Постанова

від 27.03.2013 по справі 8/348

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Справа № 8/348

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду

від 30.10.2012 р.

у справі № 8/348 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-2"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

треті особи Головне управління транспорту та зв'язку виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської державної

адміністрації);

Головне фінансове управління виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 408 974,64 грн.

за участю представників:

ПАТ "Трест Київміськбуд-2" - Павлік І.П.;

КП "Київпастранс" - не з'явилися;

Головного управління транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - не з'явилися;

Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-2" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Комунального підприємства "Київпастранс" 408 974,64 грн., у т.ч. 332 707,20 грн. основного боргу, 37 263,21 грн. збитків від інфляції, 12 715,80 грн. процентів річних, 26 288,43 грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 39 від 24.07.2009 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.6-9).

Відповідач у справі - КП "Київпастранс" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на п. 7.2. договору, ст. ст. 49, 51 Бюджетного кодексу України та відсутність бюджетного фінансування на погашення зазначеної заборгованості (т.1 а.с.68-70).

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. позов задоволено повністю.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у заявленому розмірі;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані;

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем (т.1 а.с.140-143).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. залишено без змін (т.1 а.с.189-193).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, КП "Київпастранс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.21-26).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

24.07.2009 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 39, згідно умов якого відповідач доручає, а позивач забезпечує відповідно до наданої проектно-кошторисної документації та умов договору виконання робіт з будівництва автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг аеродромів (організація пасажироперевезень залізничним транспортом. Будівництво першої черги кільцевої дороги для електропоїздів (реконструкція залізничних платформ для організації пасажирських перевезень по залізничному півкільцю м. Києва під облаштування платформ на залізничних станціях Петрівка, Городня, Сирець, Вишгородська, Лівобережна).

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що розрахунки за виконані позивачем роботи здійснюються протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт форми КБ-2В. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій розрахунковий рахунок (п.7.2.).

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи вартістю 4 799 967,60 грн., які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписані акти приймання виконаних підрядних робіт за липень та серпень 2009 року. Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, сплативши 4 467 260,40 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку про те, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 332 707,20 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими.

Не приймаються до уваги твердження скаржника про те, що умовою оплати виконаних робіт є перерахування бюджетних коштів відповідачу, відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання.

Так, в силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч. 1 ст. 530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

При цьому, в силу ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, яка є обов'язковою в силу ст. 111 28 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 12 715,80 грн. та збитків від інфляції у розмірі 37 263,21 грн.

Крім того, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, зокрема, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.8.2.).

Враховуючи зазначене, судами правомірно задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 26 288,43 грн.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р. у справі № 8/348 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.