Постанова

від 18.03.2013 по справі 31/7

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 р. Справа № 31/7 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача:Іванишин О.О., дов. №509 від 29.12.2012р., Томашевська Т.В., дов. №510 від 29.12.2012р.; від відповідача:Перцова О.І., дов. б/н від 13.03.2013р.; від третьої особи:Кушнєрова К.С., дов. б/н від 01.07.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012р. у справі господарського суду№31/7 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" до Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" третя особаУкраїнська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно виробнича корпорація "Укрреставрація" пророзірвання договору В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2012р. (складене 26.03.2012р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012р. у справі №31/7, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з відпусткою судді Євсікова О.О., було проведено повторний автоматичний розподіл справи №31/7 відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 30.01.2013р. №08.03-04/112.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.02.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі судової колегії: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Владимиренко С.В.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 13.02.2013р. №02-05/56 у зв'язку з виходом з відпустки судді Євсікова О.О. та завантаженістю судді Владимиренко С.В. для розгляду справи №31/7 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

Ухвалою від 18.02.2013р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" про продовження строку розгляду касаційної скарги по справі № 31/7, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

У письмових поясненнях на касаційну скаргу відповідач заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 18.03.2013р. з'явились представники позивача, які підтримали вимоги касаційної скарги; представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.11.2006р. між позивачем, відповідачем та третьої особою укладено додаткову угоду №1 про внесення змін і доповнень до договору №3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 05.07.2005р. шляхом викладення його в новій редакції.

Предметом договору є виконання сторонами комплексу проектно-вишукувальних, будівельних робіт та введення в експлуатацію на земельній ділянці по вул. Автозаводській, 29-а, в Оболонському районі міста Києва адміністративно-житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями з метою отримання сторонами новозбудованих площ жилих та нежитлових приміщень відповідно до своїх часток.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведена належними та допустимими доказами наявність правових підстав для розірвання додаткової угоди №1.

В процесі судового розгляду справи третьою особою на підставі приписів ст. 257 ЦК України подана заява щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

В обґрунтування своїх доводів третя особа посилалась на те, що оскільки позивач є учасником правовідносин за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи від 05.07.2005р. №3 в редакції додаткової угоди від 23.11.2006р. №1, останній довідався про порушення свого права 23.11.2006р.

Згідно з приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Касаційна інстанція зазначає, що якщо сторона заявила суду до винесення рішення про необхідність застосування позовної давності, друга сторона має право заявити клопотання про поновлення строку позовної давності.

Таке клопотання другою стороною не заявлялося, хоча суд може захистити порушене суб'єктивне право згідно ч. 2 ст. 267 ЦК України.

Вищий господарський суд України враховує судову практику та правову позицію Верховного Суду України стосовно того, що пропуск позовної давності є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку, що строк позовної давності почав перебіг з 24.11.2006р., тобто право на звернення до суду у позивача закінчилось 24.11.2009р., а з відповідною позовною заявою останній звернувся 16.12.2011р.

Таким чином встановлення обставин пов'язаних із спливом строку позовної давності свідчить про правильність застосування господарськими судами ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 111 7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012р. у справі №31/7 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012р. у справі №31/7 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков