Рішення

від 18.03.2013 по справі 922/206/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р.Справа № 922/206/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Червонозаводського району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків до Приватного підприємства "Автотрансторг", м. Харків про стягнення 224 233,75 грн. за участю представників:

прокурора - Хряка О.О. (посв. № 013774 від 06.12.2012 р.)

позивача - Лук'янчук І.В. (дов. № 08-11/96/2-13 від 03.01.2013 р.)

відповідача - Болюх Ю.М. (директор)

3-ї особи - Курчакової А.В. (дов. № 10-26/1301 від 18.02.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Червонозаводського району м. Харкова (надалі - Прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Автотрансторг" (надалі - Відповідач) шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки, що складає суму 224 233,75 грн. та про заборону Відповідачеві використовувати самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,423 га., що знаходиться за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 11-А, до виникнення права на земельну ділянку, відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також покладення на Відповідача судовий збір.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

У ході проведеної перевірки прокуратурою Червонозаводського району м. Харкова встановлено, що ПП «Автотрансторг» частину земельної ділянки по Мереф'янському шосе, 11-а у м. Харків використовує з порушення вимог

ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а саме встановлено, що земельна ділянка огороджена парканом, використовується ПП «Автотрансторг» для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і приміщень тимчасового зберігання вантажного автотранспорту.

За результатами геодезичної зйомки, проведеної спеціалістами-геодезистами ХРФ ДП «Східгеоінформ» загальна площа земельної ділянки, що використовується ПП «Автотрансторг» становить 2,1430 га.

З наданих матеріалів інвентарної справи КП «Харківське міське БТІ» прокуратурою району встановлено, що частина вказаної земельної ділянки зайнята будівлями, що на праві власності належать ПП «Автотрансторг», а саме: нежитлові будівлі літ. «В-1» площею 42,7 м2, літ. «І-1» площею 88,3 м2, літ. «Б-1» площею 264,2 м2, літ. «К-1» площею 1 072, 1 м2, літ. «З-1» площею 532,1 м2, літ. «Ж-1» площею 441, 7 м2 на підставі договору купівлі-продажу № 59 від 30.06.1994 р. комунального майна - цілісного майнового комплексу автотранспортного підприємства по обслуговуванню торгівлі «Автотрансторг».

Зайнята нежитловими будівлями ПП «Автотрансторг» площа складає 2 817,1 м2, або 0, 2817 га земельної ділянки.

26.10.1983 р. рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 3873 управлінню торгівлі Харківського обласного виконкому відведено земельну ділянку за вищевказаною адресою площею, орієнтовно, 1,5 га для будівництва будівлі гаражу.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих «Про додатковий відвід автотранспортному господарському управлінню торгівлі Харківського облвиконкому» № 358-29 від 09.10.1985 р. автотранспортному господарському управлінню торгівлі Харківського облвиконкому виділено у користування земельну ділянку за вищевказаною адресою площею 0,22 га для будівництва та обслуговування АЗС.

Загальна площа земельної ділянки за вказаною адресою, що рішеннями органів місцевого самоврядування надана під забудову, становить 1,7200 га, а фактично використовується площею 2, 1430 га. Площа самовільно зайнятої ПП «Автотрансторг» земельної ділянки складає 0, 423 га.

У відповідності до вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України

(ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, при цьому право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

У ході перевірки Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Харківській області встановлено відсутність у ПП «Автотрансторг » правовстановлюючих документів на самовільно зайняту земельну ділянку.

8 серпня 2011 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Харківської області відповідно до вимог

ст. ст. 6, 10 Закону України «Про держаний контроль за використанням та охороною земель» проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні ПП «Автотрансторг» земельної ділянки по Мереф'янському шосе, 11-А у м. Харків.

За її результатами складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.08.2012 р. про те, що ПП «Автотрансторг» використовує земельну ділянку по Мереф'янському шосе, 11-А у м. Харкові площею 0,423 га без документів, які посвідчують право власності або користування цією земельною ділянкою, чим порушено вимоги ст. ст. 125, 126 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», згідно з якою, будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування - є самовільним зайняттям земельної ділянки.

На підставі Акту перевірки державним інспектором з контролю та охороною земель Харківської області 08.08.2011 відносно керівника

ПП «Автотрансторг» Семикіна І.П. складено протокол №001199 про адміністративне правопорушення та йому видано припис № 002383, яким Відповідача зобов'язано до 07.09.2011 р. усунути порушення земельного законодавства.

Законні вимоги припису контролюючого державного органу Відповідачем не виконано, порушення вимог земельного законодавства не усунуто.

Згідно з постановою державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Харківської області від 12.08.2012 р. директора

ПП «Автотрансторг» Семикіна І.П. притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєні адміністративні правопорушення, передбачені

ст. 53-1 КУпАП та п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України (самовільне зайняття земельних ділянок).

З урахуванням виявлених порушень, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Харківській області відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтовного покриву родючого шару ґрунту без спеціального дозволу, затвердженого постановою КМУ № 963 від 25.07.2007 р., здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки під експлуатацію та обслуговування нежитлових приміщень та автостоянки ПП «Автотрансторг» площею 0,423 га по Мереф'янському шосе, 11-А у м. Харкові, згідно з яким розмір заподіяної шкоди складає 224 233, 75 грн.

09.02.2012 р. вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова, що набрав чинності, виконуючого обов'язки директора ПП «Автотрансторг» Семикіна І.П. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367

КК України за фактом самовільного зайняття підприємством вищевказаної земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з вимогами ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст.2 ГПК України (п.2 резолютивної частини), під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК України не обмежує прокурора в здійснення своєї діяльності принципом териториальності.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації є місцевим органом виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади.

Згідно з вимогами ст. 119 Конституції України та ст. 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.

У відповідності до вимог ст. 17 Земельного кодексу України Харківська районна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у вказаних спірних відносинах, та якій делеговано функції розпорядника землями державної власності.

Відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено перелік документів, якими посвідчується право на земельну ділянку.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок набуття земельних ділянок у власність та у користування встановлюється главою 19 Земельного кодексу України.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.1-2 ст. 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до п.3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Відповідно до ст. ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Суд вважає, що Позивачем доведено порушення Відповідачем норм чинного законодавства в межах виниклих правопорушень в частині покладення на останнього стягнення суми за спричинену шкоду.

За таких підстав, позовні вимоги заявлені Прокурором в частині стягнення суми за спричинену шкоду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині, в іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки не відповідає обраний Прокурором спосіб захисту чинному законодавству.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 119, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2, ЗУ "Про місцеві державні адміністрації", ст. 17, 116, 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, керуючись статтями 1, 2, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Автотрансторг» (61081, м. Харків, Мереф'янське шосе, 11-А, код ЄДРПОУ 01551713) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р №33213812800002 в УДК у Харківській обл. м. Харкова, МФО 851011, код оплати 1305020001, одержувач ВДК у м. Харкові) шкоду у розмірі 224 233,75 грн. (двісті двадцять чотири тисячі двісті тридцять три гривні 75 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.03.2013 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.