Рішення

від 20.03.2013 по справі 912/45/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 рокуСправа № 912/45/13-г Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н. В. Болгар розглянув у засіданні справу № 913/45/13-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Голоче";

до відповідача: дочірнього підприємства "Межиріцький вітамінний завод" державної акціонерної компанії "Укрмедпром";

за участю

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова компанія "Розкішна",

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державної акціонерної компанії "Укрмедпром",

прокурора м. Кіровограда;

про стягнення 220 000 грн.

Представники:

позивача - Сигляк В.А., довіреність б/н від 15.11.12;

відповідача - Дюговський О.С., довіреність б/н від 14.02.13;

3-ої особи (ТОВ АПК "Розкішна") - Кучмій Б., довіреність б/н від 01.07.12;

3-ої особи (ДАК "Укрмедпром") - участі не брав.

прокурора м. Кіровограда - прокурор прокуратури м. Кіровограда Драганова Г.Г посвідчення № 001945.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голоче" (далі по тексту - Товариство) звернулося до господарського суду 11.01.13 з позовною заявою, в якій просило стягнути з дочірнього підприємства "Межиріцький вітамінний завод" державної акціонерної компанії "Укрмедпром" (далі по тексту - Підприємство) 220 000 грн. боргу за товар, поставлений по договору від 01.03.11, укладеному таким дочірнім підприємством з товариством з обмеженою відповідальністю агропромисловою компанією "Розкішна" (далі по тексту - Агропромислова компанія), 2 239 грн. 83 коп. інфляційний втрат, 10 630 грн. 50 коп. річних у розмірі 3 процентів, 17 190 грн. 14 коп. пені, всього - 272 060 грн. 47 коп., 5 441 грн. 22 коп. судових витрат.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог, поданої 25.01.13, позивач просить стягнути з відповідача 220000 грн. боргу, 1 934 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 10 560 грн. річних, 17 238 грн. 56 коп. пені, всього - 271 778 грн. 26 коп., 5 435 грн. 57 коп. судових витрат.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог, що надійшла до господарського суду 18.03.13, Товариство просить стягнути з Підприємства 220 000 грн. боргу та 4 400 грн. судового збору, посилаючись на ст.22 Господарського процесуального кодексу України та надання первісним кредитором - Агропромисловою компанією додаткової угоди до договору купівлі-продажу патоки від 01.03.11, за якою штрафні санкції по такому договору не передбачені.

Право на зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі є правом позивача згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята господарським судом до розгляду по суті.

Відповідач вимоги заявника не визнав, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що

договір купівлі-продажу від 01.03.11 укладено у спрощений спосіб, а посилання в товарній та податковій накладних від 02.03.11 на цей договір не роблять такі посилання обов'язковими для сторін, тому сам договір не можна вважати укладеним, отже посилання на нікчемний, неіснуючий документ саме по собі є нікчемним;

при укладенні договору на поставку патоки його сторони повинні були зазначити не лише вичерпну назву товару за номенклатурою, а й вимоги щодо якості такого товару за фізико-хімічними показниками, тоді як фактично сторони зазначили лише загально-родову назву товару, а отже істотні умови ними не було погоджено;

у договорі купівлі-продажу патоки ціну встановлено з порушенням порядку вільного волевиявлення з боку покупця, адже відповідно до положень п. 6.2 статуту Підприємства граничний рівень закупівельних цін має погоджуватись з ДАК "Укрмедпром", чого зроблено не було;

внаслідок порушення Підприємством вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", статуту, вимог ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України під час підписання договору купівлі-продажу патоки від 01.03.11 не було вільного волевиявлення, оскільки Підприємство не має право самостійно поза процедурами державних закупівель погоджувати умови щодо предмету та ціни позову, та не було дотримано встановлений чинним законодавством про здійснення державних закупівель порядок досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору;

в силу приписів ч. 3 ст. 39, ч. 1 ст. 42 Закону України "Про здійснення державних закупівель" договір від 01.03.11 є нікчемним.

Агропромислова компанія вважає вимоги заявника позову, такими, що ґрунтуються на обставинах справи і нормах законодавства.

Державна акціонерна компанія "Укрмедпром" підтримала заперечення на позов та повідомила, що за наявними у неї відомостями, з боку Підприємства не подавався до ДАК "Укрмедпром" на погодження граничний рівень закупівельних цін щодо предмету закупівлі, передбачений договором від 01.03.11.

Прокурором м. Кіровограда18.03.13 подана господарському суду заява, в якій повідомлено про вступ у справі на підставі ст. 29 Господарського процесуального кодексу України з метою захисту інтересів держави в особі Підприємства. Представник прокурора у засіданні повідомив про підтримку позиції відповідача у повному обсязі.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін, третьої особи та думки представника прокурора м. Кіровограда у засіданні господарський суд встановив наступне.

Агропромислова компанія - продавець уклала із Підприємством - покупцем договір від 01.03.11, за умовами якого продавець зобов'язався у строк до 20.03.11 поставити і передати у власність покупця 200 т патоки по ціні 1 100 грн. за тону, на суму 220 000 грн., а покупець зобов'язався на протязі 20 банківських днів з дня підписання договору перерахувати кошти на рахунок продавця .

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Зобов'язання, як то встановлено ст. 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір від 01.03.11 є договором поставки.

По накладній № 2 від 02.03.11 представник Підприємства, що діяв на підставі довіреності ЯОЛ № 780157 від 02.03.11, отримав від Агропромислової компанії патоку на суму 220 000 грн. Виконання зобов'язання продавцем підтверджені належними доказами. Докази на спростування того, що патока у названій кількості була отримана з інших підстав, ніж зазначений договір, відсутні.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Докази оплати обумовленої названим договором суми за товар протягом 20 банківських днів після укладення договору від 01.03.11 або в інший строк, тобто докази виконання зобов'язань покупця, відсутні також.

Агропромислова компанія - первісний кредитора уклала з Товариством - новим кредитором договір про відступлення права вимоги № 3-11 від 15.11.12, згідно умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належні первісному кредитору, в тому числі, по договору купівлі-продажу патоки від 01.03.11, що існують на момент укладення такого договору, до Підприємства - боржника відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої цивільним законодавством.

За п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514, ст. 516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Товариство звернулося до господарського суду із позовом до Підприємства про примусове стягнення суми грошового зобов'язання по договору від 01.03.11.

Згідно ч. 2 ст. 518 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором.

Заперечення проти вимоги Товариства викладені Підприємством, однак такі заперечення господарський суд не вважає підставами відсутності зобов'язання у боржника оплатити вартість отриманого і не повернутого Агропромисловій компанії товару.

З боку Підприємства договір від 01.03.11 укладався директором Голібієвським О.Д. Керівником Підприємства та головним бухгалтером підписувалася довіреність ЯОЛ № 780157 від 02.03.11, видана Лужанському Г.О. для отримання від Агропромислової компанії 200 т патоки. Лужанський Г.О. розписався у накладній № 2 від 02.08.11, яка містить посилання на його довіреність в отриманні 200 т патоки по ціні 1 100 грн. за 1 т. на суму 220 000 грн. (з ПДВ), тобто обумовлених договором від 01.03.11.

Як вбачається із доказів, наданих Підприємством господарському суду 20.03.13, зокрема із довідки за результатами комісійної перевірки Підприємства 14.02.12, Голімбієвський О.Д. був директором Підприємства у періоді з 2000 року по 27.09.12, головним бухгалтером з 01.08.08 (і на час складання довідки) - Коверко Г.В.; з 28.09.10 директором Підприємства призначено Ваховського І.С. Виходячи з таких даних, особа, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку - головний бухгалтер обізнана із товарно-грошовим обігом на Підприємстві. Доводів та доказів на спростування отримання від Агропромислової компанії патоки саме за тими договором, накладною, довіреністю (та податковою накладною), про які зазначено у позовній заяві відповідачем не викладено і не доведено. Докази на спростування факту отримання названого вище товару ним не подані.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Вказуючи на порушення директором п. 6.2 статуту Підприємства в редакції, зареєстрованій 17.05.05, за якою граничний рівень закупівельних цін на основні види сировини та матеріалів директор повинен був погоджувати із головою правління ДАК "Укрмедпром", відповідач та державна акціонерна компанія "Укрмедпром" не виклали і не довели визначення "граничний рівень закупівельних цін на основні види сировини та матеріалів", порядку його погодження та того, що ціна патоки за договором від 01.03.11 підпадає під таке визначення.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правочину: "Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним". Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 215 такого Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з перевищенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Докази визнання судом недійсним договору від 01.03.11 як правочину чи господарського зобов'язання на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади станом на теперішній час відсутні.

Нікчемність договору від 01.03.11 як правочину відповідачем не доведена.

Відповідач є державним підприємством, що діє на основі державної власності, вільним у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України; майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві повного господарського відання. Підприємство є суб'єктом господарювання, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з Господарським кодексом України та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Такі положення містять ч. 1 ст. 63, ч. 2 ст. 67, ч. 3 ст. 73, ч. 1, ч. 2 ст. 74 Господарського кодексу України. Право господарського відання зазначене у ст. 136 такого Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Докази того, що договір від 01.03.11 укладався Підприємством з метою виконання доведеного до нього в установленому Законом України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" порядку державного замовлення відсутні.

Як визначено ч. ч. 1 -5 ст. 13 Господарського кодексу України, поставки продукції для пріоритетних державних потреб за державним замовленням забезпечуються за рахунок державних коштів відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель".

За п. п. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; Типовий договір про закупівлю затверджується Уповноваженим органом. Згідно ст. 42 Закону України "Про здійснення державних закупівель", договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом першим частини третьої статті 39 цього Закону.

Договір від 01.03.11 не укладався його сторонами як договір про закупівлю, тому підстави визнати його нікчемним за ст. 42 Закону України "Про здійснення державних закупівель" у господарського суду відсутні.

Відзив на позов, поданий Підприємством господарському суду 20.02.13 містить посилання на ст. 228 Цивільного кодексу України. Як встановлено такою нормою матеріального права, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіка Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.09 зазначено: "Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК...Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Відповідач не довів належними обґрунтуванням і доказами того, що договір від 01.03.11 є нікчемним правочином за ст. 228 Цивільного кодексу України.

Крім твердження про те, що договір, за яким позивачеві відступлено право вимоги, є недійсним, нікчемним правочином, Підприємство вважає, що такий договір є неукладеним, оскільки його підписання відбувалося без дотримання процедур та вимог, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель" та без досягнення істотних умов, з порушенням норм Цивільного та Господарського кодексів України.

Підписання договору поставки без дотримання процедур та вимог, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель" не є підставою для визнання його неукладеним, так як відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 такого Закону договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти. Сторонами договору від 01.03.11 не є замовник - розпорядник державних коштів, які здійснюють закупівлю в порядку, визначеному цим Законом у розумінні п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону та учасник процедури закупівлі (далі - учасник) - будь-яка фізична або юридична особа, яка підтвердила намір взяти участь у процедурі закупівлі шляхом подачі пропозиції конкурсних торгів або заявки на участь в електронному реверсивному аукціоні, або цінової пропозиції, або пропозиції на переговорах у разі застосування процедури закупівлі в одного учасника у розумінні п. 33 ч. 1 ст. 1 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору; умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості; вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з дотриманням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Частинами 1, 2 ст. 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках; предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками; загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч. 3 ст. 268 такого Кодексу, у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Аналогічна норма міститься у ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України.

У договорі від 01.03.11 зазначений предмет поставки з визначенням родової ознаки - патока, кількість - 200 т., ціна - 1 100 грн. за 1 т, всього на суму - 220 000 грн. (з ПДВ), строк поставки - до 20.03.11, строк дії договору - до виконання сторонами зобов'язань та обумовили, що якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ України, що не протирічить вищезазначеним нормам та ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України щодо строку, на який укладений договір.

Докази наявності спору між Підприємством та Агропромисловою компанією щодо якості поставленою патоки відсутні, як відсутні й докази того, що патока не була спожита у процесі виробництва Підприємства, в тому числі з причин невідповідності її критеріям якості.

Однією з підстав невизнання вимог заявника відповідач у відзиві на позов вказує на те, що через недбалість бувшого керівника Підприємством не надавався для затвердження ДАК "Укрмедпром" до 15 червня року, що передує плановому, проект фінансового плану згідно п. 4 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 21.06.05 № 205, а тому здійснення будь-яких господарських операцій відбувалося з перевищенням службових повноважень, наданих директору.

Такі доводи не є підставою для визнання того, що у Підприємства відсутнє зобов'язання оплатити вартість патоки, отриманої від Агропромислової компанії (при відсутності доказів її повернення).

Відносини керівника Підприємства із ДАК "Укрмедпром" ґрунтуються на адміністративному підпорядкування і, відповідно останнє здійснює функції контролю за діяльністю керівника державного підприємства стосовно виконання ним обов'язкових дій по наданню відповідної звітності у встановлених періодах. У відносинах із іншими суб'єктами господарювання керівник державного підприємства діє з урахуванням норм ч. 5 ст. 65, ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач не довів залежність дій керівника державного підприємства щодо укладення цивільно-правового (господарського) договору від його обов'язку надавати проект фінансового плану на затвердження органу уповноваженому управляти державним майном

Виходячи із вищевикладеного, Підприємство не довело відсутності у нього обов'язку сплатити вартість патоки за вимогою, переданою Агропромисловою компанією Товариству.

Позов про стягнення 220 000 грн. підлягає задоволенню господарським судом.

Судові витрати позивача по сплаті 4 400 грн. судового збору на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

У засіданні 20.03.13 господарським судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Межиріцький вітамінний завод" державної акціонерної компанії "Укрмедпром" (адреса: 26510, вул. Заводська, 1, с. Межирічка, Голованівського району, Кіровоградської області; і. к. 00374999) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Голоче" (адреса: 26510, вул. Заводська, 1, с. Межирічка, Голованівського району, Кіровоградської області; і. к. 24712509) 220 000 грн. боргу, 4 400 грн. судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Належним чином засвідчений примірник рішення направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення державній акціонерній компанії "Укрмедпром" за адресою: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 120.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.03.13.

Суддя Н. В. Болгар