про неналежне виконання орендарем умов договору в період його дії щодо внесення орендної плати до державного бюджету у повному обсязі, звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" про стягнення 11 911,69 грн., з яких 9 635,91 грн. заборгованості з орендної плати, 1 549,14 грн. 3% річних та 726,64 грн. пені.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема з господарського договору (ст.174 ГК України).

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.5 ст.762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Як передбачено п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за червень 2007р. - (перший базовий місяць оренди) - 1460,00 грн.

Згідно з п.3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

З огляду на умови п.3.3 договору оренди передбачено, що сплата має відбуватись щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця в розмірі згідно п.п.3.1., 3.2. договору та Методики, тобто за кожний наступний місяць в розмірі орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за наступний місяць: 70% орендної плати перераховується до державного бюджету України; 30% орендної плати перераховується балансоутримувачу.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, проведеного позивачем, за період з 23.06.2007р. по30.12.2010р. відповідачу було нараховано 46 378,02 грн. орендної плати, яка підлягала сплаті до державного бюджету, відповідач сплатив 36 742,11 грн. орендної плати, в зв'язку з чим борг відповідача, за розрахунком позивача, на час звернення з позовом, становив 9 635, 91 грн.

Однак, як встановлено судовою колегією, відповідачем було сплачено 40 035,01 грн. орендної плати до державного бюджету, що підтверджується наданими ним копіями платіжних доручень та визнається позивачем.

Різниця в нарахованих позивачем і сплачених відповідачем коштів і складає суму заборгованості по орендній платі, яка, згідно наданого позивачем суду апеляційної інстанції уточненого розрахунку, на день звернення з позовом становила 6 343,01 грн.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст.526, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи орендар за умовами п.5.3 договору взяв на себе зобов'язання своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, яка визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і здійснюється відповідно до розрахованої орендної плати без ПДВ за червень 2007р. - (перший базовий місяць оренди) - 1460,00 грн. з врахуванням щомісячного її коригування на індекс інфляції (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не спростовано, що суми орендної плати, які підлягали сплаті до державного бюджету, нараховані позивачем у відповідності до п.п. 3.1.,3.2. договору та Методики у відповідні періоди з врахуванням індексу інфляції.

Доводи відповідача про те, що ним своєчасно і в повному обсязі сплачувались орендні платежі на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків-фактур, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції, договір оренди №494 від 22.06.2007р. не містить умови про сплату орендних платежів на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків-фактур.

Відтак, проведені балансоутримувачем нарахування не є безумовною підставою для визначення розміру орендної плати, а посилання відповідача на оплату виставлених балансоутримувачем рахунків не свідчить про сплату орендних платежів у визначеному договором розмірі.

Укладення нового договору оренди від 30.12.2010р. на теж саме приміщення, який був підписаний сторонами після закінчення дії договору № 494 від 22.06.2007р., на що посилається скаржник, з огляду на вищевикладене, не доводить належне виконання останнім своїх зобов'язань за договором оренди № 494 від 22.06.2007р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність у нього заборгованості з орендної плати, яка підлягала сплаті до державного бюджету за договором оренди № 494 від 22.06.2007р. в розмірі 6 343,01 грн.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з абз.7 п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Місцевий господарський суд залишив поза увагою посилання відповідача на застосування строку позовної давності, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.28-29).

Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Згідно п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи умови п.3.3 договору, відповідно до якого сплата орендної плати має відбуватись щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця, з кожного 11 числа наступного місяця починається перебіг позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору.

Як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку, заборгованість по орендним платежам виникла за період з 23.06.2007р. по 30.12.2010р.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 13.12.2012р., про що свідчить штамп канцелярії господарського суду Київської області на першій сторінці позовної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача по орендній платі, яка підлягала сплаті до бюджету в сумі 6 343,01 грн., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3292,90 грн. боргу ( 9 635,91 грн. - 6 343,01 грн.) задоволенню не підлягають, у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог на вказану суму, а в частині стягнення заборгованості на суму 1861,19 грн., яка виникла за період з червня 2007р. по листопад 2009р., позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 481,82 грн. заборгованості по орендній платі, яка виникла за період з грудня 2009р. по грудень 2010р.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність заборгованості у відповідача по орендним платежам, проте, нез'ясувавши в повній мірі розмір такої заборгованості та не врахувавши посилання відповідача на застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача 9 635,91грн. боргу.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу по орендній платі підлягають задоволенню частково на суму 4 481,82 грн. В решті суми боргу в позові слід відмовити.

Позивач в позовній заяві також просив стягнути з відповідача 726,64 грн. пені, нарахованої за період з 30.05.2012р. по 29.11.2012р. на суму боргу в розмірі 9635,91 грн. та 1 549,14 грн. 3% річних на підставі ст.625 ЦК України за період прострочення з 22.07.2007р. по 30.12.2012р., які нараховані на цю ж суму боргу 9635,91 грн.

Згідно ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 3.5 договору орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

В п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Згідно з ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до п.5.2, п. 5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України), то господарським судам слід мати на увазі таке. Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Враховуючи умови п.3.3 договору, відповідно до якого сплата орендної плати має відбуватись щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця, з кожного 11 числа наступного місяця починається перебіг позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору, а відтак, з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, саме з 11 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня на кожну суму несвоєчасно виконаного зобов'язання окремо, а не на загальну суму простроченого зобов'язання.

В наданому суду апеляційної інстанції уточненому розрахунку пені позивач визначив інший період її нарахування, а саме з 10.08.2010р. по 10.02.2011р.

Однак, при зміні періоду по нарахуванню пені в уточненому розрахунку позивачем не враховано вимог ч. 3 ст. 101 ГПК України, відповідно до яких в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, обчисливши позовну давність щодо вимоги про стягнення пені на кожну суму несвоєчасно виконаного зобов'язання окремо, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають, в зв'язку з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності звернення з даним позовом до суду.

Таким чином, рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р. в частині стягнення 726,64 грн. пені підлягає скасуванню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 1 549,14 грн. 3% річних, оскільки неподання на вимогу суду обґрунтованого розрахунку позову у відповідній частині не є підставою для залишення позову в цій частині без розгляду згідно з п.5 ст.81 ГПК України.

В п. 5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

З огляду на зазначене, оскільки позивачем при зверненні з позовом невірно здійснений розрахунок 3% річних за період з 22.07.2007р. по 30.12.2012р., які нараховані на суму боргу 9635,91 грн., а в наданому позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції розрахунку 3 % річних не враховано сплив позовної давності до вимоги про сплату 3% річних на суму боргу, який виник за період з червня 2007р. по листопад 2009р., апеляційний господарський суд самостійно провів розрахунок 3 % річних, відповідно до якого розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 285,26 грн. за період прострочення з 11.01.2010р. по 13.12.2012р.

В решті суми 3 % річних позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині залишення без розгляду позову про стягнення 1 549,14 грн. 3% річних підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача 4 481,82грн. боргу та 285, 26 грн. 3% річних. В частині стягнення 5 154, 09 грн. боргу, 1 263,88 грн. 3% річних та 726,64 грн. пені позов залишається без задоволення.

Кошти, що підлягають стягненню з відповідача, відповідно до умов п.3.3. договору, стягуються в доход державного бюджету.

З огляду на зазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р. підлягає частковому скасуванню як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга задовольняється частково.

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" на рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р. у справі №18/112-12 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р. у справі №18/112-12 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 5 154, 09 грн. боргу, 726, 64 грн. пені та в частині залишення без розгляду позову про стягнення 3% річних в сумі 1 263,88 грн.

3. Пункти 2, 3, 4 резолютивної частини Рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р. у справі №18/112-12 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" (08132, Київська обл., Києво-Святошинського р-н., м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код ЄДРПОУ 31254730) в доход державного бюджету (р/р №31119094700001, одержувач: ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код установи 37955989, призначення платежу: код доходу 22080300, символ звітності банку 094) 4 481 (чотири тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 82 коп. боргу та 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 26 коп. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" (08132, Київська обл., Києво-Святошинського р-н., м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код ЄДРПОУ 31254730) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107) 644 (шістсот сорок чотири) грн. 12 коп. відшкодування судового збору на р/р №35211012001567, МФО 821018, ГУ ДКСУ у Київській області, код установи 19028107.

В решті позовних вимог відмовити».

4. В решті рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р. у справі №18/112-12 залишити без змін (п.1 резолютивної частини Рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2013р.).

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" (08132, Київська обл., Києво-Святошинського р-н., м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код ЄДРПОУ 31254730) 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 98 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи №18/112-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Гончаров С.А.

Коротун О.М.