Ухвала

від 21.05.2015 по справі 8/348

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

21.05.2015Справа № 8/348

За скаргою Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" на незаконні дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві

За позовом Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

треті особи Головне управління транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 408 974,64 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від стягувача (позивача): Дума Ю.М. (дов.№1996 від 29.12.2014)

від боржника (відповідача): не з'явився

від третіх осіб: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-2" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Комунального підприємства "Київпастранс" 408 974,64 грн., у т.ч. 332 707,20 грн. основного боргу, 37 263,21 грн. збитків від інфляції, 12 715,80 грн. процентів річних, 26 288,43 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2011 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2011 залишено без змін.

27.03.2013 Вищим господарським судом України ухвалено постанову, якою постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 у справі № 8/348 господарського суду міста Києва залишити без змін.

На виконання вказаного судового рішення у справі №8/348 законної сили, 09.11.2012 Господарським судом міста Києва виданий відповідний наказ.

Публічне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-2" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на незаконні дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві та просило визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувану ВП №35396171 від 26.12.2014 року.

Відповідно до вимог ст.121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 скаргу Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" на незаконні дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у м. Києві прийнято та призначено до розгляду суддею Поляковою К.В. на 23.04.2015 року.

До початку судового засідання 23.04.2015 від Головного управління юстиції у м. Києві управління Державної виконавчої служби надійшли матеріали виконавчого провадження №35396171 та клопотання про розгляд скарги без участі уповноваженого представника відділу ДВС.

За наслідками судового засідання 23.04.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.05.2015 у зв'язку із нез'явленням до судового засідання боржника та третіх осіб.

До судового засідання 21.05.2015 з'явився представник заявника (стягувача), доводи наведені у скарзі підтримала, скаргу просила задовольнити повністю.

Боржник, треті особи та органи виконавчої служби не направили своїх представників для участі у судовому засіданні щодо розгляду скарги, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

При цьому, судом враховано, що за приписами ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Таким чином, розглянувши подану скаргу, заслухавши представника заявника, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 121-2 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником , або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржувальної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

У силу ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу ст.12 названого Закону, сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України «Про виконавче провадження», який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.03., стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Вимоги скаржника обґрунтовані тим, що постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ВП № 35396171 від 26.12.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу винесена з порушенням норм чинного законодавства України.

26.12.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову ВП № 35396171 про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою наказ Господарського суду міста Києва №8/348 від 09.11.2012 повернуто Публічному акціонерному товариству «Трест «Київміськбуд-2» на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» з посиланням на те, що в ході виконання даного виконавчого документа майна та коштів, які належать боржнику і на які у відповідності до вимог чинного законодавства України можливо звернути стягнення - не виявлено.

Крім того, державний виконавець у вказаній постанові послався на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2013 у справі № 826/11171/13-а, Постанову КМУ від 03.08.2011 № 845.

Проте, суд не погоджується з таким висновком державного виконавця та відзначає наступне.

Така підстава для повернення виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, стягувачеві, як відсутність у боржника майна та коштів, які належать боржнику і на які у відповідності до вимог чинного законодавства України можливо звернути стягнення, передбачена положеннями п. 2 частини 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», а не пунктом 9 ч. 1 ст. 47 вказаного Закону, як на те послався державний виконавець.

Відповідно до п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12. № 512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження). При цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

При цьому, приписами п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Разом з тим, у постанові від 26.12.2014 ВП № 35396171 про повернення виконавчого документа стягувачеві державний виконавець не навів жодної правової підстави, що обумовлює наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, чи заборони на проведення інших виконавчих дій щодо боржника, та фактично незаконно відмовився від виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання відповідно до приписів ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України.

При цьому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2013 у справі № 826/11171/13-а, на яку посилався державний виконавець в оскаржуваній постанові, стосується виконавчого провадження ВП № 7494072 та питання виключно накладення арешту на комунальне майно, яке перебуває в господарському віданні Комунального підприємства "Київпастранс" з підстав того, що державним виконавцем не було з'ясовано яке саме майно підлягає арешту.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 № К/800/55840/13 зазначену постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.13. у справі № 826/11171/13-а скасовано, а провадження у справі закрито.

Щодо посилання державного виконавця на Постанову КМУ від 03.08.11. № 845, суд відзначає наведене далі.

Постановою Кабінету Міністрів України № 267 від 15 квітня 2013 року, внесено зміни до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 (далі Порядок № 845).

Порядок № 845 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (п. 1).

Пунктом 2 Порядку № 845 вказано, що в його розумінні боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (пункт 3 Порядку № 845).

Відповідно до пункту 7 Порядку №845, у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Разом з тим, зазначеного органом державної виконавчої служби виконано не було.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Представником ВДВС не надано жодних доказів на спростування обставин викладених заявником у скарзі, своєї правової позиції щодо поданої скарги не висловлено.

Пунктом 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, за огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ВП № 35396171 від 26.12.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу є такою, що підлягає скасуванню .

Враховуючи викладене у сукупності, та зважаючи та не, що відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», вимоги скаржника є правомірними, а скарга такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" на незаконні дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві - задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ВП № 35396171 від 26.12.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя К.В. Полякова