Ухвала

від 25.02.2013 по справі 56/237

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 лютого 2013 р. № 56/237

Вищий господарський суд України у складі судді:

головуючого:Владимиренко С.В. суддів:Малетича М.М. Мирошниченка С.В. Плюшка І.А. Шевчук С.Р.

розглянувши заяву Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 18.10.2012 у справі№ 56/237 за позовомДержавного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" доВсеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Перша всеукраїнська кредитна спілка прозобов'язання звільнити приміщення та усунути перешкоди у користуванні ним

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" звернулось з позовом до Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнської асоціації пенсіонерів" про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном, що належить до державної власності, за адресою: місто Київ, вул. Нижній Вал, 21, перший поверх, кімнати № 2, 3, 7 та 8, а саме звільнити приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012, позовні вимоги задоволені частково: зобов'язано відповідача усунути перешкоди в користуванні майном, що належить до державної власності, шляхом звільнення приміщень № 7 та 8 за вказаною адресою; в решті в позовних вимог в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2012 у справі № 56/237 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 залишено без змін.

Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2012 у справі № 56/237, у якій заявник просить вказану постанову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 та рішення Господарського суду міста Києва скасувати, провадження у справі припинити. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2007 у справі № 9/74, від 18.03.2008 у справі № 2/172, від 20.05.2008 у справі № 2/149, від 05.08.2008 у справі № 12/278-19/65, від 03.07.2007 у справі № 16/213, від 03.08.2005 у справі № 31/141, від 30.03.2006 у справі № 1/309-05-8643, від 08.10.2003 у справі № 13/286-пн, від 12.01.2006 у справі № 5/24, від 17.07.2008 у справі № 43/211 05, від 29.05.2008 у справі № 16/509-05-11699 та на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2007 у справі № 9/74 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 56/237 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2012 у справі № 56/237, про перегляд якої просить заявник, та від 03.07.2007 у справі № 16/213, від 12.01.2006 у справі № 5/24, від 17.07.2008 у справі № 43/211-05, від 29.05.2008 у справі № 16/509-05-11699, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

З постанови від 18.10.2012 у справі № 56/237, яку заявник просить переглянути, вбачається, що Вищий господарський суд України погодився з висновком апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні нежилими приміщеннями № 2 та № 3 (які знаходяться на праві господарського відання у позивача, який є балансоутримувачем даного майна) з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що дані спірні приміщення (які на даний час є приміщеннями № 9 та № 10) після закінчення строку дії договору оренди, на виконання рішення суду в іншій господарській справі про спонукання до укладення договору оренди, були передані відповідачу на підставі нового договору оренди, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що вони займаються відповідачем неправомірно. Щодо правомірності висновків апеляційного господарського суду про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спірними нежилими приміщеннями № 7 та № 8 шляхом їх звільнення, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що відповідача було завчасно повідомлено про припинення чинності договору оренди № 3393 в зв'язку із закінченням строку його дії; разом з тим, після закінчення строку дії договору оренди № 3393, орендар (відповідач) не повернув вказані приміщення орендодавцю, а до складу майна переданого в оренду за новим договором оренди (укладеним на виконання рішення господарського суду у іншій справі) спірні приміщення не увійшли та будь-яких договорів оренди або інших угод щодо прав користування між сторонами не укладалось.

Водночас у постанові 12.01.2006 у справі № 5/24, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанцій щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення нежитлового приміщення, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено факт отримання відповідачем повідомлень позивача про відмову у продовженні дії договору оренди на новий термін і припинення його після закінчення строку його дії та зобов'язання відповідача звільнити у визначений термін спірне орендоване приміщення.

Постановою від 17.07.2008 у справі № 43/211-05 Вищий господарський суд України погодився з правовою позицією апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням. Посилаючись на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що додаткову угоду про продовження дії договору оренди спірного приміщення, укладену позивачем з третьою особою, в судовому порядку було визнано недійсною, а інших доказів на підтвердження правомірності користування спірним приміщенням позивачем не надано, суд касаційної інстанції зазначив про необґрунтованість доводів позивача щодо неправомірного вчинення відповідачем перешкод в здійсненні позивачем права користування спірним орендованим нежитловим приміщенням, оскільки відповідач (як власник спірного приміщення) не передавав позивачу вказане приміщення у користування.

У постанові від 29.05.2008 у справі № 16/509-05-11699 Вищий господарський суд України зазначив про обґрунтованість висновку апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні первісного позову в частині зобов'язання відповідача-2 усунути перешкоди у користуванні нежилими приміщеннями (що стосується доводів заявника), з огляду на встановлені обставини справи про те, що судовим рішенням у адміністративній справі визнано нечинним рішення міськради (позивача) в частині віднесення спірних нежитлових приміщень (підвалу та першого поверху гуртожитку) до об'єктів комунальної власності, оскільки вони не перебували в державній власності, та встановленого факту того, що спірні приміщення належать відповідачу-2.

Постановою від 03.07.2007 у справі № 16/213 Вищий господарський суд України підтримав правову позицію суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову в частині зобов'язання відповідача (орендодавця) не чинити перешкоди позивачу (орендарю) у користуванні орендованим приміщенням з огляду на встановлені обставини справи про те, що відповідач-1 своїми неправомірними діями порушує права позивача на володіння та користування приміщенням, яким останній користується на праві договору оренди, укладеного останнім з відповідаем-2, які полягають у перешкоджанні реалізації позивачем власної господарської діяльності.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови від 18.03.2008 у справі № 2/172, від 20.05.2008 у справі № 2/149, від 08.10.2003 у справі № 13/286-пн, оскільки предмети позовів у вказаних справах та справі, про перегляд якої просить заявник, є різними. Так у справах № 2/172 та № 2/149 предметом позовних вимог є визнання недійсним договору оренди, у справі № 13/286-пн предметом позовних вимог є витребування майна з чужого незаконного володіння, тоді як у справі № 56/237, про перегляд постанови у якій просить заявник, предметом позовних вимог є зобов'язання звільнити приміщення та усунути перешкоди у користуванні ним, тому спірні правовідносини у даних справах не є подібними, в розумінні статті 111 16 ГПК України.

Колегією суддів також не приймаються до уваги посилання заявника на постанови Вищого господарського суду України від 03.08.2005 справі № 31/141 та від 30.03.2006 у справі № 1/309-05-8643 в зв'язку з тим, що даними постановами скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій, а справи направлено на новий розгляд до судів першої інстанції. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на них не можуть здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 ГПК України.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 18.09.2007 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 23.05.2007 у справі № 9/74, а постановою Верховного Суду України від 28.10.2008 - постанову Вищого господарського суду України від 05.08.2008 у справі № 12/278-19/65, на які також посилається заявник. Таким чином, з огляду на нечинність постанов Вищого господарського суду України від 23.05.2007 у справі № 9/74 та від 05.08.2008 у справі № 12/278-19/65, вони також не можуть розглядатись як докази неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до судових рішень, на які в заяві може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, належать судові рішення судів касаційної інстанції та не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, тому не може прийматись до уваги посилання заявника на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2007 у справі № 9/74.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 111 16 , 111 21 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" у допуску справи № 56/237 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Владимиренко СуддіМ.Малетич С.Мирошниченко І.Плюшко С.Шевчук KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)