Постанова

від 26.03.2013 по справі 32/184

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Справа № 32/184 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Департаменту розвитку митної інфраструктури та міжнародного співробітництва Державної митної служби України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі № 32/184 господарського судуміста Києва за позовомДепартаменту розвитку митної інфраструктури та міжнародного співробітництва Державної митної служби України доТОВ "Будреконструкція-1" третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція України провідшкодування 641 115,23 грн. за участю представників: від позивача -Бочарова О.В., Дем'янцева О.С. від відповідача -Михальченко Т.О., Соловський В.О. від третьої особи - Троніц М.І. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2012 року (головуючий суддя - Підченко Ю.О., судді - Гончаров С.А., Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року (головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді - Лобань О.І., Федорчук Р.В.), у справі № 32/184 у задоволенні позовних вимог Департаменту розвитку митної інфраструктури та міжнародного співробітництва Державної митної служби України до ТОВ "Будреконструкція-1" про стягнення збитків у сумі 641 115,23 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою у даній справі, Департамент розвитку митної інфраструктури та міжнародного співробітництва Державної митної служби України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У судове засідання 26.03.2013 року з'явилися представники сторін та третьої особи.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.12.2007 року між Департаментом ресурсного забезпечення, капітального будівництва та експлуатації об'єктів митної інфраструктури (замовник) та ТОВ "Будреконструкція-1" (підрядник) було укладено договір № 185 підряду на розроблення проектно-кошторисної документації, згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до завдання на проектування та умов договору виконання робіт з виготовлення типового проекту вантажного митного комплексу.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору ціна договору визначається згідно з тендерною пропозицією на основі твердої договірної ціни, яка є його невід'ємною частиною і складає 1 490 479, 00 грн., у тому числі ПДВ - 248 413,17 грн., з них до виконання у 2007 році - 1 071 967,00 грн., у тому числі ПДВ - 178 661,17 грн.

Додатками № 2 та № 3 до договору сторони погодили календарний графік робіт та кошторис № 1 на виконання проектних робіт, у яких зазначена ціна договору у сумі 1 490 479, 00 грн. (з ПДВ).

Пунктом 5.3 договору визначено, що розрахунок за виконані роботи проводиться поетапно відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток № 2). По завершенню кожного етапу робіт підрядник надає замовнику акт приймання-передання виконаних робіт, на підставі якого при відсутності зауважень здійснюється проміжний платіж з врахуванням сплаченого авансу.

За умовами п. 6.2, 6.3 договору замовник протягом п'яти днів з дня одержання акту приймання-передання виконаних робіт та проектної документації зобов'язаний передати підряднику підписаний акт приймання-передання виконаних робіт або надати обґрунтовану відмову у його підписанні. У разі обґрунтованої відмови замовника від приймання робіт, сторони у тижневий термін складають протокол розбіжностей з термінами їх усунення або акт незавершених робіт.

Відповідно до акта № 3 від 02.12.2010 року, підписаного представниками сторін без зауважень, проектно-кошторисна документація визнана виконаною, вартість робіт становить 1 490 500,00 грн., яка повністю оплачена замовником.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Головним контрольно-ревізійним управлінням України була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Департаменту розвитку митної інфраструктури та міжнародного співробітництва Державної митної служби України за 2009 - 2010 та завершений звітний період 2011 року, за результатами якої було складено акт № 08-21/31 від 02.08.2011 року.

Так, проведеною перевіркою встановлено факт завищення вартості робіт підрядною організацією - ТОВ "Будреконструкція-1", чим завдано збитків установі на суму 641 115,23 грн.

У зв'язку з викладеним позивач звернувся до відповідача з претензією № 17/1.2-3/2025 від 28.08.2011 року про перерахування спірної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Департаменту, яка залишена відповідачем без задоволення.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач, посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, просив стягнути з відповідача вказану суму грошових коштів у якості збитків.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача у якості збитків. При цьому судами також враховано, що оскільки спірна сума грошових коштів була сплачена позивачем відповідачу на підставі та на виконання договору підряду № 185 від 10.12.2007 року, то ці кошти не є майном, набутим відповідачем без достатньої правової підстави, що виключає застосування до спірних правовідносин і положень ст. 1212 ЦК України, на яку посилався позивач.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини сторін виникли на підставі договору № 185 підряду на розроблення проектно-кошторисної документації від 10.12.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

В силу ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз наведеної норми дозволяє дійти висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.

Оскільки між сторонами у даній справі було укладено договір № 185 від 10.12.2007 року, а грошові кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім в рахунок оплати погодженої вартості виконаних за договором підрядних робіт, судами попередніх інстанцій мотивовано зазначено, що спірну суму коштів набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому вона не може бути витребувана відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставно отримана.

З огляду на те, що встановлене в акті Головного контрольно-ревізійного управління України № 08-21/31 від 02.08.2011 року завищення підрядником погодженої замовником вартості підрядних робіт на суму 641 115,23 грн. позивач розцінює як завдання йому збитків на спірну суму, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на положення ст. 22 ЦК України, згідно якої під збитками розуміються:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для покладання обов'язку відшкодувати збитки є порушення зобов'язання (невиконання або виконання з порушенням умов) та завдання у зв'язку з цим збитків.

Виходячи з наведеного та встановлених фактичних обставин справи, а також враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договором, та у зв'язку з цим спричинення збитків у розумінні ст. 22 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача у якості збитків.

При цьому господарськими судами обґрунтовано відхилено посилання скаржника на акт Головного контрольно-ревізійного управління України № 08-21/31 від 02.08.2011 року, як на беззаперечний доказ завдання збитків, оскільки встановлені органами державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України, тобто сам лише акт ревізії не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків та не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Отже, за наслідками розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку, що вирішуючи даний спір по суті, господарські суди надали правильну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, у той час як доводи скаржника про порушення судами нижчих інстанцій норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі господарського суду міста Києва № 32/184 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Департаменту розвитку митної інфраструктури та міжнародного співробітництва Державної митної служби України - без задоволення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту розвитку митної інфраструктури та міжнародного співробітництва Державної митної служби України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі господарського суду міста Києва № 32/184 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк