Ухвала

від 20.03.2013 по справі 2-122

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-122 Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров Номер провадження 22-ц/788/549/13 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Маслова В. О., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану через представника ОСОБА_3,

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 березня 2009 року

у цивільній справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням суду від 30 березня 2009 року позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволений.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість у розмірі 12068,41 грн. за кредитним договором №61755 cred від 20 квітня 2007 року.

Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість 120,69 грн. в рахунок повернення судового збору, тобто по 60,35 грн. з кожного, 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, тобто по 15 грн. з кожного, а також 240 грн. судових витрат, пов'язаних з розміщенням оголошення в друкованих ЗМІ, тобто по 120 грн. з кожного.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 січня 2013 року заява ОСОБА_2 про скасування заочного рішення суду залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 20 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 61755 cred.

Відповідно до умов договору ЗАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_4 кредитні грошові кошти в сумі 18000 грн. на строк до 17 жовтня 2008 року, зі сплатою 30% річних за користування коштами (а.с.6-9).

Згідно п. п. 5.5. кредитного договору, в разі порушення позичальником зобов'язань по виконанню графіку погашення кредиту та процентів, останній сплачує Банку штраф за кожний випадок порушення строку сплати кредиту, а саме:

на 1-9 днів - в розмірі 5% від суми своєчасно непогашеної частини кредиту;

на 10 і більше днів - в розмірі 10% від суми своєчасно непогашеної частини кредиту (а.с.8).

Погашення кредиту повинно здійснюватись згідно графіку, зазначеному в додатку № 1, який є невід'ємною частиною кредитного договору (а.с.9).

20 квітня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 61755cred, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався (поручився) відповідати перед банком за виконання зобов'язань по кредитному договору в тому ж розмірі, що і боржник, з врахуванням сплати кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно п. 4 договору поруки в разі невиконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору, боржник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники (а.с.10).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався ст.ст. 526, 543, 554, 559, 610, 611, 629, 1049 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_4 і ОСОБА_2 не виконали своїх зобов'язань по поверненню кредиту і відсотків у строки, визначені договором.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову, при цьому виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ч.1 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом.

Частина 1 ст. 1049 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачають, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Статтями 553, 554 ЦК України передбачається, що 1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. 2. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі ( ст. 553). 1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Звертаючись до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що не виконував свої зобов'язання за договором, станом на 20 грудня 2007 року у нього утворилась заборгованість перед банком в сумі 12068,41 грн., з яких:

1089,80 грн. - заборгованість за кредитом,

3926,11 грн. - заборгованість по простроченому кредиту;

276,99 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом,

1135,07 грн. - заборгованість по простроченим процентам;

624,53 грн. - штраф (а.с.5).

17 жовтня 2008 року за умовами кредитного договору настав строк повного погашення кредиту.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що позивач довів, що відповідачі допустили порушення зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, а тому у позивача виникло право достроково стягнути з відповідачів всю суму кредиту та відповідних нарахувань за відсотками та штрафних санкцій.

З апеляційній скарги вбачається, що як на підставу для скасування рішення суду відносно нього, як поручителя, та відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 посилається на те, що, як на його думку, договір поруки припинився у зв'язку з тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не виконав взятих на себе у п. 5 зобов'язань за договором поруки щодо надіслання йому, поручителю, письмової вимоги із зазначенням невиконаного зобов'язання у зв'язку з невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Названі доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими, так як ненадіслання ОСОБА_2 повідомлення про невиконання ОСОБА_4 зобов'язань по кредитному договору не звільняє його, поручителя, від зобов'язань за договором поруки.

Слід також зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 15 лютого 2008 року знав про розгляд даної справи в Ковпаківському районному суді м. Суми, з'являвся в судове засідання 06 березня 2009 року (а.с. 42), проте добровільно жодних дій, спрямованих на виконання своїх обов'язків за договором поруки, не вчинив. Такі дії відповідача суперечать його заявам про бажання добровільно виконувати свої зобов'язання за договором поруки, за умови вчасного повідомлення банком про утворення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Доводи ОСОБА_2 про те, що невиконання банком п.5 договору поруки потягло для нього збільшення обсягу його відповідальності являються помилковими і такими, що суперечать положенням ч. 1 ст. 559 ЦК України, ґрунтуються на говірному тлумаченні названої норми права, так як нарахування передбачених кредитним договором санкцій за порушення зобов'язань за цим договором не можна розцінювати як збільшення обсягу відповідальності, яке тягне за собою припинення поруки.

З пояснень представників ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що в даний час заборгованість за кредитним договором № 61755 cred від 20 квітня 2007 року повністю погашена, кредитна справа закрита.

Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану через представника ОСОБА_3, відхилити.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 березня 2009 року у оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -