Ухвала

від 21.03.2013 по справі 9/166-10(3/171-09)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.03.13р. Справа № 9/166-10(3/171-09) За скаргою: Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м.Дніпропетровськ

на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області

У справі:

за позовом Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м.Дніпропетровськ

про стягнення 28 944 134 грн. 30 коп.

Суддя Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання Цьока М.Ю.

Представники:

Від позивача -Чижевська Р.В.-представник, дов. №264/10 від 14.12.13р.

Від відповідача - Водолазький А.Ю.-ю/к, дов. №138 юр від 11.10.12р.

Від ВДВС - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ "Дніпрогаз" звернулося 18.02.2013р. до господарського суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій просить суд: 1) визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макарової1Ю.В. щодо винесення постанови від 11.01.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №9/166-10(3/171-09), виданого 14.09.2011р., такими, що суперечать законодавству; 2) скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.01.2013р. з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 9/166-10(3/171-09), виданого 14.09.2011р.

В обґрунтування своїх вимог у скарзі ПАТ «Дніпрогаз» вказує на те, що 11.06.2012р. зазначеним Відділом примусового виконання рішень було відкрите виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №9/166-10(3/171-09) від 14.09.2011р. про примусове стягнення з ВАТ «Дніпрогаз» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» заборгованості на загальну суму 5447740,48 грн., але оскільки на той час підприємство боржника вже було внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», це виконавче провадження підлягало негайному обов'язкову зупиненню на підставах, встановлених п. 15 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а державним виконавцем не повинно учинятися жодних виконавчих дій. З 25.06.2012р. зазначене виконавче провадження було зупинено, але оскільки відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» дія процедур погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу була встановлена лише до 01.01.2013р., постановою державного виконавця від 11.01.2013р. зазначене виконавче провадження було поновлено. Водночас із поновленням виконавчого провадження державним виконавцем була винесена постанова від 11.01.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 544774,04 грн., прийняття якої, на думку скаржника, є незаконним, оскільки 14.01.2013р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі №904/384/13-г про банкрутство ПАТ «Дніпрогаз» і відповідною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає зупинення виконання боржником певних грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і відповідно до п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначене виконавче провадження підлягало повторному зупиненню. До того ж вказує, що виходячи зі змісту ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» для виникнення підстав для стягнення виконавчого збору державний виконавець повинен фактично виконати рішення і ця правова позиція підтверджується в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року №14. Вважає, що оскільки органом державної виконавчої служби не було вчинено жодних дій з примусового стягнення боргу за судовим рішенням, то і підстави для стягнення виконавчого збору відсутні. Вказує, що про вчинення оскаржуваних дій посадовою особою органу державної виконавчої служби ПАТ «Дніпрогаз» дізналося 04.02.2013р., коли оскаржувана постанова надійшла на адресу товариства, тому десятиденний строк для подання цієї скарги не пропущений.

У поясненнях від 21.03.2013р. ПАТ «Дніпрогаз» додатково вказує на те, що 02.09.2011р. заборгованість перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» була списана, а відтак зазначені грошові зобов'язання припинені. Вказує, що ці обставини підтверджені також постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2013р. у справі №9/166-10(3/171-09), тобто у цій же справі під час розгляду іншої скарги ПАТ «Дніпрогаз» на бездіяльність державної виконавчої служби.

Позивач письмовий відзив на скаргу не надав. Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні скарги Відповідача не заперечував.

07.03.2013р. від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на скаргу, у якому цей державний орган вважає дії державного виконавця правомірними, а вимоги ПАТ «Дніпрогаз» у скарзі безпідставними і такими, що ґрунтуються на необ'єктивних обставинах справи та помилковому тлумаченні чинного законодавства. Вказує, що з урахуванням того факту, що з моменту відкриття виконавчого провадження і до 11.01.2013р. боржником не надано будь-яких документів, що свідчать про вжиті заходи, спрямовані на погашення заборгованості за рішенням суду, державним виконавцем в порядку ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" 11.01.2013р. було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме 544774 грн. 04 коп. Вказує також на те, що постанова про стягнення виконавчого збору є процесуальним документом, який має бути винесений після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення та визначає підставу і розмір стягнення виконавчого збору. Строк винесення постанови про стягнення виконавчого збору співпадає за строком початку примусового виконання рішення, що визначено ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», а саме з наступного дня після закінчення відповідних строків, встановлених ч. 2 ст. 25 цього Закону. Вважає таким, що не підлягає врахуванню посилання ПАТ «Дніпрогаз» на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року №14, оскільки 09.03.2011р. набула чинності нова редакція Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІУ від 21.04.1999р., а також наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, у зв'язку з чим суттєво змінено порядок стягнення з боржника виконавчого збору та винесення відповідної постанови.

Розглянувши матеріали судової справи та подану скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Суть спору викладена у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2009р. у справі №3/171-09, яке було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2009р., якими частково задоволені позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ВАТ "Дніпрогаз" та стягнуто з останнього 25289707 грн. 55 коп. основного боргу, 918997 грн. 40 коп. пені, 1450033 грн. 62 коп. збитків від інфляції, 366398 грн. 33 коп. три проценти річних, 25500 грн. держмита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2010р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2009р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2009р. частково скасовані, а справа направлена до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд іншим складом суду в частині стягнення суми втрат від інфляції та 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2011р. у справі №9/166-10(3/171-09), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2011р., з ВАТ "Дніпрогаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" стягнуто 4181332 грн. 04 коп. збитків від інфляції та 1266408 грн. 44 коп. річних. На виконання цього судового рішення господарським судом виданий відповідний наказ №9/166-10(3/171-09) від 14.09.2011р. Цей наказ був пред'явлений стягувачем - Позивачем до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровській області.

Постановою від 11.06.2012р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №33024198 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2011р. № 9/166-10(3/171-09) та надано боржнику строк для добровільного виконання до 18.06.2012р.

З 25.06.2012р. по 11.01.2013р. це виконавче провадження було зупинено відповідно до п. 15 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

10.10.2012р. Відповідач звернувся до державної виконавчої служби із заявою заява, в якій повідомляв, що заборгованість ПАТ «Дніпрогаз» перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у справі №9/166-10 в розмірі 418332,04 грн. збитків від інфляції та 1266408,44 грн. трьох процентів річних була списана на підставі протоколу №3 від 02.09.2011р. засіданням робочої комісії з питань списання заборгованості за природний газ, у відповідності до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011р. №3319-УІ та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" від 08.08.2011р. №894, у зв'язку із чим просив закінчити вказане виконавче провадження.

Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області зі своєї сторони двічі (заявами від 30.10.2012р. та від 07.12.2012р.) звертався до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за отриманням інформації щодо залишку заборгованості Відповідача за вказаним судовим рішенням, на які 18.12.2012р. отримало відповідь (вих. №31/10-7493 від 12.12.2012р.), що заборгованість за наказом господарського суду Дніпропетровської області №9/166-10(3/171-09) від 14.09.2011р. за станом на 30.11.2012р. становить 5447740,48 грн., тобто не списана.

Таким чином, Позивач (стягувач) не підтвердив державній виконавчій службі факту припинення зазначених грошових зобов'язань Відповідача перед Позивачем.

24.12.2012р. Відповідач звернувся до господарського суду зі скаргою, у якій просив визнати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області при виконанні наказу господарського суду Дніпропетровської області №9/166-10(3/171-09) та зобов'язати цю державну виконавчу службу закрити виконавче провадження, про що винести відповідну постанову.

Однак 11.01.2013р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Макаровою Ю.В. була винесена постанова про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №9/166-10(3/171-09) від 14.09.2011р., а також 11.01.2013р. винесена цим же державним виконавцем постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 544774 грн. 04 коп. на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у наданий для добровільного виконання строк до 18.06.2012р. зазначений наказ боржником не виконаний.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2013р. у задоволенні скарги Відповідача на бездіяльність державної виконавчої служби було відмовлено. Проте за наслідками перегляду справи в апеляційному провадженні, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2013р., ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2013р. у справі №9/166-10(3/171-09) скасовано. Визнано бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області при виконанні наказу господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2011р. №9/166-10 незаконною. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області закрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2011р. №9/166-10 та винести постанову про закриття виконавчого провадження.

Як встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2013р. у справі 9/161-10(3/171-09), тобто у цій же справі, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року №894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" згідно наказу від 01.09.2011р. №264 створено комісію з питань списання заборгованості, а 02.09.2011р. за результатами засідання комісії з питань списання заборгованості ПАТ "Дніпрогаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" складено протокол №3, згідно якому прийнято рішення про списання з бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості за договором від 29.12.2007 року №06/07-2742 в сумі 31656445 грн. 45 коп., в тому числі основний борг - 25 289 707 грн. 57 коп., пеня - 918 997 грн. 40 коп., інфляційні - 4181332 грн. 04 коп., 3% річних - 1266408 грн. 44 коп. Даний протокол затверджений 30.09.2011 року, а отже заборгованість є списаною 30.09.2011 року.

Таким чином, судом встановлено, що грошові зобов'язання Відповідача перед Позивачем, щодо примусового виконання яких державним виконавцем мали вчинятися відповідні дії, були припинені у період часу, коли виконавче провадження було зупинено, і на момент поновлення виконавчого провадження та прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору вже не існували.

Отже, як вбачається із встановлених обставин, поновлюючи виконавче провадження 11.01.2013р. та приймаючи постанову від 11.01.2013р. про стягнення з Відповідача виконавчого збору, державний виконавець виходив із наявної у нього інформації Позивача (стягувача) щодо повного невиконання зазначеного судового рішення Відповідачем (боржником), у той час, як у дійсності зобов'язання між сторонами, щодо примусового виконання яких було постановлено судове рішення та відкрите виконавче провадження, вже були припинені внаслідок списання заборгованості. За таких умов виконавче провадження підлягало закінченню, згідно п. 14 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», що у свою чергу виключало будь-які дії з примусового виконання зазначеного судового рішення.

Посилаючись на те, що такі дії державної виконавчої служби є неправомірними, Відповідач у цій справі звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору з примусового виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2011р. у справі № 9/166-10(3/171-09).

За змістом статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Додані відповідачем до скарги копії відповідних документів свідчать про те, що оскаржувана постанова державного виконавця від 11.01.2013р. була отримана скаржником 04.02.2013р. Зі скаргою на дії державної виконавчої служби, яка розглядається у цій справі, Позивач звернувся до суду 14.02.2013р. (вхідний №10340/13 від 18.02.2013р.), тобто у межах встановленого чинним законодавством десятиденного строку.

Згідно до положень ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на дату відкриття виконавчого провадження), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Так, згідно до приписів ч.ч.1 і 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання

рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

У період з 19.06.20012р. (дати наступної за останнім днем для добровільного виконання зазначеного судового рішення) по 25.06.2012р. (дати зупинення виконавчого провадження) дії по винесенню постанови про стягненню виконавчого збору державним виконавцем вчинені не були. В подальшому вчинення таких дій було неможливим з огляду на положення ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», які встановлюють, що протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

Згідно ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено правомірність доводів Відповідача про те, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області Макарової1Ю.В. від 11.01.2013 р. про стягнення з боржника - Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" виконавчого збору у сумі 544774 грн. 04коп., прийнята у виконавчому провадженні №33024198 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №9/166-10(3/171-09) від 14.09.2011 р., була винесена в порушення норм діючого законодавства, прав та інтересів ПАТ "Дніпрогаз".

Решта доводів Відповідача, зокрема посилання на факт порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпрогаз", відхиляється судом, як такі, що не впливають на правову оцінку оскаржуваних дій державної виконавчої служби, оскільки порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача мало місце у часі після винесення оскаржуваної постанови.

Щодо доводів Відповідача про застосування до спірних правовідносин правових позицій, наведених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року №14, які полягають у тому, що відповідно до статей 45, 46 Закону витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово, то вони не можуть бути прийняті судом, оскільки положення ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка набрала чинності з 09.03.2011р., встановлюють порядок стягнення виконавчого збору, який є відмінний від порядку, щодо застосування якого висловлені ці правові позиції.

Згідно до роз'яснень наданих у п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. №9, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

На підставі викладеного вимоги відповідача щодо визнання оскаржуваних дій державного виконавця незаконними та про скасування оскаржуваної постанови державного виконавця підлягають задоволенню у такий спосіб, як визнання оскаржуваної постанови недійсною.

Керуючись ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області Макарової1Ю.В. від 11.01.2013 р. про стягнення з боржника - Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" виконавчого збору у сумі 544774 грн. 04 коп., прийняту у виконавчому провадженні № 33024198 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №9/166-10(3/171-09) від 14.09.2011 р.

Ухвала набуває законної сили з дати її прийняття - 21.03.2013р., але може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя І.М. Подобєд